Глава 39 Спеціальні (вільні) економічні зони(401-405)

Стаття 401. Визначення спеціальної (вільної) економічної зони

1. Спеціальною (вільною) економічною зоною вважається частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів.

2. Спеціальні (вільні) економічні зони створюються з метою залучення інвестицій та ефективного їх використання, активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг, впровадження нових технологій, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

1. Лінія на послідовне розкриття особливостей правового регулювання господарської діяльності, яка була чітко проведена у попередніх розділах ГК, отримала продовження і завершення в розд. VIII.

Сферу господарювання не можна собі уявити як сферу абсолютно однорідну — в ній складаються багатоманітні господарські відносини, які потребують адекватного, особливого, залежно від конкретних умов, правового регулювання (див. коментар до ст. 258). Саме конкретні умови цих відносин потребують виокремлення певних ланок суспільного виробництва та визначення для них специфічних правових засобів регулювання господарської діяльності. Серед останніх — спеціальні режими господарювання, призначені для певної групи економічних об'єктів.

У коментованій статті наводяться головні ознаки одного з головних різновидів спеціального режиму господарювання — режиму спеціальних (вільних) економічних зон (далі -— СЕЗ):

— наявність виокремленої частини території України;

— встановлення на цій території спеціального правового режиму;

— запровадження особливого порядку застосування та дії законодавства;

— можливість введення на цій території пільгових митних, податкових, валютно-фінансових та інших умов підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів.

Перелічені ознаки спеціальних режимів господарювання мають узагальнюючий характер. Конкретні ж умови господарювання у новостворюваних СЕЗ визначаються окремим законодавчим актом, який слугує юридичною підставою створення тієї чи іншої зони.

Відповідно до Закону України «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 р. на території СЕЗ діє законодавство України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом або законом про створення конкретної СЕЗ.

У коментованій статті спеціальний режим господарювання є поняттям, яке виражає нерозривний зв'язок правової форми і змісту регульованих правом соціально-економічних відносин. Щодо правової форми, то вона відповідає загальному поняттю правового режиму як особливому правовому порядку, що встановлюється для певних сфер суспільного життя і характерними для якого є ті чи інші пільги або обмеження. Щодо змісту пільг, то дана стаття його не розкриває — це питання є предметом регулювання Закону «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» та законів про створення конкретних СЕЗ.

Підкреслимо, що спеціальний режим господарювання не можна зводити лише до правових характеристик. Вельми важливим його аспектом є реальні соціально-економічні відносини, що складаються у СЕЗ і потребують правового унормування. Сама постановка питання про створення на певній території СЕЗ виникає не з правових причин, а саме за наявності гострої потреби у вирішенні тих чи інших соціально-економічних питань (пожвавлення малого і середнього бізнесу в депресивних районах країни, залучення інвестицій, прогресивних технологій тощо).

2. Частина 2 ст. 401 Кодексу містить більш докладні положення про цілі створення спеціальних (вільних) економічних зон. Перелік цих цілей досить широкий, ним охоплюються всі найважливіші питання прискорення економічного і соціального розвитку нашої країни— від залучення інвестицій до поліпшення використання природних і трудових ресурсів.

Мета створення СЕЗ залежить від економічного та соціального стану країни або того чи іншого ЇЇ регіону. Очевидно, що визначенню мети новостворюваної СЕЗ повинно передувати техніко-економічне обґрунтування доцільності створення такої зони, функціонального призначення та галузевої спрямованості її діяльності.

Якщо така мета визначена точно, на основі ґрунтовного аналізу стану тієї чи іншої території, вона стає рушійною силою соціально-економічного перетворення, запорукою ефективності новоствореної СЕЗ.

Слід додати, що питання про мету створення СЕЗ має важливе і самостійне значення і воно не охоплюється назвою коментованої статті. Очевидно, більш прийнятною була б така назва ст. 401 — «Визначення і мета створення спеціальної» (вільної) економічної зони».

3. Подальший аналіз статей гл. 39 не може обійтися без з'ясування ряду обставин більш широкого змісту, ніж коментування конкретних правових положень. Важливим у даному разі є оцінка СЕЗ як суспільного явища та його правові перспективи.

Слід зазначити, що такі засоби стимулювання розвитку економіки, як вільні зони, вільні порти, вільні склади тощо, відомі різним країнам здавна. Україна у цьому контексті теж не стояла осторонь, про що свідчить факт існування в Одесі у першій половині XIX ст. вільної зони під назвою «порто-франко».

Наприкінці XX ст. у більшості країн світу — членів СОТ існували вільні зони тієї чи іншої конфігурації. У той час декілька СЕЗ були створені й в Україні — шлях цьому процесу відкрив уже згадуваний Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон». Однак у зв'язку з цим виникли й чималі суперечки навколо отриманих економічних і соціальних результатів функціонування таких зон. У численних публікаціях й досі відсутня одностайна думка щодо доцільності запровадження та ефективності використання цього механізму стимулювання розвитку територій. Щодо урядових кіл, то їх особливо бентежать факти перевищення сум наданих зонам пільг надходженням від них у бюджет.

Проте при обговоренні проблематики СЕЗ майже відсутні посилання на які-небудь недоліки законодавства про створення та функціонування СЕЗ. Частіше за все підкреслюється, що це законодавство відповідає самим вимогливим європейським і світовим стандартам, з чого випливає, що недоліки функціонування реальних СЕЗ перш за все обумовлені певними прорахунками при обґрунтуванні доцільності створення зони та визначення мети її діяльності.

Положення гл. 39 ГК є результатом узагальнення норм існуючого на той час законодавства. Зміст цих положень полягає не стільки у стимулюванні процесу створення СЕЗ, скільки у демонстрації можливості такого створення. Як уже стверджувалося, подальша доля ново-створених зон переважно залежить від закладених в їх основу економічних важелів.

Варто звернути увагу на одну, досить суттєву, відмінність ч. 1 коментованої статті від ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон». Якщо у першій йдеться про те, що на території СЕЗ «можуть запро­ваджуватися» митні, податкові, валютно-фінансові та інші пільгові режими, то у другій встановлено, що на території зони «запроваджуються» пільгові режими. Таким чином, ГК перевів припис про введення пільгових режимів з імперативної в диспозитивну площину. Які наслідки може мати така зміна у нормативних положеннях? Очевидно, у даному разі враховувалося, що далеко не завжди доцільно робити наголос саме на пільгові (особливо стосовно податків) умови господарювання у СЕЗ, і практика окремих країн це підтверджує. Там вважають, що податкові пільги у вільних зонах призводять до спотворення конкурентних відносин між учасниками ринку і при цьому спричиняють значні прогалини у бюджетах. Крім того, відсутність таких пільг не є головною причиною відмови інвесторів від приходу до території, яка потребує економічного розвитку.

Щодо українських реалій, то останнім часом стали відомими факти, коли при створенні «наукових парків» (новий різновид СЕЗ) питання про пільгове оподаткування навіть не порушувалося.

Стаття 402. Територія і статус спеціальної (вільної) економічної зони