1. Іноземні інвестори мають право здійснювати всі види інвестицій, зазначені у статті 391 цього Кодексу, в таких формах:

участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або придбання частки в діючих господарських організаціях;

створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;

придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи інших цінних паперів;

придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних юридичних осіб прав користування землею та використання природних ресурсів на території України;

господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції;

придбання Інших майнових прав;

в Інших формах, не заборонених законом.

2. Заборона або обмеження будь-яких форм здійснення іноземних інвестицій може провадитися лише законом.

3. Відносини, що виникають у зв'язку з придбанням Іноземним інвестором майнових прав на землю та Інші природні ресурси в Україні, регулюються відповідно земельним та іншим законодавством України.

1. Частина 1 коментованої статті під формами здійснення іноземних інвестицій розуміє правові способи, за допомогою яких здійснюється іноземне інвестування, Такими способами є:

— часткова участь у новостворюваних господарських організаціях або придбання частки в діючих господарських організаціях (див, коментар до статей 116, 396);

-— створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність 100 відсотків майна (капіталу) діючих підприємств (див, коментар до статей 117, 396);

— придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законам-України, або придбання акцій чи інших цінних паперів.

Нерухоме або рухоме майно не завжди придбавається саме у зв'язку зі здійсненням інвестиційної діяльності. Іноземне інвестування має місце лише тоді, коли майно придбавається іноземним інвестором для його господарського використання з метою отримання прибутку та/або досягнення соціального ефекту самим інвестором або іншим суб'єктом інвестиційної діяльності.

Законом може заборонятися придбання іноземними інвесторами окремих видів майна (див. коментар до ч. 2 ст. 391);

— придбання прав користування землею та використання природних ресурсів на території України (див. коментар до ч. З цієї статті);

— господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції. Згідно із Законом України «Про угоди про розподіл продукції», відносини, що виникають у процесі виконання пошукових робіт, розвідки та видобування корисних копалин, розподілу виробленої продукції, а також її транспортування, обробки, зберігання, переробки, використання, реалізації чи розпорядження нею іншим чином, регулюються угодою про розподіл продукції. Відповідно до цієї угоди одна сторона — Україна доручає іншій стороні — інвестору на визначений строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр і ведення пов'язаних з угодою робіт, а інвестор зобов'язується виконати до­ручені роботи за свій рахунок і на свій ризик з наступною компенсацією витрат і отриманням плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції (ч. 1 ст. 4 Закону «Про угоди про розподіл продукції»);

— придбання інших майнових прав, наприклад прав на об'єкти інтелектуальної власності за ліцензійними договорами, договорами франчайзингу тощо;

— інші форми, не заборонені законом, зокрема, інвестиційна діяльність без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України (правовий режим таких договорів врегульований розділом V Закону «Про режим іноземного інвестування»).

2. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону «Про інвестиційну діяльність», забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом (див. коментар до ч. З цієї статті, ч. 4 ст. 394).

Об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансуван­ня будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості (ч. З ст. 4 Закону «Про інвестиційну діяльність»).

3. Особливості придбання іноземними інвесторами прав на землю визначені Земельним кодексом України, зокрема:

— ч,4 ст. 22, відповідно до якої землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам;

— частинами 2 і 3 ст. 81, які передбачають для іноземних громадян та осіб без громадянства можливість набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності;

— ч. 2 ст. 82, яка передбачає для іноземних юридичних осіб можливість набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні, а також за межами населених пунктів — у разі придбання об'єктів нерухомого майна;

— ст. 85, відповідно до якої іноземні держави можуть набувати у власність земельні ділянки для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них, організацій відповідно до міжнародних договорів;

— ч. 2 ст, 93, яка встановлює право іноземних громадян, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних об'єднань і організацій, а також іноземних держав на отримання земельних ділянок в оренду;

— ст. 129, яка регулює питання продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам та іноземним юридичним особам.

Відповідно до Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключною власністю народу України і надаються тільки в користування (ч. 1 ст. 6). Водокористувачами в Україні можуть бути, зокрема, іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства, які здійснюють забір води з водних об'єктів, скидають у них зворотні води або користуються водними об'єктами (ст. 42 Водного кодексу)

Згідно з Лісовим кодексом України суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України (ч. 2 ст. 10). Іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам ліси можуть передаватися у короткострокове тимчасове користування відповідно до ч. 6 ст. 18 Лісового кодексу.

