4. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства.

5. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди.

6. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

1. З визначення поняття договору оренди, за яким одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, випливають такі ознаки оренди як різновиду майнового найму:

по-перше, орендні відносини мають виключно договірний характер і не можуть виникати з актів управління господарською діяльністю або з інших підстав;

по-друге, оренда передбачає передачу майна у користування (без надання орендареві права розпоряджатися орендованим майном);

по-третє, таке користування є платним, що забезпечується внесенням орендарем орендодавцеві орендної плати у визначених розмірах;

по-четверте, оренда передбачає передачу майна у строкове (тимчасове) користування. у разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, цей договір припиняється.

по-п'яте, майно, що передається в оренду, може використовуватися орендарем виключно для здійснення господарської діяльності. Надання майна не для господарської діяльності,а для задоволення інших потреб (лікувально-оздоровчих, просвітницьких, культурно-спортивних тощо) може здійснюватися на підставі договору майнового найму відповідно до положень статей 759—786, 792—806 ЦК.

2. Оскільки майно, що передається в оренду, може використовуватися орендарем лише для господарської діяльності, таким майном згідно з ч. 2 коментованої статті є індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

3. За Законом України «Про оренду державного та комунального майна» об'єктом оренди може бути також майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

4. Положення ч. 4 не стосується оренди структурних підрозділів підприємств, заснованих на приватній та колективній власності.

5. Законом може бути встановлено перелік державних і комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди; серед них цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), що здійснюють діяльність, пов'язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, а також цілісні майнові комплекси казенних підприємств.

Згідно з Декретом КМУ «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається» не допускається, зокрема, передача в оренду: радіотелевізійних передавальних центрів та об'єктів, що складають загальнодержавну систему зв'язку; магістральних ліній електропередачі, магістральних трубопроводів; магістральних залізниць, автомобільних шляхів державного значення, метрополітенів; гідро- і атомних електростанцій; протирадіаційних споруд тощо. Декретом також встановлено, що передача в оренду майнових комплексів чи відокремленого майна, які забезпечують діяльність Верховної Ради України, Президента України, КМУ, може провадитися тільки з дозволу зазначених органів.

6. До відносин оренди застосовуються положення ЦК (зокрема статей 759—786, 792—806), що встановлюють загальні положення про найм (оренду), регулюють відносини найму (оренди) земельної ділянки, будівлі або іншої капітальної споруди, транспортного засобу) з урахуванням особливостей, передбачених ГК.

Велике значення для регулювання орендних відносин мають й інші акти законодавства: декрети Кабінету Міністрів України «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається» від 31 грудня 1992 р., «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що перебувають у державній власності» від 11 січня 1993 р., закони України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р., «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 р., «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» від 7 лютого 2002 р.; постанова КМУ «Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів оренди» від 2 січня 2003 р., «Про затвердження Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів» від 10 серпня 1995 р.; Типові договори оренди тощо.

Стаття 284. Умови договору оренди

1. Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

2. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

3. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.

4. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

1. Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК істотними умовами будь-якого господарського договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Надаючи важливого значення змісту договору оренди майна, законодавець спеціально визначив істотні умови договору, тобто ті, що мають юридичне значення, впливають на формування і суть правовідносин, які виникають з цього договору. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку і формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов (ч. 2 ст. 180 ГК).

Об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) визначається в договорі оренди відповідно до ст. 283 ГК та ч. 2 коментованої статті.

Щодо строку, на який укладається договір оренди, див. коментар до ч. 4 цієї статті.

Щодо орендної плати з урахуванням її індексації див. коментар до ст. 286.

Порядок використання амортизаційних відрахувань встановлено ч. З ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар. Амортизаційні відрахування на орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно нараховують та залишають у своєму розпорядженні підприємство, господарське товариство, створене в процесі приватизації (корпоратизації), на балансі якого знаходиться це майно. Амортизаційні відрахування спрямовуються на відновлення орендованих основних фондів. Право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря останній зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Орендар має право залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому витрачені кошти, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Договором оренди може бути передбачено право орендаря на викуп об'єкта оренди. У такому разі в договорі мають бути визначені відповідно до закону умови викупу орендованого майна.

2. Методика оцінки об'єктів оренди передбачає особливості оцінки вартості: цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць); нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) та іншого окремого індивідуально визначеного майна підприємств (машин, устаткування, інших облікових одиниць основних засобів, нематеріальних активів та інших цінностей, що виділяються у самостійний об'єкт оренди згідно із законодавством); майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації)

Оцінка майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, яке належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі — підприємства), що передається в оренду, проводиться з урахуванням положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою КМУ від 10 серпня 1995 р. № 629 (у редакції постанови від 2 січня 2003 р. № 3).

Важливе значення для забезпечення захисту майнових прав орендаря і збереження стабільності його становища як сторони договору має положення коментованої частини, згідно з яким умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

3. На забезпечення стабільності правового статусу орендаря спрямована і ч. З коментованої статті, згідно з якою організаційні зміни у правовому становищі орендодавця у вигляді його реорганізації не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.

