2. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

3. Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно неможе бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

1. Коментована стаття встановлює окремий випадок відповідальності за неналежне виконання господарського зобов'язання, яке полягає в порушенні строку (терміну) виконання зобов'язання. Прострочення боржника означає, що він виконав зобов'язання, але із запізненням.

Виходячи з термінології, що її вживає законодавець стосовно сторін зобов'язання, слід дійти висновку, що положення коментованої статті можуть бути застосовані лише у разі прострочення виконання майново-господарського зобов'язання і не застосовуються щодо організаційно-господарських зобов'язань.

Певні особливості відповідальності боржника за порушення строків виконання зобов'язання встановлює ч. 1 ст. 231 ГК, а саме: з нього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), щодо яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (див. коментар до ст. 231).

Крім відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язання (а в денних випадках — і пені), боржник відповідає також за неможливість виконання (а точніше — за наслідки неможливості виконання), яка випадково виникла після прострочення.

2.Частина 2 коментованої статті передбачає один із випадків односторонньої відмови сторони від прийняття виконання. Таким правом кредитор може скористатися, якщо внаслідок прострочення виконання боржником останнє втратило інтерес для кредитора (напри­клад, лісгосп поставив новорічні ялинки торговельному підприємству

2 січня). Взагалі кредитор сам визначає, у чому полягає його інтерес.

Окрім права відмови у прийнятті виконання, кредитор має право вимагати відшкодування збитків боржником.

3. У тих випадках, коли зобов'язання боржника не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора (див. коментар до ст. 221), боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Стаття 221. Прострочення кредитора

1. Кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

2. Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинено умисно або через необережність його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення прострочення кредитора боржник відповідає за виконання на загальних підставах.

3. У разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених у частині першій цієї статті, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора.

1. Простроченням кредитора є таке прострочення виконання ним свого обов'язку, яке перешкоджає виконанню боржником свого зобов'язання перед кредитором. Частина 1 коментованої статті передбачає один із видів такого конкретного прострочення — відмову кредитора прийняти належне виконання, запропоноване боржником. Така відмова можлива як у відкритій формі (покупець прямо відмовився прийняти продукцію, доставлену йому продавцем), так і у формі ухилення від прийняття виконання (прямої відмови не було, але склад, на який мала бути доставлена продукція, виявився зачиненим).

Законодавець визначає й інші форми прострочення кредитора загальним формулюванням: «невиконання дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання». При цьому кваліфікувати поведінку кредитора як його прострочення можна лише в тому разі, коли до вчинення відповідних дій кредитором боржник не міг виконати перед ним свої зобов'язання.

2.За загальним правилом правовим наслідком прострочення кредитора є право боржника на відшкодування завданих простроченням збитків. Разом з тим, кредитор не несе зазначеної відповідальності, якщо доведе, що прострочення не спричинено умисно або через необереж­ність його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Оскільки боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, під час прострочення кредитора (див. коментар до ст. 220), то після закінчення прострочення боржник відповідає за виконання на загальних підставах.

3. Згідно з положеннями ч. З коментованої статті, якщо кредитор не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами або випливають із змісту зобов'язання,до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене за погодженням сторін на час прострочення кредитора.

Стаття 222. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності