Глава 38 Іноземні інвестиції (390-400)

Стаття 390. Іноземні інвестори

1. Іноземними інвесторами визнаються такі суб'єкти, що здійснюють інвестиційну діяльність на території України:

юридичні особи, утворені за законодавством іншим, ніж законодавство України;

іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на території України;

міжнародні урядові та неурядові організації;

інші держави;

інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, визначені законом.

1. Загальні правові умови інвестиційної діяльності на території України визначені Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р., відповідно до якого, інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється, зокрема, і на основі іноземного інвестування іноземними громадянами, юридичними особами, державами та спільного інвестування українськими й іноземними громадянами, юридичними особами та дер­жавами (ст. 2). Особливості правового режиму іноземних інвестицій на території України визначаються Законом України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р,

2. Відповідно до ч. 2 ст. 116 ГК та п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про режим іноземного інвестування» іноземними інвестиціями визнаються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Таким чином, критерієм віднесення інвестицій до іноземних є здійснення таких інвестицій спеціальним суб'єктом — іноземним інвестором.

Набуття правового статусу іноземного інвестора пов'язане з фактом здійснення інвестиційної діяльності на території України. Інвестиційна діяльність іноземних інвесторів на території України є видом зовнішньоекономічної діяльності (див. коментар до ст. 377).

Юридичні особи визнаються іноземними інвесторами, якщо вони утворені (зареєстровані) за законодавством іншим, ніж законодавство України.

Фізичні особи визнаються іноземними інвесторами, якщо вони не перебувають у громадянстві України, тобто є іноземцями або особами без громадянства. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцем є особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав, особою без громадянства — особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином,

Іноземці та особи без громадянства визнаються іноземними інвесторами, якщо вони не мають постійного місця проживання на території України. Постійним місцем проживання є місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом) (ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»), Іноземці та особи без громадянства можуть виступати іноземними інвесторами, якщо вони не обмежені у дієздатності.

Міжнародними організаціями, які здійснюють інвестиційну діяльність в Україні, є передусім міжнародні фінансові організації, правові основи взаємодії з якими визначені, зокрема. Законом України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій».

Міжнародні організації здійснюють інвестиції в Україні на підставі відповідних міжнародних договорів України з цими організаціями (Угода про позику (Проект розширення доступу до ринків фінансових послуг) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку, ратифікована Законом від 13 грудня 2006 р.; Гарантійна угода (Другий проект розвитку експорту) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку, ратифікована Законом від 1 грудня 2006 р.; Гарантійна угода (Проект впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на залізницях України) між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку, ратифікована Законом від 1 грудня 2006 р.; Рамкова угода між Україною та Північним інвестиційним банком, ратифікована Законом від 14 вересня 2006 р . Рамкова угода між Україною та Європейським інвестиційним банком, ратифікована Законом від 7 лютого 2006 р., тощо).

Держави, які беруть участь в інвестиційній діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно із законами України (ч. 2 ст. З Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

До іноземних суб'єктів інвестиційної діяльності за змістом укладених Україною двосторонніх угод про взаємне сприяння та захист інвестицій (двосторонні інвестиційні угоди відносяться створені відповідно до іноземного законодавства організації, що не визнаються юридичними особами згідно з цим законодавством. Так, наприклад, п. «б» ч. 2 ст. 1 Угоді; між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про сприяння та взаємний захист інвестицій від 17 березня 1994 р., ратифікованої Законом від 20 жовтня 1995 р., визначає інвестором Договірної Сторони будь-яку організацію осіб, що не має статусу юридичної особи, проте розглядається як компанія законами цієї Сторони.

Двосторонні інвестиційні угоди встановлюють власні критерії віднесення інвесторів до іноземних, як-от: постійне проживання фізичної особи на території іноземної Договірної Сторони незалежно від громадянства (наприклад: Угода між Урядом України та Урядом Канади про сприяння та захист інвестицій від 24 жовтня 1994 р., ратифікована Законом від 2 червня 1995 р.); перебування організації під контролем фізичних осіб або організацій,що визнаються відповідною угодою іноземними інвесторами (наприклад, Угода між Урядом України та Урядом Французької Республіки про взаємне сприяння та взаємний захист інвестицій від 3 травня 1994 р., ратифікована Законом від 2 червня 1995 р.; Угода між У країною і Республікою Австрія про сприяння та взаємний захист інвестицій від 8 листопада 1996 р.. ратифікована Законом від 11 квітня 1997 р., тощо).

Згідно із ст. 400 ГК у разі якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж передбачені законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору; тому в разі розбіжностей між критеріями визначення іноземних інвесторів, закріпленими ГК та ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестуванню критеріями, визначеними двосторонніми інвестиційними угодами, останні мають пріоритет.

Стаття 391. Види іноземних інвестицій

1. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України,будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; інших цін­ностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними інвестиціями.