Тести до теми 5

1. Планова собівартість відображає:

а) техніко-економічні розрахунки з обґрунтування проектів упровадження досягнень науково-технічного прогресу;

б) максимально допустиму величину витрат і включає тільки витрати, які при заданому рівні техніки та організації виробництва є для підприємства необхідними;

в) реальні витрати на виробництво і реалізацію продукції;

г) витрати, що дорівнюють сумі витрат за минулий рік.

2. Фактична собівартість відображає:

а) техніко-економічні розрахунки з обґрунтування проектів упровадження досягнень науково-технічного прогресу;

б) максимально допустиму величину витрат і включає тільки витрати, які при заданому рівні техніки та організації виробництва є для підприємства необхідними;

в) реальні витрати на виробництво і реалізацію продукції;

г) суму витрат, яку підприємство очікує отримати у поточному році.

3. Виробнича собівартість представляє собою:

а) витрати окремого підрозділу на виготовлення продукції;

б) сума виробничих та загальновиробничих витрат;

в) витрати на виробництво і реалізацію продукції;

г) витрати на виробництво, включаючи адміністративні витрати.

4. До змінних виробничих витрат відносяться:

а) вартість насіння;

б) витрати з реалізації продукції;

в) амортизаційні відрахування;

г) заробітна плата агронома.

5. До складу витрат на збут уключаються:

а) витрати на транспортування продукції з поля в комору;

б) відрахування на утримання апарату управління підприємством;

в) витрати від простоїв і браку;

г) витрати на тару і упаковку готової продукції.

6. Попроцесний метод – це система калькулювання собівартості на основі:

а) групування витрат за видами продукції;

б) стандартних витрат;

в) прямих (змінних) виробничих витрат;

г) групування витрат у межах окремих процесів.

7. Загальновиробничі витрати рослинництва розподіляють та списують на витрати з вирощування окремих сільськогосподарських культур пропорційно:

а) сумі прямих витрат на оплату праці основних працівників;

б) загальній сумі прямих витрат (крім вартості насіння);

в) загальній сумі витрат, включаючи вартість насіння;

г) кількості еталонних гектарів робіт, виконаних машинно-тракторним парком.

8. Повна собівартість представляє собою:

а) суму витрат окремих підрозділів із виготовлення продукції;

б) сума виробничих та загальновиробничих витрат;

в) витрати на виробництво і реалізацію продукції;

г) сума виробничих, загальновиробничих, адміністративних витрат та витрат на збут.

9. До загальновиробничих витрат тваринництва відносять:

а) вартість кормів для худоби;

б) вартість опалення корівника;

в) заробітна плата доярки;

г) заробітна плата ветеринара.

10. Маржинальний аналіз базується на сучасній системі обліку собівартості:

а) «директ-костінг»;

б) «стандарт-костінг»;

в) «контроль-костінг»;

г) «софт-костінг».

Тема 6. Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності аграрних підприємств Методичні вказівки до розв’язування завдань

У сучасних умовах господарювання важливого значення набуває оцінка фінансово-економічних результатів та ефективності діяльності аграрних формувань з метою виявлення резервів та визначення основних напрямків іх стійкого розвитку на перспективу.

На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником, який виражає мету підприємницької діяльності та її результативність, є прибуток – це частина виручки, що залишається після відшкодування витрат на виробничу і комерційну діяльність.

Прибуток як головний фактор економічого і соціального розвитку підприємства є основним джерелом приросту власного капіталу та джерелом соціальних благ для членів трудового колективу. Тому для оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства важливим є визначення алгоритму формування прибутку та окремих його видів. Залежно від формування та відповідно до фінансовї звітності виокремлюють види прибутку, що наведені нижче.

Валовий прибуток – це економічний результат діяльності, що визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції, робіт, послуг і виробничою собівартістю.

Операційний прибуток – це фінансовий результат від операційної діяльності, що визначається як сума валового прибутку та іншого операційного доходу за мінусом адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Прибуток від звичайної діяльності (до оподаткування) – сума операційного прибутку, доходів від участі в капіталі, інших фінансових доходів та інших доходів за мінусом фінансових витрат, втрат від участі в капіталі та інших витрат звичайної діяльності.

Загальний (балансовий) прибуток - це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу.

Чистий прибуток – прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, визначається як сума прибутків від звичайної діяльності та надзвичайної діяльності за мінусом суми податків на прибуток.

В загальному розумінні, ефективність – це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами. Ефективність виробничо-господарської діяльності аграрних підприємств характеризує загальні результати господарювання, ступінь використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів, віддачу довгострокових капітальних вкладень та рівень поточних витрат на виробництво і реалізацію сільськогосподарської продукції.

Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, доцільно розрізняти насамперед технологічну і економічну ефективність.

