3. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

1. Відповідно до ч. З ст. 235 ГК оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання. Відповідно до ч. 1 коментованої статті підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Тому застосування оперативно-господарських санкцій, у принципі, не пов'язується не лише з виною, а й такими елементами складуправопорушення, як настання негативних наслідків та причинно-наслідковий зв'язок між діями правопорушника та негативними наслідками. Більше того, у випадках, коли оперативно-господарські санкції застосовуються з превентивною метою — для попередження повторення правопорушення, як це передбачено у ч. 1 ст. 235 ГК, наявність негативних наслідків юридичного значення не має. Навпаки, саме завдяки таким діям управненої особи вони не по­винні наступити.

Оскільки правопорушення є єдиною фактичною підставою для застосування оперативно-господарських санкцій, важливого значення набуває належна фіксація факту порушення договірного зобов'язання, особливо з огляду на можливість оспорювання правильності засто­сування таких санкцій заінтересованою стороною в суді.

Юридичною підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є договір, який містить відповідну умову, або норма закону, якою передбачено такого роду санкцію. Фактичною підставою для застосування цих санкцій є факт порушення господарського зо­бов'язання. У ГК не розкривається зміст поняття «порушення зобов'язання». До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК (ч. 1 ст. 193). Треба враховувати, що відповідно до ст. 610 ЦК під порушенням зобов'язання розуміється його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

2.Згідно з ч. 2 порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. Проте такий порядок (як певна сукупність дій та їх послідовність) у договорі може не визначатися у випадках застосування оперативних заходів, закріплених безпосередньо у законі. Оскільки застосування оперативно-господарських (немайнових) санкцій є реалізацією права кредитора на певні дії або відмову від вчинення певних дій, то можливими варіантами можуть бути такі:

1) або кредитор повідомляє боржника про свої дії у визначений строк (наприклад протягом 5 днів після того, як він дізнався про порушення свого права);

2) або кредитор реалізує своє право без попередження боржника.

Положення н. 2 ст. 237, згідно з яким у разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням, сформульоване недостатньо чітко і може тлумачитися неоднозначно. У будь-якому випадку суд не може скасувати таку санкцію так само, як не може скасувати будь-яку іншу умову договору.

Оскільки, за винятком безпосередньо передбачених законом випадків, застосування оперативно-господарських санкцій узгоджується сторонами і фіксується у тексті договору як його умова, заінтересована сторона (боржник) може в судовому порядку:

— або вимагати внесення змін до договору, а саме виключення умови про відповідну оперативно-господарську санкцію, що передбачає, в свою чергу, дотримання встановленого ст. 188 ГК порядку внесення змін до господарських договорів;

— або спонукати кредитора до виконання тих дій, від вчинення яких він звільнявся (одностороння відмова від виконання свого зобов'язання, відмова від прийняття подальшого виконання зобов'язання тощо). Це можливо у разі відсутності факту порушення договору самим боржником, тобто за відсутності підстави для застосування оперативно-господарської санкції;

— або вимагати визнати умову про застосування оперативно-господарської санкції недійсною у випадку, коли вона суперечить закону.

3. Відповідно до ч. З застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання (див. також коментар до ст. 234).