4. Якщо заяву про припинення чи зміну умов договору оренди подано стороною за договором після закінчення строку, встановленого ч. 4 коментованої статті, але друга сторона не згодна припиняти чи змінювати умови договору, останній вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк. Якщо ж сторона, що направила таку заяву з порушенням місячного строку, наполягатиме на розірванні чи зміні умов договору оренди, спір підлягає вирішенню у порядку, передбаченому ст. 11 ГПК.

Стаття 285. Основні права та обов'язки орендаря

1. Орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

2. Орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду.

3. Орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

4. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

1. Частиною 4 ст. 284 ГК встановлено місячний строк, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору оренди після строку його дії. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення цього строку. За всіх умов після закінчення строку дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право продовження договору оренди на новий строк. Отже, якщо після закінчення строку дії договору оренди орендодавець передав спірне майно в оренду іншій особі, орендар за попереднім договором має право звернутися до господарського суду із заявою про спонукання орендодавця продовжити дію цього договору на новий строк та про визнання договору з новим орендарем недійсним.

У вирішенні зазначеного спору господарські суди виходять, зокрема, з того, що належне виконання орендарем договору оренди презюмується, якщо орендодавцем не буде доведено інше. Водночас, якщо не надано доказів, що орендодавець уклав чи укладає договір оренди з іншою особою, а, натомість, встановлено, що він має намір використовувати майно для власних потреб, то підстави для задоволення позову про спонукання до продовження дії договору оренди відсутні.

2. Договором оренди орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду. Порушення орендарем цього обов'язку є підставою для заявлення орендарем вимоги щодо дострокового розірвання договору оренди на п. 1 ч. 1 ст. 783 ЦК.

3. Орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню. Створення однієї тільки загрози пошкодження майна внаслідок недбалої поведінки орендаря надає орендодавцю право вимагати дострокового розірвання договору оренди на підставі п. З ч. 1 ст. 783 ЦК.

Орендар зобов'язаний також своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (див. коментар до ст. 286).

4. Як встановлено ч. 1 ст. 780 ЦК, шкода, завдана третім особам у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах.

Шкода, завдана у зв'язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати (ч. 2 ст. 780 ЦК).

Відповідно до ч. З цієї ж статті умова договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.

Стаття 286. Орендна плата

1. Орендна плата — це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

2. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

3. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

4. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

1. Орендна плата є фіксованим платежем, тобто платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна затверджені постановою КМУ від 4 жовтня 1995 р. № 786.

Відповідно до цієї Методики (додаток 1 в ред. постанови КМУ від 27 грудня 2006 р.) орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств залежить від сфери діяльності цих підприємств і коливається в межах від 5 до 10 відсотків залишкової вартості основних засобів. Орендні ставки за використання нерухомого державного майна залежать від цільового призначення орендованого майна і коливаються від 1 (для розміщення громадських організацій інвалідів на площі, яка не використовується для провадження підприємницької діяльності) до 100 (розміщення казино, інших гральних закладів, гральних автоматів) відсотків вартості нерухомого майна, визначеної шляхом проведення незалежної оцінки.

Орендні ставки для орендарів — вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб'єктами малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (крім офісів), розраховуються за коефіцієнтом 0,7.

У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

Методика розрахунку, граничні розміри та порядок використання орендної плати для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим, визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, а для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, — органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, а також на вимогу о дніє: зі сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

2. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від неї обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України (наприклад, статтями 651, 652 ЦК).

У вирішенні господарськими судами відповідних спорів презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен надати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо. Якщо у погіршенні цього майна або у створенні гірших умов користування ним винні обидві сторони за договором, розмір орендної плати також може бути зменшений, але лише у частині, яка відповідає вині орендодавця у погіршенні умов користуватися майном.

Господарські суди виходять з того, що зміна умов господарювання, наприклад зміни у податковій політиці, у рівні попиту на товари, роботи, послуги тощо, можуть бути підставою для зміни розміру орендної плати, якщо це передбачено договором оренди.

Що ж до істотного погіршення стану об'єкта оренди, то воно може бути наслідком стихійного лиха, тобто відбутись не з вини орендаря чи будь-якої іншої особи, або виникнути з будь-яких технічних причин, що призвели до понаднормативного зносу орендованого майна, у зв'язку з чим процент амортизації його виявився більше передбачуваного. У такому разі розмір зменшення плати визначається виходячи із строків і характеру погіршення порівняно з умовами користування і станом майна, що визначені в нормативному порядку, або самим договором, або випливають з призначення майна. У разі необхідності господарський суд не позбавлений права призначити відповідну експертизу.

3. Орендна плата встановлюється, як правило, у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря за згодою сторін вона може встановлюватись у натуральній (розрахунки виготовленою продукцією, роботами, послугами) або грошово-натуральній (змішаній) формі. Однак якщо чинним законодавством чи договором оренди передбачені майнові санкції за порушення умов договору, вони можуть стягуватись виключно у грошовій формі.

4. Строки внесення орендної плати, як правило, визначаються у договорі. Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна рекомендує в договорі оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства встановлювати, що сплата орендних платежів має проводитися щоквартально, у п'ятиденний строк від дати, встановленої для подання квартальних бухгалтерських звітів (балансів), а за IV квартал — у десятиденний строк від дати, встановленої для подання річного бухгалтерського звіту (балансу).

Стаття 287. Оренда державного та комунального майна

1. Орендодавцями щодо державного та комунального майна є:

1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення — щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;

2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, — відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;

3) державні (комунальні) підприємства — щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених у пункті 2 цієї статті, — також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.

2. Організаційні та майнові відносини, пов'язані з передачею в оренду цілісних майнових комплексів державного сектора економіки, а також цілісних майнових комплексів, що є комунальною власністю, регулюються законодавством відповідно до цього Кодексу.

3. Утворення орендного підприємства здійснюється відповідно до статті 115 цього Кодексу. Статут суб'єкта господарювання, утвореного на базі орендованого майна, не може суперечити умовам договору оренди.

1. Частина 1 коментованої статті в імперативному порядку визначає коло суб'єктів, яким надано право бути орендодавцями.

Стосовно цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, які є державною власністю, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, орендодавцями можуть бути ФДМУ та його регіональні відділення.

Щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, які, відповідно, належать Автономній Республіці Крим або перебувають у комунальній власності, орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном.

Пунктом 3 ч. 1 коментованої статті встановлено, що державні (комунальні) підприємства є орендодавцями щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених у п. 2, — також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.

Наведена конструкція п. З ч. 1 містить істотні вади:

по-перше, у ній нечітко визначені об'єкти оренди — «щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів». Незрозуміло, про цілісні майнові комплекси яких суб'єктів ідеться — підприємств чи їх структурних підрозділів. Порівняння цієї редакції з редакцією ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» свідчить, що у цьому реченні після слова «комплексів» пропущено слово «підприємств»;

по-друге, у п. 2 ч. 1, до якого відсилає п. З ч. 1, названі орендодавці — органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, які не мають відношення ні до державних підприємств, ні до управління державним майном, оскільки вони управляють, відповідно, майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, і мають відношення до комунальних підприємств.

Таким чином, граматичне і логічне тлумачення положень ч. 1 статті, що коментується, свідчить, що відносини стосовно одержання згоди орендодавців (ФДМУ, його регіональних відділень і представництв) на укладення державними підприємствами договорів оренди цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів даною статтею не врегульовані.

З огляду на викладене, для вирішення колізії між ст. 287 ГК і ст. 5 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» суб'єктам господарювання (а в разі виникнення спору і суду), належить керуватися ч. 2 ст. 287 ГК, згідно з якою організаційні та майнові відносини, пов'язані з передачею в оренду цілісних майнових комплексів державного сектору економіки, а також цілісних майнових комплексів, що є комунальною власністю, регулюються законодавством відповідно до цього Кодексу. Таким актом спеціального законодавства є Закон України «Про оренду державного і комунального майна».

Згідно з абз. 4 ст. 5 зазначеного Закону підприємства можуть виступати орендодавцями щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство.

Щоб стати орендодавцем структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м, підприємство повинно одержати дозвіл ФДМУ, його регіонального відділення, представництва. Якщо майно перебуває у власності Автономної Республіки Крим або у комунальній власності, то такий дозвіл може бути наданий органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном.

2. Особливістю орендних відносин є їх комплексний характер, що отримало закріплення як у ч. 2 коментованої статті, так і в ч. 1 ст. 1 Закону «Про оренду державного та комунального майна», який регулює: а) організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів; б) майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського ви­користання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Слід також мати на увазі, що відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна» з урахуванням особливостей, передбачених Законом «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України», а відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України те інших, утворених відповідно до законів України військових формувань, які ведуть його об-

лік у спеціальному порядку, регулюються Законом «Про оренду державного та комунального майна» з урахуванням особливостей, передбачених Законом «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».

3. Як встановлено ч. 1 ст. 115 ГК, орендним підприємством визнається підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.

Засновником такого орендного підприємства може бути лише юридична особа, утворена членами трудового колективу підприємства чи його підрозділу, майновий комплекс якого є об'єктом оренди (ч. 2 ст. 115 ГК). Умови та порядок створення орендного підприємства ви­значаються положеннями ст. 115 ГК (див. коментар до неї).

Дотриманню орендарем умов договору оренди сприяє положення ч. З коментованої статті, згідно з яким статут утвореного на базі орендованого майна суб'єкта господарювання (орендного підприємства) не може суперечити умовам договору оренди.

Стаття 288. Суборенда державного та комунального майна