В рослинництві показником технологічної ефективності є врожайність культур з одиниці посівної площі. У тваринництві технологічними показниками ефективності є продуктивність тварин, наприклад, у скотарстві – надій молока на одну корову, вихід приплоду на 100 корів основного стада, середньодобовий приріст живої маси молодняка тварин і тварин на відгодівлі. За результат діяльності тут береться вироблена продукція тваринництва, а за ресурс, з яким зіставляється цей результат – поголів’я тварин.

До системи основних показників оцінки економічної ефективності виробничо-господарської діяльності належать рівень задоволення потреб ринку, валовий та чистий прибуток, традиційні показники рентабельності, продуктивність праці, фондовіддача за обсягом продукції та прибутку.

Узагальнюючим показником, що характеризує економічну ефективність діяльності підприємства є рентабельність так як показує співвідношення отриманого прибутку (ефекту) із наявними (використаними) ресурсами.

Показники рентабельності формуються залежно від фокуса дослідження ефективності. Передусім виокремлюють рентабельність виробничої діяльності (рівень рентабельності), рентабельність продаж, рентабельність продукції і рентабельність інвестованих ресурсів (рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу).

Виходячи з цілей аналізу, формуються компоненти показника: величина прибутку (балансовий прибуток, прибуток від реалізації або чистий прибуток) і величина активу, або капіталу, які породжують цей прибуток.

Рівень рентабельності або рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат) характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення і визначається за формулою:

,

де П – валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг); Вв – виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість).

Для повної уяви про реальну ефективність певного виду товарної продукції доцільно цей показник обчислювати з урахуванням витрат на її збут, зменшивши при цьому валовий прибуток на величину цих витрат і водночас збільшивши на них знаменник формули.

Даний показник характеризує економічну ефективність поточних витрат, ступінь їх окупності.

Для відображення ефективності використання всіх авансованих витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів, розраховується показник норми прибутку за формулою:

,

де Ф_ос, Ф_об – середньорічна вартість відповідно основних виробничих і оборотних фондів.

Ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів характеризує показник рентабельність власного (акціонерного) капіталу, який визначається за формулою:

,

де П_ч – чистий прибуток, В_к – власний капітал

Рентабельність сукупних активів визначається за формулою

,

де П(о)_ч – операційний або чистий прибуток, – А_сер – середня сума активів за річним балансом.

В умовах активізації ринкових відносин та посилення конкуренції на внутрішньому та зовнішньому ринках важливим при оцінці економічної ефективності виробництва є показник рентабельність продажу, який показує суму отриманого прибутку на одну грошову одиницю реалізованої продукції і визначається за формулою:

, тобто

Для оцінки ефективності виробництва в аграрних підприємствах важливе значення має такий показник як приведена маса прибутку, що визначається діленням одержаного підприємством валового прибутку на площу сільськогосподарських угідь.

Для порівняння в динаміці і в територіальному аспекті за окремими підприємствами і регіонами вимірювальну систему економічної ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна відбивати раціональність використання землі та інших елементів виробничо-ресурсного потенціалу. Тому оцінку ефективності діяльності слід проводити із застосуванням таких показників, як:

- вартість валової і товарної продукції з 1 га с.-г. угідь, на середньорічного працівника, на 1 людино-годину, на 1 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів;

- розмір валового і чистого прибутку на 1 га с.-г. угідь, на середньоріч-ного працівника, на 1 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів.

Поряд з оцінкою сільськогосподарського виробництва в цілому також обчислюють показники ефективності за окремими галузями.

По рослинництву в цілому визначають такі показники як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культурами доцільно розраховувати рівень рентабельності продукції як співвідношення валового прибутку і собівартості тієї чи іншої продукції, масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнер продукції.

По тваринництву визначають рівень рентабельності і приведену масу прибутку на гектар сільськогосподарських угідь. По окремих тваринницьких галузях розраховують рівень рентабельності, масу прибутку на середньорічну голову і масу прибутку на центнер реалізованої продукції.

З метою забезпечення прибутковості аграрних підприємств в умовах мінливої кон’юнктури ринку на сільськогосподарську продукцію, необхідним є визначення обсягу реалізації того чи іншого виду продукції (обсягу продажу), за якого досягається беззбитковість виробництва. Такий обсяг продажу називається критичним і визначається за формулою

,

де В_п – постійні витрати на весь обсяг продукції ;

Ц – ціна одиниці продукції;

В_з.о.- змінні витрати на одиницю продукції.

Для визначення критичного обсягу реалізації у вартісному виразі (КОрп) використовується формула:

_,

де К_MR - коефіцієнт маржинального доходу, що в свою чергу визначається за формулою:

,

де MR - маржинальний дохід - це різниця між ціною і змінними витратами на одиницю продукції.