2.Строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання встановлюються цим Кодексом.

1. Незважаючи на те, що в назві коментованої статті йдеться про строки реалізації господарсько-правової відповідальності, її ч. 1 встановлює порядок застосування позовної давності, тобто строку, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу (ст. 256 ЦК). Зокрема, коментованою нормою встановлено, що застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК, якщо інші строки не встановлено ГК.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Як встановлено ч. 2 ст. 258 ЦК, спеціальна (скорочена) позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

а) про стягнення неустойки (штрафу, пені). При цьому позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів (ч. 8 ст. 269 ГК);

б) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації; пропереведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦК);

в) у зв'язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦК).

Скорочена позовна давність у шість місяців встановлена, як стосовно позовів, що випливають з поставки товарів неналежної якості, так і щодо позовів у зв'язку з перевезеннями (частини 5, 6 ст. 315 ГК).

Більш тривала, порівняно із загальною позовною давністю, позовна давність встановлена ч. З ст. 322 ГК для вимог, що випливають з неналежної якості робіт за договором підряду на капітальне будівництво; її перебіг починається з дня прийняття роботи замовником і становить:

один рік — щодо недоліків некапітальних конструкцій, а у разі якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття роботи, — два роки;

три роки — щодо недоліків капітальних конструкцій, а у разі якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття роботи, — десять років;

тридцять років — щодо відшкодування збитків, завданих замовникові протиправними діями підрядника, які призвели до руйнувань чи аварій.

Позов про відшкодування замовнику збитків, спричинених недоліками проекту, може бути заявлено протягом десяти років, а якщо збитки замовнику завдано протиправними діями підрядника, які призвели до руйнувань, аварій, обрушень, — протягом тридцяти років з дня з дня прийняття побудованого об'єкта (ч. 5 ст. 324 ГК).

2. Інший вид строків, про які йдеться у ч. 2 коментованої статті, — строки застосування адміністративно-господарських санкцій — встановлений ст. 230 ГК (див. коментар до неї).

Глава 25 Відшкодування збитків у сфері господарювання(ст.224-229)

Стаття 224. Відшкодування збитків

1.Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

1. Відшкодування збитків, як встановлено ч. 2 ст. 217 ГК, є одним із видів господарських санкцій, що застосовуються у сфері господарювання. Універсальний характер цієї санкції полягає в тому, що вона застосовується незалежно від того, чи встановлена вона договором або законом, що регулює відповідні господарські відносини. Відповідно до ч. З ст. 216 ГК, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Частиною 1 коментованої статті визначено: по-перше, юридичні підстави застосування цього виду санкцій — порушення господарського зобов'язання або встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності; по-друге, суб'єктний склад правовідносин щодо відшкодування збитків — це учасник господарських відносин, який порушив зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, і суб'єкт, права або законні інтереси якого порушено. Для останнього відшкодування збитків є способом захисту порушеного права або законного інтересу (ч. 2 ст, 20 ГК).

Порушення встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності (цей вид порушенняслід відрізняти від зазначеного у ч. 1 ст. 238 ГК порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, оскільки перший вид порушення може вчинятися будь-яким учасником господарських відносин, а другий — лише суб’єктами господарювання) має місце поза межами договірних відносин. Наприклад:

а) ст. 24 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», встановлює, що збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначе­ному цивільним законодавством України;

б) частина 7 ст. 40 ГК — відшкодування збитків, завданих незаконними рішеннями Антимонопольного комітету України або його територіальних відділень;

в) частина 4 ст. 47 ГК — відшкодування збитків, завданих підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав);

г) частина 6 ст. 74 і ч. 8 ст. 78 ГК — відшкодування збитків, завданих відповідно державному комерційному або комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування);

ґ) частина 3 ст. 147 ГК — відшкодування збитків, завданих суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав;

д) частина 5 ст. 159 ГК — відшкодування збитків, завданих використанням чужого комерційного найменування);

е) частина 3 ст. 162 ГК — відшкодування збитків, завданих протиправним використанням комерційної інформації, що належить суб'єкту господарювання, тощо.

2. Види втрат управненої сторони, які визначаються як збитки, перелічено в ч. 2 коментованої статті. Це:

а) витрати, зроблені управненою стороною;

б) втрата або пошкодження її майна;

в) не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За термінологією ЦК (ч. 2 ст. 22) перші два види збитків можна вважати реальним* і збитками, а останній — упущеною вигодою (у ч. 1 ст. 225 ГК — «втрачена вигода»).

Стаття 225. Склад та розмір відшкодування збитків