Тема 7. Концентрація, спеціалізація та інтенсивність розвитку аграрних підприємств Методичні вказівки до розв’язування завдань

Світова практика показує, що в розвитку сільськогосподарських підприємств переважає тенденція до концентрації виробництва. Об'єктивною її основою є техніко-економічні переваги великого виробництва перед малим, а саме: більш високий рівень продуктивності праці; менші витрати на одиницю продукції; економія капітальних і експлуатаційних витрат на одиницю площі; більші можливості для раціональної організації виробництва, використання техніки, досягнень науки і прогресивної практики; більші можливості для зберігання та реалізації продукції в кращі строки і вищої якості тощо. Проте збільшення розмірів підприємств та їх підрозділів не може бути безмежним. Тому треба поєднувати великі, середні та малі виробництва і мати раціональні за розмірами підприємства залежно від природних умов, спеціалізації, рівня інтенсивності виробництва.

Концентрація виражається у формуванні сільськогосподарського підприємства, великого за розмірами, яка проявляється в збільшенні обсягу продукції, основних виробничих фондів, прибутку та чисельності працюючих на кожному підприємстві.

Шляхи концентрації виробництва можна визначати через :

• застосування більш продуктивного виробництва;

• застосування прогресивних технологічних процесів;

• розширення діючих підприємств;

• об’єднання існуючих підприємств і виробничих підрозділів.

Слід виділити два види концентрації виробництва:

• абсолютна;

• відносна.

Абсолютна концентрація має місце в тому випадку, коли відбувається збільшення розмірів усіх або більшості підприємств, що виражається у збільшенні середнього розміру підприємства в сільському господарстві, галузі, групи підприємств. Відносна концентрація виражається в зростанні питомої ваги великих підприємств за основними показниками господарської діяльності сільського господарства, галузі, організаційно сформованої групи підприємств.

Абсолютна концентрація виробництва вимірюється показниками середнього розміру підприємств, відносна – показником частки великих підприємств у масштабі даної групи підприємств. Кожен із цих показників розраховується за чотирма різновидностями:

• за об’ємом продукції;

• за вартістю основних виробничих фондів;

• за обсягом прибутку;

• за чисельністю працюючих.

Економічний стан підприємств і регіонів значною, а інколи вирішальною мірою залежить від вибору галузей сільського господарства та їх поєднання, тобто від спеціалізації виробництва. Спеціалізація — це не місцеве явище, притаманне лише окремим підприємствам, регіонам чи країнам. Уже багато років у світовому сільському господарстві простежується тенденція до поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва на всіх рівнях його організації.

Спеціалі­зація відбиває якісний бік суспільного поділу праці і вказує, ви­робництво яких саме видів продукції є переважаючим на даній території. Це – ефективна форма організації сільського госпо­дарства, яка надає можливість зосередити виробництво певних ви­дів продукції на окремих територіях і підприємствах і одержати завдяки цьому кращих результатів господарської діяльності.

Спеціалізація, за своєю сутністю взаємопов’язана з концентрацією. Спеціалізація – це концентрація виробництва однорідної продукції.

Спеціалізація визначається на підставі головної галузі підприємства, яка і формує його виробничий напрямок. Уся діяльність підприємства спрямовується, передусім, на створення необхідних умов для успішного розвитку саме цих головних, провідних галузей, оскільки від рівня ефективності їх функціонування залежить загальний економічний стан господарства. Завдяки поглибленню спеціалі­зації підприємства на виробництві певного виду продукції зни­жується собівартість і поліпшується її якість.

В умовах ринкової економіки конкурентоспроможними можуть бути лише ті підприємства, які досягають високого рівня ефективності виробництва. В сільському господарстві, як і в інших галузях народного господарства, ця проблема може бути вирішена завдяки переходу на інтенсивний тип розвитку економіки.

Інтенсивність стосовно сільського господарства трактується як концентрація капіта­лу на одній і тій самій земельній площі, замість розподілу його між ділянками, розташованими одна від одної. Кількісний вираз інтенсивності виражався через показники вартості всього майна: зем­лі, будівель, знарядь і машин, худоби в розрахунку на одиницю земельної площі.

