Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
коментар ГОСП. КОДЕКСУ УКРАЇНИ.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
25.11.2019
Размер:
7.07 Mб
Скачать

3. Види майна, що не може бути предметом застави у разі одержання валютногокредиту в іноземній фінансовій установі, визначаються законом.

1. Чинне законодавство надає суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності право одержувати валютні кредити. Кредити, позики в іноземній валюті, у тому числі поворотну фінансову допомогу в іноземній валюті, від нерезидентів можуть одержувати резиденти України для використання їх за цільовим призначенням, визначеним договором, Кредити одержують лише в безготівковій формі. Кредиторами у цьому випадку обов'язково мають виступати іноземні фінансові установи (нерезиденти-банки та нерезиденти, які мають статус небанківських фінансових установ). Резиденти-позичальники (крім уповноважених банків України) залучають кредити від нерезидентів через уповноважені банки України (підрозділи банків), які надали згоду на обслуговування операцій за договором.

Якщо договором з нерезидентом передбачено одержання кредиту з надходженням коштів на рахунок резидента-позичальника за межами України та/або погашення заборгованості за таким кредитом здійснюватиметься з рахунка резидента, відкритого за межами України, то резидент-позичальник повинен у встановленому НБУ порядку одержати індивідуальну ліцензію на розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах за межами України (крім випадку використання фізичною особою рахунка за межами України на час її перебування за кордоном).

Умови кредитного договору не можуть суперечити законодавству України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності (позичальник) повинен використовувати кредит в іноземній валюті за цільовим призначенням, визначеним договором.

Кредитний договір має укладатися у письмовій формі. Оскільки кредитний договір у цьому випадку є й зовнішньоекономічним договором, він повинен містити всі істотні умови останнього. Поряд з цим, резиденти-позичальники мають у договорі з нерезидентом передбачати відкладальну обставину — набрання чинності договором з часу його реєстрації.

НБУ встановив порядок реєстрації кредитних договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті. Резидент-позичальник при цьому зобов'язується зареєструвати договір до фактичного одержання кредиту. Реєстрації підлягають усі кредитні договори, за винятком договорів щодо одержання резидентами від нерезидентів комерційних кредитів, а також кредитів, які залучаються під гарантії КМУ.

Для реєстрації договору та одержання реєстраційного свідоцтва позичальник повинен подати до відповідного територіального управління НБУ такі документи:

а) лист-звернення у довільній формі на ім'я начальника відповідного територіального управління;

б) оригінал договору або нотаріально засвідчену на території України копію договору мовою оригіналу. Якщо договір укладено іноземною мовою (крім російської), то подається також його нотаріально засвідчений на території України переклад на українську мову;

в) повідомлення про договір, який передбачає виконання резидентом-позичальником боргових зобов'язань перед нерезидентом за залученим від нерезидента кредитом, позикою в іноземній валюті (далі — повідомлення про договір), за відповідною формою у двох примірниках;

г)оригінал письмового підтвердження у довільній формі на ім'я начальника відповідного територіального управління про згоду уповноваженого банку на обслуговування операцій за договором. У разі виявлення факту надходження на користь резидента-позичальника кредитних коштів від нерезидента до часу отримання реєстраційного свідоцтва уповноважений банк має зазначити про це в письмовому підтвердженні про згоду на обслуговування операцій за договором, зазначивши суму цих коштів і дату їх зарахування на розподільчий та поточний рахунки;

г) документ, що підтверджує внесення плати за оформлення реєстраційного свідоцтва згідно з тарифом на зазначену послугу, встановленим нормативно-правовими актами НБУ.

Якщо договором з нерезидентом передбачено одержання кредиту з надходженням коштів на рахунок резидента-позичальника за межами України та/або погашення заборгованості за таким кредитом здійснюватиметься з рахунка резидента, відкритого за межами України, то резидент-позичальник, крім вищезазначених документів, подає індивідуальну ліцензію НБУ на розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах за межами України (крім випадку використання фізичною особою рахунка за межами України на час її перебування за кордоном).

Територіальне управління реєструє договір і видає реєстраційне свідоцтво у строк, що не перевищує 7 робочих днів із дати надходження зазначених документів до територіального управління.

