Глава 34 Правове регулювання інноваційної діяльністі

(325-332)

Стаття 325. Інноваційна діяльність

1. Інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впро­вадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Поняття інноваційної діяльності, визначене у коментованій статті, відрізняється від відповідних положень Закону «Про інвестиційну діяльність» (ст. 3) та Закону «Про інноваційну діяльність» (абз. З ч. 1 ст. 1).

У ст. З Закону «Про інвестиційну діяльність» міститься більш широке за змістом, ніж у ст. 325 ГК, визначення інноваційної діяльності, а саме: «Інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає: випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технологій; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат; фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил; розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища». У спеціальному Законі «Про інноваційну діяльність» (абз. З ч. 1 ст. 1) акцентується на комерційному використанні результатів інноваційної діяльності, на відміну від положень ст. 325 ГК. Відповідно до цього Закону інноваційною є діяльність, що спрямована на використання та комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

У розглядуваній статті наголос робиться на довгострокових науково-технічних програмах, які зазвичай потребують фінансової підтримки з боку держави з огляду на тривалі строки окупності, а відтак, не під силу багатьом суб'єктам підприємницької (комерційної господарської) діяльності.

Слід зазначити, що ст. 327 ГК «Види інноваційної діяльності» фактично розширює наведене у ст. 325 поняття інноваційної діяльності, в тому числі за рахунок включення положень ст. З Закону «Про інвестиційну діяльність», але, на жаль, без врахування положень Закону «Про ін­новаційну діяльність» (прийнятий 4 липня 2002 р. — через 7 місяців після схвалення в третьому читанні ГК — 29 листопада 2001 p.; зміни внесені лише до ч. 6 ст. 331 ГК).

Узагальнення положень ГК та згаданих законів дозволяє визначити інноваційну діяльність як одну з економіко-правових форм інвестування (вкладення інвестицій в об'єкти господарської та інших видів діяльності з метою отримання певного соціально-економічного ефекту. Це, зокрема : випуск і поширення принципово нових видів техніки і технології, прогресивні міжгалузеві структурні зрушення, якісні зміни стану продуктивних сил, поліпшення соціального і екологічного становища, випуск нових конкурентоздатних товарів, послуг тощо).

Вирішальною ознакою інноваційної діяльності є інновації, що створюються в результаті її здійснення та/або застосовуються в процесі її здійснення. Інновації — новостворені (застосовані) та/або вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва та/або соціальної сфері-: (ст. 1 Закону «Про інноваційну діяльність»).

Залежно від мети здійснення інноваційна діяльність може бути некомерційною та комерційною. Некомерційною є така інноваційна діяльність, мета якої — виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя (тобто отримання прибутку — як безпосередня мета здійснення діяльності — відсутня, проте вона може бути досягнена згодом як один з результатів останньої). Така інноваційна діяльність потребує знач­ного фінансування з боку осіб, котрі її ініціюють та/або здійснюють, не сподіваючись на швидку (або взагалі будь-яку) самоокупність вкладених коштів.

Комерційною є інноваційна діяльність, яка спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг. Вона здійснюється на комерційних засадах, тобто передбачає не лише окупність вкладених коштів, а й отримання прибутку — як основної складової мети такої діяльності і визначального стимулу для її започаткування. Отже, комерційна інноваційна діяльність є вигідною для суб'єктів підприємництва, на відміну від некомерційної інноваційної діяльності, яка може бути ризикованою не лише з огляду на її спрямованість, не пов'язану з отриманням прибутку, а й за часовим фактором (оскільки нерідко розрахована на довгострокову перспективу) і, відповідно, — загрозою швидкого старіння технологій (щоб запобігти цьому, слід забезпечити оптимальний рівень організації некомерційного інноваційного інвестування).

Стаття 326. Інвестування інноваційної діяльності

1. Інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту.