1.Національний банк України — центральний банк держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України — гривні.

2.Правовий статус Національного банку України визначається законом про Національний банк України.

3.Розробку основних засад грошово-кредитної політики та контроль за її виконанням здійснює Рада Національного банку України. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.

1. Центральним банком нашої держави є НБУ. Його основною конституційною функцією е забезпечення стабільності грошової одиниці України — гривні.

На її виконання НБУ сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, — цінової стабільності.

НБУ виконує також інші функції,перелік яких встановлено ст. 7 Закону «Про Національний банк України»:

1) відповідно до розроблених Радою НБУ Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, ведення бухгалтерського обліку і звітності, забезпечення захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд;

9) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

11) здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

12) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

13) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію НБУна здійснення валютних операцій;

15) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів і здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

17) організовує інкасацію й перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації й перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі НБУ;

19) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

20) визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи НБУ;

21) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону «Про Національний банк України» НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, зазначеним Законом та іншими законами України.

2.Правовий статус НБУ визначається Законом «Про Національний банк України».

Цей Закон містить, зокрема, такі розділи: «Загальні положення», «Керівні органи Національного банку», «Організаційні основи та структура Національного банку», «Грошово-кредитна політика», «Управління готівковим грошовим обігом», «Операції Національного банку», «Банківське регулювання і банківський нагляд» тощо.

3.Відповідно до ст. 100 Конституції України Рада НБУ розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Стаття 24 Закону «Про Національний банк України» встановлює, що засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного та соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених КМУ.

Стаття 9 Закону про банки конкретизує повноваження НБУ щодо розроблення основних засад грошово-кредитної політики.

Рада Національного банку:

— відповідно до загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрів економічного та соціального розвитку України до 15 вересня поточного року розробляє основні засади грошово-кредитної політики і вносить їх Верховній Раді України для ін­формування, здійснює контроль за виконанням основних засад грошово-кредитної політики;

— здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї.

З метою забезпечення виконання основних засад грошово-кредитної політики Рада Національного банку має право застосування відкладального вето щодо рішень Правління НБУ стосовно:

а) диверсифікації активів НБУ та їх ліквідності;

б) лімітів позабалансових зобов'язань;

в) формування резервів, покриття фінансових ризиків;

г) порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України;

д) мінімального розміру золотовалютних резервів;

е) інших питань, віднесених до її компетенції.

Щорічно НБУ інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної і валютної політики, розробленої ним на наступний рік і на більш тривалий період.

Правовий статус Ради НБУ визначається статтями 9—11 Закону «Про Національний банк України».

Рада Національного банку, крім зазначених вище, здійснює також інші повноваження:

1) затверджує Регламент Ради НБУ;

2) затверджує кошторис доходів та витрат НБУ та подає Верховній Раді України та КМУ до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про сальдо кошторису для включення до проекту Державного бюджету України на наступний рік;

3) приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу НБУ;

4) визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки НБУ, розглядає аудиторський висновок та затверджує бухгалтерський баланс НБУ, публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації щорічний баланс НБУ;

5) затверджує щорічно, до 1 липня, звіт про виконання кошторису НБУ та розподіл прибутку за звітний бюджетний рік;

6) затверджує рішення Правління НБУ про участь у міжнародних фінансових організаціях;

7) вносить рекомендації Правлінню НБУ в межах розроблених основних засад грошово-кредитної політики стосовно:

—- методів та форм прогнозування макропоказників економічного і соціального розвитку України, а також грошово-кредитної політики;

— окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та їх впливу на економічний і соціальний розвиток України;

— політики курсоутворення та валютного регулювання;

— розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності;

— вдосконалення платіжної системи;

— інших питань, віднесених законом до компетенції Ради НБУ;

18) вносить рекомендації КМУ стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України.

До складу Ради НБУ входять члени Ради Національного банку, призначені Президентом України (сім членів) та Верховною Радою України (сім членів). Голова НБУ, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, входить до складу Ради НБУ за посадою.

Строк повноважень членів Ради — сім років, крім Голови НБУ, який входить до її складу на строк здійснення ним повноважень за посадою.

Внутрішні питання організації діяльності Ради НБУ, порядок діловодства та інші питання визначаються Регламентом, який затверджується на її засіданні.

Засідання Ради НБУ проводяться не рідше одного разу на квартал.

Позачергові засідання Ради НБУ скликаються її Головою за його власною ініціативою або Радою НБУ за наполяганням не менше однієї третини від загальної кількості її членів, а також за вимогою Голови НБУ. Члени Ради сповіщаються про засідання не пізніш як за п'ять календарних днів до дня його проведення. Порядок підготовки позачергових засідань Ради визначається її Регламентом.