Підставою для відмови у видачі територіальним управлінням резиденту-позичальнику реєстраційного свідоцтва є:

— відсутність належним чином оформлених документів;

— виявлення в поданих документах недостовірної (суперечливої) інформації;

— перевищення розміру процентної ставки, передбаченої договором, розміру процентної ставки, встановленої НБУ для зовнішніх запозичень;

— наявність у зовнішньоторговельних контрактах умов, які передбачають ненадходження в Україну продукції, невиконання робіт і ненадання послуг в Україні, неотримання в Україні об'єкта права інтелектуальної власності;

— наявність у договорах умов, які свідчать, що кредитна операція підлягає фінансовому моніторингу;

— невідповідність вимогам, встановленим Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 червня 2004 р. № 270.

Реєстраційне свідоцтво є дійсним за наявності реєстраційного номера, дати та відбитка печатки територіального управління на весь передбачений кредитним договором час користування кредитом, якщо протягом 180 днів від дати його видачі резидент-позичальник одержав кредит повністю або його частку.

Реєстраційне свідоцтво видається резиденту-позичальнику для реалізації тільки одного кредитного проекту (кредитної лінії) без права передавання його третім особам. Воно не може бути підставою для одержання іншого кредиту або збільшення суми кредиту та здійснення інших валютних операцій.

Обслуговування уповноваженим банком операцій за договором здійснюється лише на підставі реєстраційного свідоцтва НБУ.

Обслуговуючий банк проводить платіжні операції за договором лише в разі їх відповідності умовам, зазначеним у реєстраційному свідоцтві (крім випадків прострочення погашення кредиту, а також дострокового погашення кредиту (якщо це передбачено договором) та в договорі з нерезидентом, і здійснює контроль за відповідністю обсягів перерахованої нерезиденту іноземної валюти обсягам фактично одержаного резидентом кредиту з урахуванням сплати відсотків за його користування, комісій тощо.

Обслуговування банком операцій за договором має здійснюватися в іноземній валюті, яка фактично отримана резидентом-позичальником, за винятком погашення резидентом-позк-чальником заборгованості за отриманим від нерезидента кредитом в іноземній валюта 1-ї групи Класифікатора будь-якою іншою іноземною валютою і погашення резидентом-пс-зичальником заборгованості за отриманим від нерезидента кредитом в іноземній валюті 2-і та 3-ї груп Класифікатора будь-якою іншою іноземною валютою 2-ї та 3-ї груп Класифікатора.

У разі надходження від нерезидента на адресу резидента-позичальника кредиту, або якщоуповноважений банк не має документів, що свідчать про правомірність одержання резидентом кредитних коштів згідно з чинним законодавством України (реєстраційних свідоцтв, індивідуальних ліцензій НБУ, гарантій КМУ), або обслуговуючим банком за таким кредитом визначено інший уповноважений банк, або кошти надійшли від іншого нерезидента (не кредитора), тобто від нерезидента, не зазначеного у реєстраційному свідоцтві чи індивідуальній ліцензії, то уповноважений банк зараховує такі кошти на поточний рахунок клієнта в загальному порядку з дотриманням вимог нормативно-правових актів НБУ.

2. Як уже зазначалося, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право наодержання валютних кредитів. Не є винятком й суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, у статутному фонді яких є частка державного майна. Такі суб'єкти можуть укладати кредитні договори з іноземними фінансовими установами лише після того, як отримають згоду ФДМУ.

3. Види майна, що не може бути предметом застави у разі одержання валютного кредиту віноземній фінансовій установі, визначаються законом. Чинне законодавство на сьогодні передбачає лише загальні обмеження щодо предмета застави. Так, предметом застави не можуть бути:

1) національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

2) вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;

3) об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що перебувають у процесі корпоратизації.

Стаття 389. Захист державою прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

1. Держава здійснює захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється через дипломатичні та консульські установи, державні торговельні пред­ставництва, які представляють інтереси України, а також в інший спосіб, визначений законом.

2. Держава вживає необхідних заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії з боку інших держав, митних союзів або економічних угруповань, які обмежують права та законні інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України.

3. Законом може бути передбачено спеціальні заходи щодо захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту та спеціальні заходи щодо імпорту, який завдає або може завдати істотної шкоди національним товаровиробникам, а також визначено перелік видів товарів і послуг, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється.

4. У випадках недобросовісної конкуренції до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або їх іноземних контрагентів застосовуються санкції відповідно до закону про зовнішньоекономічну діяльність та інших законів.

1. Україна здійснює захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється за зверненням зазначених суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності через дипломатичні та консульські установи, державні торговельні представництва, які представляють інтереси України.

Україна як держава має здійснювати рівний захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України.

Постійно діючими установами України, до основних завдань яких віднесено захист інтересів України, прав та інтересів її громадян і юридичних осіб за кордоном є дипломатичні представництва та консульські установи України за кордоном.

Зокрема, відповідно до положень Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 2 квітня 1994 р. № 127/94, консул зобов'язаний вживати заходів для того, щоб юридичні особи та громадяни України в повному обсязі користувалися всіма пра­вами, наданими їм законодавством держави перебування і міжнародними договорами, учасницями яких є Україна і держава перебування, а також міжнародними звичаями.

Консул зобов'язаний вживати заходів для відновлення порушених прав юридичних осіб і громадян України. Якщо після звернення консула до властей держави перебування порушені права юридичних осіб і громадян України не будуть відновлені, консул зобов'язаний повідо­мити про це Міністерство закордонних справ України та главу дипломатичного представництва України в державі перебування.

Консул зобов'язаний приймати як письмові, так і усні звернення юридичних осіб і громадян України.

Консул приймає звернення іноземних юридичних осіб і громадян з питань, що стосуються виконання його функцій.

2. За наявності відомостей про те, що зазначені у ч. 2 коментованої статті суб'єкти обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до їх компетенції мають право застосовувати адекватні заходи у відповідь на такі дії. У разі коли такі обмеження заподіюють шкоду або створюють загрозу її заподіяння державі та/або

суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, зазначені заходи можуть передбачати її відшкодування.

Заходами у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань є:

-— застосування повної заборони (повного ембарго) на торгівлю;

— застосування часткової заборони (часткового ембарго) на торгівлю;

— позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму;

— запровадження спеціального мита;

— запровадження режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій;

— встановлення квот (контингентів);

— запровадження комбінованого режиму квот і контингентів;

— запровадження індикативних цін щодо імпорту та/або експорту товарів;

— інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами України. Верховна Рада України приймає рішення про:

— позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму;

— застосування повної заборони (ембарго) на торгівлю;

До компетенції КМУ віднесено прийняття рішень про:

— застосування часткової заборони (ембарго) на торгівлю;

— здійснення заходів тарифного регулювання щодо імпорту та/або експорту товарів:

— запровадження режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій;

Міністерство економіки України приймає рішення про:

— здійснення заходів нетарифного регулювання щодо імпорту та/або експорту товарів:

— ліцензування та реєстрацію окремих видів контрактів;

— запровадження індикативних цін щодо імпорту та/або експорту товарів;

— застосування інших заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань.

Для встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій інших держав, митних союзів або економічних угруповань Міністерство економіки України проводить відповідні розслідування в порядку, що визначається КМУ. Матеріали, отримані в результаті проведеного розслідування, розглядає Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, яка дає рекомендації відповідним державним органам щодо застосування відповідних заходів.

Застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань припиняється у разі припинення переліченими суб'єктами таких дій, підписання відповідної угоди та/або відшкодування шкоди.

Рішення про застосування відповідних заходів може бути оскаржено в судовому порядку протягом місяця від дати запровадження таких заходів у порядку, встановленому законами України.

3. Національним товаровиробником визнається сукупність виробників подібного товару або тих із них, сукупне виробництво яких становить основну частину всього обсягу виробництва в Україні цього товару. Інтереси національних товаровиробників захищаються ГК, законами України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісні конкуренції», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту” «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» тощо.

До спеціальних заходів щодо захисту національного товаровиробника належать, зокрема:

— антидемпінгові заходи — попередні або остаточні заходи, що застосовуються відповідно до Закону «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» під час або за результатами антидемпінгового розслідування;

— компенсаційні заходи — попередні або остаточні заходи, що застосовуються відповідно до Закону «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» під час або за результатами антисубсидиційного розслідування.

4. Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Під недобросовісною конкуренцією при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності слід розуміти:

— демпінговий імпорт, щодо якого застосовуються антидемпінгові заходи;

— субсидований імпорт, щодо якого застосовуються компенсаційні заходи;

— інші дії, що законами України визнаються недобросовісною конкуренцією.

За результатами антидемпінгового, антисубсидиційного або спеціального розслідування відповідно до законів України приймається рішення про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів. Таке рішення може бути оскаржено в судовому порядку протягом місяця від дати запровадження відповідних заходів у порядку, встановленому законами України.

Застосування до товарів, що імпортуються в Україну, антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів зупиняє застосування режимів вільної торгівлі, преференцій, спеціальних пільгових режимів (прикордонної (прибережної) торгівлі, спеціальних (вільних) економічних зон та інших, передбачених законами України), а також податкових, митних та інших пільг, що діють при імпорті в Україну зазначених товарів. При цьому застосування преференцій, пільг тощо зупиняється на строк до закінчення застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.