2. Якщо договір комерційної концесії визнано недійсним, недійсні також укладені на його основі договори комерційної субконцесії.

1. Комерційна субконцесія — це дозвіл користувача комерційної концесії на використання іншою особою (субкористувачем) у цілому чи частково концесійної системи правоволодільця комерційної концесії на умовах, погоджених користувачем із правоволодільцем або визначених у договорі комерційної концесії.

Отже, комерційна субконцесія дозволяє розширити коло осіб, що використовують концесійну систему правоволодільця. Таким чином, завдяки додатковим зусиллям користувача комерційної концесії її правоволоділець має можливість отримати додаткові доходи та зміц­нити свою ділову репутацію. Нерідко ці зусилля перетворюються з додаткових на основні, особливо у випадку покриття концесійною системою територій різних держав.

Право користувача комерційної концесії укладати договори комерційної субконцесії має бути визначено у договорі комерційної концесії або виникати з умов комерційної субконцесії, погоджених із правоволодільцем. Воно також може виникати із виконання зобов'язання користувача за договором комерційної концесії надати таке право визначеному колу осіб протягом певного строку.

Умова про обов'язковість укладення договору комерційної субконцесії лише на підставі волевиявлення правоволодільця забезпечує належне використання його концесійної системи, істотно зменшує ризик завдання шкоди його інтересам діями інших осіб.

Договір комерційної субконцесії є похідним від договору комерційної концесії, тому його строк спливає не пізніше спливу строку договору комерційної концесії.

Відповідно до ч. 2 ст, 1119 ЦК до договору комерційної субконцесії застосовуються положення про договір комерційної концесії, встановлені законом, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії,

2. Похідний характер договору комерційної субконцесії зумовлює також і його недійсність у разі визнання недійсним договору комерційної концесії, на підставі якого він укладений.

Стаття 369. Винагорода за договором комерційної концесії

1. Винагорода за договором комерційної концесії може виплачуватися користувачем правоволодільцеві у формі разових або періодичних платежів або в іншій формі, передбаченій договором.

Положення договору комерційної концесії щодо виплати користувачем винагороди правоволодільцеві є одними з найбільш важливих істотних умов договору. У договорі комерційної концесії мають бути зазначені всі види винагороди, включаючи будь-які первісні внески, плату за надання ліцензії, регулярні ліцензійні відрахування, плату за рекламу та інші платежі. Можуть бути також передбачені спеціальні платежі, властиві комерційним концесіям певного типу. У договорі комерційної концесії визначається база для обчислення регулярних платежів, таких як ліцензійні надходження і плата за рекламу, графік здійснення платежів, а також передбачається складання звітів з підтвердження правильності обчислення платежів.

Інформація про необхідні виплати важлива для користувача, оскільки одним з основних аспектів, які беруться до уваги при укладенні договору комерційної концесії, є здатність користувача мобілізувати достатні засоби для того, щоб укласти такий договір і згодом створити одне чи декілька концесійних підприємств.

Існує кілька різних способів виплати винагороди. Наприклад, вона може здійснюватися у формі грошових виплат або як закупівля користувачем певної продукції за погодженою завищеною ціною, в якій враховується прибуток правоволодільця як своєрідний «внесок» користувача.

Перший внесок виплачується, як правило, у вигляді одноразової суми, хоча може бути виплачений декількома частковими внесками (наприклад 25 % після підписання договору, 25% після завершення навчання, 25 % після відкриття першого концесійного підприємства тощо). Правоволоділець може розглядати цей внесок як плату за ліцензію на використання його прав інтелектуальної власності, за організоване їм первісне навчання і за адміністративні витрати, пов'язані зі створенням нового концесійного підприємства, або як певне сполучення зазначених видів платежів.

Регулярні виплати можуть бути представлені як регулярні ліцензійні платежі чи відрахування за обслуговування, залежно від застосовного законодавства, зокрема податкового. Виплачувані користувачем ліцензійні платежі можуть розглядатися правоволодільцем як основне джерело доходу, що є платою за триваюче використання вже розробленої системи. Тим більше, такі платежі повинні, принаймні частково, бути винагородою правоволодільцеві за проведення наукових досліджень і конструкторських розробок з метою удосконалення концесійної системи і впровадження таких удосконалень на підприємствах користувача.

Стаття 370. Обов'язки правоволодільця