Стаття 336. Організаційно-правові форми банків

1. Банки створюються у формі відкритого акціонерного товариства або кооперативного банку.

(Частина перша статті 336 в редакції Закону № 133-вiд14.09.2006)

2. Учасниками банку можуть бути юридичні особи та громадяни, резиденти і нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

3. Забороняється використовувати для формування статутного фонду банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення, кошти, одержані в кредит та під заставу, а також збільшувати статутний фонд банку для покриття збитків.

4. Банки мають право створювати банківські об'єднання, види яких визначаються законом, а також бути учасниками промислово-фінансових груп. Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання.

5. Умови та порядок створення, державної реєстрації, ліцензування діяльності та реорганізації банків, вимоги щодо статуту, формування статутного та інших фондів, а також здійснення функцій банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність. Законодавство про господарські товариства та про кооперацію поширюється на банки в частині, що не суперечить цьому Кодексу та зазначеному закону.

1. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо форми створення банків та розміру статутного капіталу» від 14 вересня 2006 р. законодавець обмежив перелік організаційно-правових форм, в яких можуть створюватися банки в Україні, передбачивши лише відкриті акціонерні товариства та кооперативні банки.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень зазначеного Закону банки, створені у формі закритого акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, зобов'язані протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом привести свою організаційно-правову форму у відповідність з його вимогами.

Як встановлено ч. 2 ст. 6 Закону про банки, законодавство про господарські товариства поширюється на банки у частині, що не суперечить зазначеному Закону.

2.Частина 2 коментованої статті визначає коло суб'єктів, які можуть бути учасниками банку залежно від його організаційно-правової форми. Це юридичні особи та громадяни, резиденти і нерезиденти, а також держава в особі КМУ або уповноважених ним органів,Закон вимагає, щоб власники істотної участі у банку (істотна участь — це пряме або опосередковане, самостійне або спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного капіталу, або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи, або не залежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи) мали бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан, розуміючи під діловою репутацією сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про її професійні та управлінські здібності, порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Вимоги щодо ділової репутації та задовільності фінансового стану засновників та акціонерів (пайовиків), які набувають істотну участь у банку, встановлюються Законом про банк?: і нормативно-правовими актами НБУ.

Не можуть бути учасниками банку юридичні особи, у яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

3. Статутний капітал банку формується відповідно до вимог ч. З коментованої статті, Закону, законодавства України та установчих документів банку.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути меншим 10 млн. евро (ч. 1 ст. 31 Закону про банки).

Забороняється використовувати для формування статутного фонду банку: а) бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення; б) кошти, одержані в кредит; в) кошти, одержані під заставу. Статутний капітал не повинен формуватися з непідтверджених джерел

Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти — в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено. Частина 3 коментованої статті забороняє збільшувати статутний фонд банку для покриття збитків.

4.Частина 4 встановлює право банків створювати банківські об'єднання, види яких визначаються законом, а також бути учасниками промислово-фінансових груп.

Відповідно до ст. 9 Закону про банки, банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Банківське об'єднання створюється за попередньою згодою НБУ і підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Порядок отримання дозволу на створення банківського об'єднання та порядок його державної реєстрації встановлені Положенням про порядок створення і державної реєстрації банківських об'єднань, затвердженим постановою правління НБУ.

Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання. Учасники банківського об'єднання перед своєю власною назвою вказують назву останнього.

Учасники банківського об'єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та дотриманням умов договорів, укладених з іншими суб'єктами господарювання

Банківське об'єднання зобов'язане публікувати в офіційних друкованих виданнях — газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» інформацію про створення банківського об'єднання за визначеною НБУ формою, про зміни в ньому та про припинення його діяльності,також консолідовану звітність за обсягами та за формою, встановленими НБУ.

Учасники банківського об'єднання несуть відповідальність за зобов'язаннями інших учасників відповідно до укладеного між ними договору.

Банківське об'єднання ліквідується за рішенням його учасників або з ініціативи НБУ рішенням суду в разі якщо діяльність такого банківського об'єднання суперечить антимонопольному законодавству України або загрожує інтересам вкладників банків чи стабільності банківської системи. Ліквідація банківського об'єднання не припиняє діяльності банків — його учасників.

Відповідно до ст. 13 Закону про банки з метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.

Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку. Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків — членів асоціації (спілки).

5. Умови та порядок створення, державної реєстрації, ліцензування діяльності та реорганізації банків, вимоги щодо статуту, формування статутного та інших фондів, а також здійснення функцій банків встановлюються Законом про банки.

НБУ прийнято ряд нормативно-правових актів, що конкретизують положення ГК і Закону про банки у частині створення, державної реєстрації та функціонування банків, зокрема: Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями тощо. Законодавство про господарські товариства та про кооперацію поширюється на банки в частині, що не суперечить ГК та Закону про банки.

Стаття 337. Державні банки

1.Державним є банк, створений за рішенням Кабінету Міністрів України на основі державної власності.

2. Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

3. Найменування державного банку повинно містити слово «державний».

4. Держава здійснює повноваження власника щодо акцій (паїв), які належать їй у статутному фонді державного банку, через органи управління державного банку.

5.У разі прийняття рішення про часткове або повне відчуження державою належних їй акцій (паїв) державного банку цей банк втрачає статус державного.

1. Одним із видів банків, які можуть створюватися і функціонувати в Україні відповідно ГК та Закону про банки, є державні банки.

Державним є банк, сто відсотків статутного капіталу якого належить державі. Державний банк засновується за рішенням КМУ. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. КМУ зобов'язаний отримати позитивний висновок НБУ з приводу наміру заснувати державний банк. Отримання зазначеного висновку є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.

2. Статут і діяльність державного банку мають відповідати вимогам Закону про банки, інших законів України та нормативно-правових актів НБУ.

Статут державного банку затверджується постановою КМУ.

НБУ здійснює державну реєстрацію державних банків відповідно до вимог Закону про банки і нормативно-правових актів НБУ.

3. Найменування державного банку повинно містити слово «державний». Державний банк має право використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України.

4. Держава здійснює повноваження власника щодо акцій (паїв), які належать їй у статутному капіталі державного банку, через його органи управління.

Органами управління державного банку є наглядова рада та правління банку.

Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам, захисту інтересів держави як акціонера державного банкута інші функції, визначені Законом про банки.

До складу наглядової ради державного банку входять члени наглядової ради банку, призначені Верховною Радою України, Президентом України і КМУ. До складу наглядової ради державного банку, який призначається Верховною Радою України, в обов'язковому порядку входить не менше одного представника парламентської опозиції. З метою представництва інтересів держави до складу наглядової ради державного банку можуть входити представники органів виконавчої влади та інші особи, які відповідають вимогам, зазначеним у-коментованій статті. Строк повноважень членів наглядової ради державного банку — п'ять років.

Президент України призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідного указу.

Верховна Рада України призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідної постанови.

КМУ призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідної постанови.

Членом наглядової ради державного банку може бути громадянин України, який має вищу економічну або юридичну освіту або науковий ступінь у галузі економіки, фінансів та/або права і при цьому має досвід роботи в органі законодавчої влади чи на керівних посадах центральних органів виконавчої влади України, які забезпечують проведення та реалізацію державної фінансової, економічної та правової політики, або в банківській установі, чи досвід наукової, практичної роботи у галузі економіки, фінансів, права. Особа, яка входить до складу наглядової ради чи іншого органу управління банку (крім державного) чи є членом сім'ї такої особи першого ступеня споріднення, або особа, котра була засуджена за зловживання у фінансовій сфері, судимість якої не погашена або не знята в установленому законом порядку, не може бути членом наглядової ради державного банку. Не допускається призначення особи на посаду члена наглядової ради державного банку, якщо таке призначення мо­же призвести до конфлікту інтересів.

Наглядову раду державного банку очолює голова, який обирається наглядовою радою зі складу її членів.

Засідання наглядової ради є правомочним за наявності не менше десяти її членів.

Рішення наглядової ради приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів наглядової ради державного банку.

У своїй діяльності наглядова рада державного банку керується Законом про банки, іншими актами законодавства України та статутом державного банку. Наглядова рада не втручається в його оперативну діяльність.

До компетенції наглядової ради державного банку належить прийняття рішень з питань, визначених у пунктах 1, 5, 6 статті 38 та пунктах 1—7 статті 39 Закону про банки, а також з інших питань, необхідність врегулювання яких передбачена законом.

Повноваження правління банку (виконавчого органу державного банку) визначаються його статутом. Кандидатури голови та членів виконавчого органу узгоджуються з НБУ відповідно до вимог Закону про банки.

5. У разі прийняття рішення про часткове або повне відчуження державою належних їй акцій (паїв) державного банку останній втрачає статус державного. Власники акцій зобов'язані привести статут та діяльність банку у відповідність з вимогами Закону про банки та нормативно-правових актів НБУ.

Стаття 338. Кооперативні банки

1.Кооперативний банк — це банк, створений суб'єктами господарювання, а також Іншими особами за принципом територіальності на засадах добровільного членства та об'єднання пайових внесків для спільної грошово-кредитної діяльності. Відповідно де закону можуть створюватися місцеві та центральний кооперативні банки.