Іншими словами, під інтенсивністю слід розу­міти концентрацію до оптимального рівня авансованого капіталу на гектар земельних угідь, що забезпечує випереджаюче збільшен­ня виробництва продукції з цієї площі і підвищення ефективності використання вкладених ресурсів. Завдання полягає в тому, щоб визначити ступінь впливу авансованого капіталу й ефективності його використання на приріст валової продукції. Значення резуль­татів такого аналізу важко переоцінити, оскільки йдеться про ви­значення економічного типу розвитку підприємства (типу відтво­рення).

Напрями забезпечення інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств розглядаються як напрями інтенси­фікації виробництва в сільському господарстві. Поняття інтенсив­ності й інтенсифікації мають різний економічний зміст. Інтенсив­ність характеризує якісний і кількісний стан виробництва.

Інтенсифікація — це багатогранний процес формування інтен­сивного типу розвитку шляхом комплексної механізації та авто­матизації виробництва, його хімізації й електрифікації, впрова­дження енерго- водо- і ресурсозберігаючих технологій та біотехнологій, меліорації землі, вдосконалення організації праці та ма­теріального стимулювання, поглиблення спеціалізації виробницт­ва і досягнення його раціональної концентрації.

Основними показниками, які характеризуються спеціалізацію, концентрацію та інтенсифікацію є:

1. Структура то­варної продукції (С_тп):

,

де В_ij - виручка від реалізації і-того виду продукції за j-тим каналом продажу

- загальну суму грошових надходжень підприємства.

За допомогою показника структури товарної продукції роблять висновок про рівень розвитку окремих галузей і ступінь спеціалізації господарства при виробництві сільськогосподарської продукції.

2. Коефіцієнт зосередження товарного виробництва (Кз):

де ПВ_і - питома вага і –ї галузі в структурі товарної продукції, %;

N_і - порядковий номер і-ї галузі в ранжированому ряду, побудо­ваному за спадаючою ознакою: перше місце присвоюють галузі з найбільшою питомою вагою в структурі товарної продукції, а останнє — з найменшою.

Даний коефіцієнт дозволяє судити про рівень спеціалізації аграрного підприємства з урахуванням усіх його товарних галузей.

Прийнято вважати, що коли коефіцієнт зосередження товарного виробництва:

не переви­щує 0,20 - підприємство є багатогалузевим;

0,21—0,30 - зі слабким рівнем спеціалізації;

0,31—0,40 - із серед­нім рівнем спеціалізації;

0,41—0,50 - із рівнем спеціалізації вищим середнього;

0,51—0,60 високим рівнем спеціалізації;

понад 0,60 - і з глибоким рівнем спеціалізації.

3. Для надання висновку про значення го­ловної галузі в економіці підприємства доцільно розрахувати ін­тегральний показник (Кр) за формулою:

,

де - сума питомої ваги і-х видів ефекту (грошової вируч­ки і прибутку) від головної галузі в їх загальній сумі по підпри­ємству;

- сума питомої ваги j-х факторів (виробничих витрат і трудових затрат) в їх загальному обсязі по підприємству.

Значення головної галузі в економіці підприємства зростає за Кр > 1. Якщо ж Кр < 1, то це свідчить про те, що головна галузь розвивається недостатньо ефективно.

4. Розрахунковий (умов­ний) річний обсяг прибутку:

,

де S_oj - площа посіву j-ї культури в базовий період;

Р_1j - вихід прибутку з 1 га посіву j-ї культури у звітний період;

П_ожi — середньорічне поголів'я тварин і-го виду в базовий період;

Ж_1і — ви­хід прибутку на одну середньорічну голову тварин і-го виду в звітний період;

п і т — відповідно кількість вирощуваних у гос­подарстві товарних культур і видів тварин.

Даний показник дає можливість проаналізувати залежність прибутку від структури виробленої продукції.