4) Всі відповіді вірні.

Джерело: стаття 271 Митного кодексу України.

301. Які ставки застосовуються для цілей нарахування митних платежів ?

1) що діють на день подання митному органу митної декларації на товари;

2 що діють на день подання митному органу митної декларації на товари, а в разі якщо митне оформлення здійснюється без подання митної декларації, - на день його здійснення;

3) в разі якщо митне оформлення здійснюється без подання митної декларації, - на день його здійснення;

4) на день завершення митного оформлення.

Джерело: стаття 295 Митного кодексу України.

302. Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України є:

1) договірна (контрактна) вартість, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів;

2) договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів;

3) договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів;

4) договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Джерело: стаття 190 Податкового кодексу України.

303. За нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України:

1) а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі вільної митної зони в) у митному режимі вільної митної зони;

2) а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі вільної митної зони;

3) а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі;

4) а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони.

Джерело: стаття 195 Податкового кодексу України.

304. Для нарахування акцизного податку встановлені ставки:

1) адвалорні, специфічні, адвалорні та специфічні одночасно;

2) комбіновані та адвалорні;

3) специфічні та комбіновані;

4) комбіновані та специфічні.

Джерело: стаття 215 Податкового кодексу України.

305. Марками акцизного збору при ввезенні позначаються товари:

1) тютюнові вироби;

2) алкогольні напої та тютюнові вироби;

3) всі підакцизні товари;

4) алкогольні напої.

Джерело: стаття 226 Податкового кодексу України.

306. Датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є:

1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку;

2) дата оформлення митної декларації;

3) дата подання митної декларації для митного оформлення;

4) дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Джерело: стаття 187 Податкового кодексу України.

307. Іноземні товари це:

1) товари ввезені на митну територію України;

2) товари, що втратили митний статус українських товарів;

3) товари, що не є українськими відповідно до пункту 61 статті 4, а також товари, що втратили митний статус українських товарів відповідно до Митного кодексу України;

4) товари, що не є українськими.

Джерело: стаття 4 Митного кодексу України.

308. Митний статус товарів це:

1) належність товарів, визначена відповідно до сертифікату про походження товарів або декларації про походження товарів;

2) належність товарів, визначена відповідно до товаросупровідних документів;

3) належність товарів до українських або іноземних;

4) належність товарів визначена відповідно до сертифікату про походження товарів.

Джерело: стаття 4 Митного кодексу України.

309. Документами, що підтверджують країну походження товару є:

1) сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару;

2) сертифікат про походження товару;

3) сертифікат про походження товару, митна декларація;

4) декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Джерело: стаття 43 Митного кодексу України.

310. Товари, походження яких достовірно не встановлене:

1) забороняються до ввезення на митну територію України;

2) перебувають на складі митного органу до з’ясування країни походження;

3) випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови подальшого подання сертифікату походження;

4) випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

Джерело: стаття 48 Митного кодексу України.

311. Митний орган відмовляє у випуску товарів, якщо цей товар:

1) походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно з законодавством України;

2) не має документів, які підтверджують країну походження товару;

3) походить з країни, яка не є членом світової організації торгівлі;

4) не має сертифікату про походження товару.

Джерело: стаття 48 Митного кодексу України.

312. Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України це:

1) вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу України;

3) заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України, відповідно до Митного кодексу України;

4) контрактна вартість, тобто фактично сплачена ціна або така, що підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Джерело: стаття 49 Митного кодексу України.

313. Заявлення митної вартості товарів здійснюється:

1) перед митним контролем та митним оформленням;

2) під час декларування товарів;

3) після перевірки коду товару;

4) після прийняття вантажної митної декларації до митного оформлення.

Джерело: стаття 52 Митного кодексу України.

314. Декларація митної вартості це:

1) письмова заява встановленої форми, що подається декларанту уповноваженою особою та містить відомості щодо митної вартості товарів;

2) заява особи митному органу за встановленою формою відомостей щодо митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України;

3) документ встановленої форми, що подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим;

4) заява, що містить відомості про митну вартість товарів.

Джерело: стаття 4 Митного кодексу України.

315. Кількість методів визначення митної вартості товарів, що ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту складає:

1) три;

2) п’ять;

3) шість;

4) два.

Джерело: стаття 57 Митного кодексу України.

316. Основним методом визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є:

1) перший метод – за ціною договору (вартість операції);

2) другий метод – за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) третій метод – за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) шостий – резервний метод.

Джерело: стаття 57 Митного кодексу України.

317. Які методи визначення митної вартості товарів можуть застосовуватись у будь-якій послідовності ?

1) метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та метод за ціною договору щодо ідентичних товарів;

2) метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та метод на основі віднімання вартості;

3) метод за ціною договору щодо ідентичних товарів та метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) метод на основі віднімання вартості та метод на основі додавання вартості.

Джерело: стаття 57 Митного кодексу України.

318. На автоматичне застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), має право:

1) уповноважений економічний оператор;

2) декларант або уповноважена ним особа;

3) посадова особа митного органу;

4) декларант або посадова особа митного органу.

Джерело: стаття 58 Митного кодексу України.

319. Митну вартість, відповідно до положень Митного кодексу України, визначає:

1) митний орган;

2) декларант;

3) декларант та митний орган;

4) тільки митний орган, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання 1-5 методів.

Джерело: стаття 51 Митного кодексу України.

320. Чи може митна вартість товарів бути визначена до перетину товаром митного кордону України ?

1) ні, згідно положень Митного кодексу України, митна вартість товарів не може бути визначена до перетину товаром митного кордону України;

2) так, у випадках, встановлених Митним кодексом України, митна вартість товарів може бути визначена до перетину товаром митного кордону України;

3) ні, у випадках, встановлених Кабінетом Міністрів України, митна вартість товарів не може бути визначена до перетину товаром митного кордону України;

4) так, у випадках, встановлених Кабінетом Міністрів України, митна вартість товарів може бути визначена до перетину товаром митного кордону України.

Джерело: стаття 51 Митного кодексу України.

321. Митну вартість товару відповідно до положень Митного кодексу України заявляє:

1) підприємство або уповноважена особа під час декларування товарів;

2) декларант під час проведення митного контролю і митного оформлення;

3) декларант або митний орган під час декларування товарів;

4) декларант або уповноважена ним особа під час декларування товарів.

Джерело: стаття 52 Митного кодексу України.

322. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення, встановлюються:

1) Кабінетом Міністрів України;

2) центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи;

3) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів;

4) міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Джерело: стаття 52 Митного кодексу України.

323. Перелік документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення встановлений:

1) Державною митною службою України;

2) Митним кодексом України;

3) Кабінетом Міністрів України;

4) Верховною Радою України.

Джерело: стаття 53 Митного кодексу України.

324. Форма рішення про корегування митної вартості встановлюється:

1) Кабінетом Міністрів України;

2) Центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи;

3) Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів;

4) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Джерело: стаття 55 Митного кодексу України.

325. Відповідно до міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур митному контролю підлягають:

1) усі товари, в тому числі транспортні засоби, які вивозяться з митної території, незалежно від того, чи обкладаються вони митами та податками;

2) усі товари, які ввозяться на митну територію , незалежно від того, чи обкладаються вони митами та податками;

3) усі товари, в тому числі транспортні засоби, які ввозяться на митну територію чи вивозяться з неї, незалежно від того, чи обкладаються вони митами та податками;

4) усі товари, в тому числі транспортні засоби, які переміщуються транзитом, незалежно від того, чи обкладаються вони митами та податками.

Джерело: Стандартне правило 6.1. Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

326. Відповідно до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур для визначення осіб, товарів і транспортних засобів, що підлягають перевірці та ступеня такої перевірки митна служба застосовує:

1) метод аналізу ризиків;

2) метод пост аудиту;

3) метод тотального контролю;

4) метод вибіркового контролю.

Джерело: Стандартне правило 6.4. Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

327. Відповідно до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, з метою вдосконалення митного контролю митна служба прагне до співробітництва та укладення меморандумів про взаєморозуміння:

1) з учасниками зовнішньої торгівлі;

2) з прикордонними службами;

3) з учасниками внутрішньої торгівлі;

4) з правоохоронними службами.

Джерело: Стандартне правило 6.8. Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

328. Застосування якого принципу суперечить положенням Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур:

1) надання заінтересованим сторонам усієї необхідної інформації стосовно законів, нормативно-правових та адміністративних актів з митного регулювання, митних правил та процедур;

2) затвердження сучасних методів роботи, таких як система аналізу ризиків й методу контролю, який базується на аудиті, а також максимальне практичне використання інформаційних технологій;

3) здійснення програм, спрямованих на постійне удосконалення та підвищення ефективності митних правил та процедур;

4) застосування митних правил та процедур базується на тотальному митному контролі із запровадженням режиму ліцензування і квотування.

Джерело: Додаток I до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

329. Відповідно до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур перед подачею декларації на товари декларанту дозволяється:

1) змінювати вартість товарів;

2) здійснювати огляд товарів, брати зразки (проби;)

3) вилучати товари не зазначені в документах;

4) застосовувати митне забезпечення.

Джерело: Стандартне правило 3.9 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

330. Відповідно до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур декларант відповідає за:

1) проходження паспортного контролю;

2) порядок використання технічних засобів контролю;

3) дотримання маршруту переміщення товарів;

4) достовірність даних, представлених у декларації, а також за сплату мит та податків

Джерело: Стандартне правило 3.8. Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

331. Відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватись:

1) сертифікатом відповідності (свідоцтвом про визнання відповідності) чи рішенням органу сертифікації;

2) сертифікатом відповідності чи рішенням органу сертифікації;

3) сертифікатом відповідності або сертифікатом про визнання відповідності;

4) сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності.

Джерело: Декрет Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 № 46-93 „Про стандартизацію і сертифікацію”(ст.18 п.1).

332. Порядок митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов'язковій сертифікації в Україні затверджений:

1) наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики;

2) постановою Кабінету Міністрів України;

3) спільним наказом Державної митної служби України та Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики;

4) наказом Державної митної служби України.

Джерело: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 № 446 „Про затвердження Порядку митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, і визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України”.

333. Товари, що ввозяться на митну територію України не підлягають обов’язковій сертифікації якщо:

1) такі товари включені до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції;

2) такі товари перебувають у митному режимі реекспорту;

3) такі товари використовуються як дослідні зразки сортів рослин для проведення експертизи на придатність на їх поширення на підставі документального підтвердження Держветфітослужби;

4) такі товари ввезені на митну територію України в якості іноземних інвестицій.

Джерело: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 № 446 „Про затвердження Порядку митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов’язковій сертифікації в Україні, і визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України”.

334. Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні затверджений:

1) наказом Державної митної служби України;

2) наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики;

3) спільним наказом Державної митної служби України та Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики;

4) постановою Кабінету Міністрів України.

Джерело: Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28 „Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні”.

335. У разі знищення проб або зразків контрольованого товару під час проведення робіт із сертифікації власник або одержувач контрольованого товару повинен:

1) подати протягом 5 днів акт про знищення (руйнування), складений органом із сертифікації;

2) протягом 3 днів повідомити про це митний орган і подати акт про знищення (руйнування);

3) протягом 5 днів письмово повідомити митний орган і подати акт про знищення (руйнування);

4 письмово повідомити про це митний орган і подати акт про знищення (руйнування), складений органом із сертифікації.

Джерело: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 № 446 „Про затвердження Порядку митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, і визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України”.

336. Завершення митного оформлення окремих товарів, що включені до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції без сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності), можливе за умови, якщо:

1) контрольовані товари були у користуванні та ввозяться суб’єктами господарювання;

2) контрольовані товари не були у користуванні та ввозяться суб’єктами господарювання;

3) контрольовані товари ввозяться суб’єктами господарювання та фізичними особами (у встановлених законами випадках);

4) контрольовані товари ввозяться виключно суб’єктами господарювання.

Джерело: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 № 446 „Про затвердження Порядку митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, і визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України”.

337. Митне оформлення товарів, що підлягають обов’язковій сертифікації, може здійснюватись на підставі відповідного рішення органу із сертифікації у разі:

1) ввезення товарів в кількості, яка є недостатньою для проведення сертифікації;

2) якщо назва (опис) та/або код товару згідно з УКТЗЕД не збігаються з назвою продукції та/або кодом УКТЗЕД, зазначеними в переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні;

3) якщо назва (опис) та код товару згідно з УКТЗЕД збігається з назвою продукції, зазначеною в переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні;

4) якщо товар класифікується за кодом згідно з УКТЗЕД, наведеним в переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, але не належить до контрольованих товарів.

Джерело: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 № 446 „Про затвердження Порядку митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, і визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України”.

338. Свідоцтво про визнання відповідності це:

1) документ, що засвідчує визнання іноземних документів про підтвердження відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством України;

2) документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством;

3) документ, що підтверджує дійсність поданих документів про підтвердження відповідності продукції вимогам, установленим законодавством України;

4) документ, який підтверджує, що контрольований товар частково відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту, визначеного законодавством.

Джерело: Закон України від 17.05.2001 № 2406-III „Про підтвердження відповідності”.

339. Визнання товарів гуманітарною допомогою здійснюється:

1) Державною митною службою України;