1. Відносини, пов'язані з концесійною діяльністю, регулюються цим Кодексом, законом про концесії, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

2. Спеціальними законами можуть визначатися особливості здійснення концесійної діяльності в окремих сферах господарювання.

1. Закон України «Про концесії» є рамковим. Неповнота правового регулювання відносин, пов'язаних з концесійною діяльністю, компенсується положеннями ГК, Кодексу про надра, Водного і Лісового кодексів, законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про інформацію», «Про заходи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про ціни та ціноутворення», «Про Загальнодержавну програму «Питна вода України на 2006—2020 роки» тощо.

2. Закон України «Про концесії» є основою для розробки спеціальних законів. Наприклад, наша країна ще не має сучасного досвіду здійснення підприємницької діяльності з використання природних та рекреаційних ресурсів у сфері господарювання на засадах концесії, че­рез що вона може зазнавати збитків внаслідок відмови потенційних концесіонерів від проектів. Аби цього не сталося з причин неповноти та прогалин законодавчої бази, необхідним є прийняття закону України «Про концесії у природокористуванні».

Глава 41 Інші види спеціальних режимів господарської діяльності

(411-418)

Стаття 411. Виключна (морська) економічна зона України

1. Морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать, становлять виключну (морську) економічну зону України.

2. Ширина виключної (морської) економічної зони становить до двохсот морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України.

3. З метою забезпечення суверенних прав України на розвідку, експлуатацію, збереження живих ресурсів та управління ними у виключній (морській) економічній зоні держава вживає заходів (включаючи огляд, інспекцію, арешт і судовий розгляд) щодо за­безпечення додержання суб'єктами господарювання законодавства України.

4. Держава у виключній (морській) економічній зоні України має виключне право створювати, а також дозволяти і регулювати спорудження, експлуатацію та використання штучних островів, установок і споруд для морських наукових досліджень, розвідки і розробки природних ресурсів, інших економічних цілей відповідно до законодавства України.

5. Режим здійснення господарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні встановлюється відповідно до цього Кодексу законом про виключну (морську) економічну зону України, іншими законодавчими актами, що регулюють питання, по­в'язані з правовим режимом виключної (морської) економічної зони України.

1. Правовий режим виключної (морської) економічної зони України визначається нормами як коментованої статті, так і Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 р. (далі — Закон). Питання визначення виключної (морської) економічної зони мають міжнародний характер, тому Україна 3 червня 1999-р. ратифікувала Конвенцію ООН по морському праву 1982 року, положення якої, як зазначено у преамбулі Закону, враховані при визначенні правового режиму цієї зони.

2. Положення ч. 2, як і ч. 1 коментованої статті відповідно до ст. 2 Закону є складовими визначення поняття (морської) економічної зони України. Ширина виключної (морської) економічної зони України становить до 200 морських миль, що відповідає ст. 57 Конвенції ООН по морському праву. .

3. На забезпечення дотримання законодавства України про виключну (морську) економічну зону спрямовані такі правові заходи, як огляд, інспекція, арешт і судовий розгляд. Більш детально порядок застосування вказаних заходів врегульовано положеннями Закону та постанови КМУ «Про затвердження Положення про порядок охорони суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні» від 12 червня 1996 р. Зокрема, у п. 1 вказаної постанови зазначено, що охорона суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням у ній зобов'язань інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій здійснюються Державною прикордонною службою, органами рибоохорони Мінрибгоспу і органами Мін-екобезпеки відповідно до Закону, інших актів законодавства, що регулюють питання, пов'язані з правовим режимом виключної (морської) економічної зони, а також відповідних міжнародних договорів України.

4. Частина 4 коментованої статті регулює питання створення, використання, надання дозволу щодо спорудження, експлуатації та використання штучних островів, установок і споруд. Відповідно до Закону наша держава у своїй виключній (морській) економічній зоні має виключну юрисдикцію щодо штучних островів, установок і споруд, у тому числі щодо митних, податкових, санітарних та імміграційних законів і правил, а також законів і правил, що стосуються її безпеки. Україна встановлює навколо штучних островів, установок і споруд зони безпеки і здійснює у цих зонах відповідні заходи для гарантування безпеки як судноплавства, так і штучних островів, установок та споруд. Ширина зон безпеки не повинна перевищувати 500 метрів, відлічених від кожної точки їх зовнішнього краю, за винятком випадків, коли інше дозволено загальновизнаними міжнародними стандартами або рекомендовано відповідною міжнародною організацією.

Відповідно до ч. З ст. 12 Закону про створення штучних островів, будівництво установок і споруд, встановлення навколо них зон безпеки, а також повну або часткову ліквідацію цих установок і споруд дається відповідне повідомлення в порядку, визначеному КМУ.

5. Організація та здійснення господарювання у виключній (морській) економічній зоні регламентується нормами ГК, Закону та іншими законодавчими актами України. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і якщо міжнародними договорами встановлені інші норми, ніж ті, що містяться у національних правових актах, перевага віддається міжнародно-правовим актам. Виходячи з цього положення у ст. 32 Закону зазначено, що в разі виникнення певних суперечностей повинні застосовуватися норми Конвенції ООН по морському праву або відповідного міжнародного договору.

Стаття 412. Особливості здійснення господарської діяльності на державному кордоні України

1. Господарська діяльність на державному кордоні України (судноплавство, користування водними об'єктами для потреб лісосплаву та інші види водокористування, створення гідроспоруд, провадження інших робіт у внутрішніх водах України, користування землею, лісами, об'єктами тваринного світу, ведення геологічних розвідувань та інша господарська діяльність) здійснюється з урахуванням особливостей режиму державного кордону України відповідно до законодавства України та чинних міжнародних до­говорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.