Частина 1 ст. 4 Кодексу України про надра встановлює, що надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Користувачами надр можуть бути, зокрема, іноземні юридичні особи і громадяни (ст. 13 Кодексу про надра).

Стаття 393. Оцінка іноземних інвестицій

1. Оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюється в іноземній конвертованій валюті та у гривнях, за згодою сторін, на основі цін міжнародних ринків або ринку України. При цьому перерахунок сум в іноземній валюті у гривні провадиться за курсом, встановленим Національним банком України.

Коментована стаття визначає загальні засади оцінки іноземних інвестицій у негрошовій формі. Питання оцінки іноземних інвестицій регулює також ст. 5 Закону «Про режим іноземного інвестування».

Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України. Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним НБУ.

При реінвестиціях прибутку, доходу та інших коштів, одержаних у валюті України в результаті здійснення іноземних інвестицій, перерахування інвестиційних сум провадиться за офіційним курсом валюти України, визначеним НБУ на дату фактичного здійснення реінвестицій.

Оцінка іноземних інвестицій проводиться у відповідності з вимогами, визначеними от Закону «Про режим іноземного інвестування» (див. коментар до ч. 1 ст. 392).

У випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін оцінка іноземних інвестицій має проводитися відповідно до Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні» (ст. 7). Так, у разі провадження спільної господарської діяльності оцінка частки майна, яке вноситься іноземним суб'єктом господарювання, проводиться відповідно до нормативно-правових актів з оцінки майна, визначених зазначеним Законом (ч. 7 ст. 9).

Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затверджене постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 р. № 281 (п. 2 гл. 3), передбачає обов'язкове подання оригіналу або засвідченої у встановленому порядку копії звіту про оцінку (акта оцінки) майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності, що є таким відповідно до Закону «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», для купівлі (обміну) іноземної валюти з метою повернення іноземних інвестицій, а також доходів, прибутків, інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності в Україні, у таких випадках:

а) за портфельними інвестиціями (крім операцій з облігаціями внутрішньої державної позики) у разі повного або часткового припинення володіння іноземним інвестором цінними паперами, емітованими резидентами, а також повного або часткового повернення доходів, прибутків, інших коштів, одержаних від володіння іноземним інвестором цінними паперами, емітованими резидентами (визначенню підлягає ринкова вартість цінних паперів; строк між датами оцінки та поданням заявки на купівлю іноземної валюти має становити не більше 30 календарних днів);

б) за інвестиційними операціями щодо повного або часткового повернення резидентом у грошових коштах майнової іноземної інвестиції, у тому числі здійсненої за договорами про спільну діяльність без створення юридичної особи (оцінці підлягає майнова інвестиція на час її внесення; у разі повернення доходів (прибутків) звіт або акт не подається):

в) для повернення резидентом на рахунок іноземного інвестора в уповноваженому банку коштів в іноземній валюті з рахунка для здійснення спільної інвестиційної діяльності (оцінці підлягає майнова інвестиція на час її внесення).

Стаття 394. Правовий режим іноземних інвестицій

1. На території України щодо іноземних інвестицій встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, за винятками, передбаченими цим Кодексом, іншими законами і чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

2. Відносини щодо оподаткування іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями регулюються податковим законодавством України.

3. У державних програмах залучення іноземних інвестицій в пріоритетні галузі економіки та соціальну сферу може бути передбачено встановлення додаткових пільг для суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у цих сферах.

4. Законом може бути обмежено або заборонено діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України виходячи з інтересів національної безпеки України.

1. Загальні положення щодо правових режимів, які запроваджуються на території України для іноземних суб'єктів господарської діяльності, встановлені у ч. 5 ст. 7 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність». Національний режим означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується, зокрема, щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України (абз. 2 ч. 5 ст. 7 зазначеного Закону). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону «Про ре­жим іноземного інвестування» для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством та міжнародними договорами України.

