3. Законом встановлюються додаткові вимоги щодо здійснення господарської діяльності та соціальних гарантій працюючих на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи.

1. Здійснення господарської діяльності у санітарно-захисних, водоохоронних зонах, зонах санітарної охорони та інших охоронних зонах має певні особливості, що обумовлено спеціальним призначенням вказаних об'єктів (забезпечення високої якості питної води, запобігання попаданню хімічних речовин та стічних вод до питної води з метою усунення ризиків виникнення різних захворювань, встановлення зони затоплення при максимальному повеневому (паводковому) рівні води) та спеціальним правовим режимом таких зон. На сьогодні порядок здійснення господарської діяльності у перелічених зонах переважно регламентується підзаконними нормативними актами — постановами КМУ «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» від 8 травня 1996 р.; «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів» від 18 грудня 1998 р.

Згідно з п. 12 постанови «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» у водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської діяльності. На території водоохоронної зони забороняються:

використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

скидання неочищених стічних вод з використанням балок, кар'єрів, струмків тощо.

Прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов'язкового виконання вимог, передбачених статтями 89, 90 Водного кодексу України.

2. У ч. 2 ст. 60 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. зазначено, що природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України. Умови здійснення господарської діяльності на території вказаних об'єктів встановлені ГК та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 61 зазначеного Закону території та об'єкти природно-заповідного фонду України вилучені з господарського використання повністю або частково. До складу природно-заповідного фонду України, зокрема, входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища. Особливості господарювання на територіях і об'єктах природно-заповідного фонду встановлені Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 р.

Курортними і лікувально-оздоровчими зонами визнаються території, які мають виражені природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування і оздоровлення людей. У межах курортних і лікувально-оздоровчих зон забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на лікувальні якості і санітарний стан території, що підлягає особливій охороні (ст. 62 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

На території рекреаційних зон, до яких належать ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму, забороняється господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням.

3. З метою мінімізації поширення радіоактивного забруднення з територій, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, забезпечення виробництва екологічно безпечної продукції та встановлення соціальних гарантій для працюючих на цих територіях осіб законодавством України передбачено особливий порядок здійснення господарської діяльності, закріплений у Законі України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 р.

Стаття 414. Спеціальний режим господарювання в окремих галузях народного господарства

1. У разі необхідності стабілізації або прискореного розвитку окремих галузей народного господарства за поданням Кабінету Міністрів України може встановлюватися законом спеціальний режим господарювання у цих галузях.

2. У Збройних Силах України може здійснюватися лише некомерційна (неприбуткова) господарська діяльність.

3. Господарська діяльність у Збройних Силах України — це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності, що передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) у межах і в порядку, визначених законом.

4. Відносини, пов'язані із здійсненням господарської діяльності в Збройних Силах України, регулюються цим Кодексом та іншими законами.

1. Спеціальний режим господарювання може бути запроваджений в окремих галузях народного господарства з метою їх стабілізації або прискореного розвитку. Такий режим встановлюється, за поданням КМУ, в межах закону. Наприклад: Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 4 липня 2002 р. передбачає створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна як пріоритетного сектору економіки агропромислового комплексу України; Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 р. визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення; у преамбулі Закону України «Про угоди про розподіл продукції» від 14 вересня 1999 р. зазначено, що метою його прийняття є створення сприятливих умов для інвестування пошуку, розвідки та видобування корисних копалин у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони на засадах, визначених угодами про розподіл продукції.

2. Враховуючи спеціальне призначення та особливий статус Збройних Сил України законодавець дозволяє здійснення у них лише некомерційної (неприбуткової) господарської діяльності. Частина 2 ст. 1 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 р. встановлює, що господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. Господарська діяльність у Збройних Силах України не повинна негативно позначатися на їх боєготовності та боєздатності.

3. На питання, що треба розуміти під господарською діяльністю у Збройних Силах України, дає відповідь ч. З коментованої статті, виокремлюючи такі складові цього поняття: суб'єкти господарювання, мета господарювання та види господарської діяльності.

Суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України. Мета господарювання пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності, що передбачає здійснення таких видів господарської діяльності— ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передача в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки).

Господарська діяльність у Збройних Силах України має здійснюватися у межах і в порядку, визначених законом. Зокрема, відповідно до ст. З Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається КМУ. Господарська діяльність, яка відповідно до закону підлягає ліцензуванню, здійснюється військовими частинами після одержання у встановленому порядку ліцензії без справляння плати за її видачу.

4. Правова регламентація відносин господарювання у Збройних Силах України забезпечується нормами ГК та інших законів, зокрема Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».

Стаття 415. Особливості здійснення господарської діяльності на території пріоритетного розвитку

1. Законом може бути визначено за поданням відповідного органу місцевого самоврядування в межах міста, району територію, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови і на якій на підставах та в порядку, передбачених законом, вводиться спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць (територію пріоритетного розвитку).