Термін «інвестиційна діяльність» у контексті поняття «національний режим інвестиційної діяльності», вжитого у коментованій частині, належить тлумачити якнайбільш широко — як таке, що стосується будь-якої господарської діяльності іноземних інвесторів у зв'язку зі здійснюваними інвестиціями. На необхідність саме такого тлумачення вказують положення двосторонніх інвестиційних угод (так, відповідно до ст. II (11) Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій від 4 березня 1994 р., ратифікованого Законом від 21 жовтня 1994 р, «діяльність, пов'язана з інвестиціями» включає без обмеження:

а) надання привілеїв або прав згідно з ліцензією;

б) доступ до реєстрації ліцензій, дозволів та інших форм затвердження (які в будь-якому випадку мають бути видані швидко);

в) доступ до фінансових установ та кредитних ринків;

г) доступ до їх фондів;

д) імпорт та встановлення устаткування, необхідного для нормального ведення ділових справ, включаючи, проте не обмежуючись, офісне устаткування та автомобілі, та експорт будь-якого устаткування та автомобілів таким чином імпортованих;

е) розповсюдження комерційної інформації; є) вивчення ринку;

ж) призначення торговельних представників, включаючи агентів, консультантів і дистриб'юторів та їх участь у торгових виставках і заходах з просування товарів на ринок;

з) маркетинг товарів та послуг, у тому числі і через системи внутрішнього розподілу, та маркетинг шляхом рекламування й прямих контактів з особами та компаніями;

і) доступ до комунальних та громадських послуг, приміщень, що здаються в оренду на комерційній основі за недискримінаційними цінами, якщо ці ціни встановлені або контролюються Урядом;

к) доступ до сировинних матеріалів, ресурсів та послуг усіх видів за недискримінаційними цінами, якщо ціни встановлені або контролюються Урядом).

Винятки з національного режиму інвестиційної діяльності з метою охорони публічних інтересів можуть встановлюватися: ГК, іншими законами (див. коментар до ч, 4 цієї статті) та чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (так, наприклад, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. З Угоди між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про сприяння та взаємний захист інвестицій, національний режим не застосовується до набуття прав власності на землю та участі у приватизації).

2. На території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів (далі — підприємства), створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форми та часу внесення останніх, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, коли законами України встановлено пільговий порядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій (статті 1, 2 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження»; офіційне тлумачення Закону міститься в рішенні Конституційного Суду України від 29 січня 2002 р. № 1-рп/2002 (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями).

3. Національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) виключає встановлення валютних, митних, податкових пільг, які стосувалися б виключно іноземних інвесторів та суб'єктів господарювання з іноземною участю (див коментар до ч. 2 цієї статті). Водночас, можливим є встановлення інших видів пільг для зазначених суб'єктів (надання на пільгових умовах кредитів, страхових гарантій тощо).

4. Коментована частина закріплює загальне правило щодо встановлення обмежень (заборон) діяльності іноземних інвесторів та суб'єктів господарювання з іноземними інвестиціями в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України Такі обмеження (заборони) можуть встановлюватися: а) тільки законами України; б) виходячи з інтересів національної безпеки (див. також коментар до статей 116, 117).

Обмеження діяльності іноземних інвесторів та суб'єктів господарювання з іноземним! інвестиціями в Україні передбачені, зокрема: .

— ст. 12 Закону «Про телебачення і радіомовлення», яка забороняє створення телерадіоорганізацій іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства;

— ст. 9 Закону «Про інформаційні агентства», згідно з якою право на заснування інформаційного агентства в Україні належить громадянам та юридичним особам України, а іноземці та іноземні юридичні особи мають право бути співзасновниками інформаційних агентств України. Забороняється створення і діяльність інформаційних агентств, у статутному фондв яких сукупна частка, що належить іноземцям та/або іноземним юридичним особам, становить більш як 35 відсотків;

— ч. З ст. 18 Закону «Про видавничу справу», яка забороняє створення і діяльність видавництв, у статутному фонді яких більше 30 відсотків іноземних інвестицій;

— ч. 2 ст. 27 Закону «Про телекомунікації», згідно з якою право власності та право на технічне обслуговування і експлуатацію телекомунікаційних мереж може належати будь-якій фізичній особі — суб'єкту підприємницької діяльності або юридичній особі, які є резидентами України, незалежно від форми власності.

Стаття 395. Державна реєстрація іноземних інвестицій

1. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2. Відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення законодавства України про іноземне інвестування. Відмову у державній реєстрації іноземних інвестицій може бути оскаржено у судовому порядку.