14 Наступальні функціональні стратегії.

Функціональні стратегії розробляють для окремого функціонального підрозділу чи напрямку всередині визначеної сфери діяльності (виду діяльності) підприємства та для підприємства в цілому. Найбільш часто зміни в організації пов’язані зі зміною функціональних стратегій, які об'єднаємо в дві групи : І. Наступальні функціональні стратегії. ІІ. Стратегії підприємств, що займають різні галузеві позиції. І. Наступальні стратегії. Можна виділити декілька напрямків реалізації наступальної стратегії: ♦ Наступ на сильні сторони конкурента передбачає: можливість отримання долі ринку шляхом досягнення переваг над сильними сторонами більш слабких конкурентів; можливість звести нанівець конкурентні переваги більш сильних конкурентів (перехват долі ринку). ♦ Наступ на слабкі сторони конкурентів передбачає: розвиток бізнесу в тих географічних регіонах, де конкурент має незначну ринкову долю; роботу з сегментами, якими конкурент не займається, або які погано обслуговує; концентрацію зусиль на тих продуктах, за якими аналоги конкурента мають відносно невисоку якість; концентрація зусиль на ринку, де конкуренти не змогли або не встигли достатньо закріпитись. ♦Багатоплановий наступ передбачає одночасне здійснення заходів у різних напрямках. Наприклад, це може бути одночасне зниження цін, збільшення рекламних затрат, упровадження нових турів тощо. Однак подібну стратегію можуть собі дозволити тільки достатньо потужні галузеві підприємства. ♦ Захват стратегічних рубежів передбачає отримання конкурентних переваг у новому, ще не сформованому, але перспективному сегменті. В даному випадку завжди існує ризик банкрутства підприємства, або ж отримання на деякий час монопольного положення на окремому сегменті діяльності. ♦ «Партизанський» напад – характерний для невеликих підприємств. Ідеологія стратегії полягає в нанесенні раптових вузько направлених ударів по неукріплених позиціях конкурента. При її реалізації важливий фактор раптовості. ♦ Попереджувальні дії – це такі заходи з метою створення конкурентних переваг, які конкуренти не зможуть або не ризикнуть повторити.

15. Функціональні стратегії для підприємств, що займають різні галузеві позиції.

ІІ. Стратегії підприємств, що займають різні галузеві позиції . Стратегії, характерні для лідерів. ♦ Перманентна стратегія нападу базується на принципі «найкращий захист – напад». Вона передбачає позитивне відношення до інноваційної діяльності. ♦ Стратегія укріплення й захисту передбачає створення таких умов, за яких конкурентам було б складно збільшити ринкову долю. В такому випадку використовується: збільшення вхідних бар’єрів для нових підприємств за рахунок інтенсифікації рекламних зусиль, збільшення вимог до якості обслуговування, збільшення витрат на розробки; розширення продуктової лінії з метою захвату ринкових сегментів, які можуть зайняти конкуренти; підтримка високої конкурентноздатності продукції; розширення виробничого й маркетингового потенціалу з урахуванням прогнозованих змін у ринкових потребах з метою блокування менш потужних конкурентів; здійснення значних інвестицій у розвиток технологій. Стратегії для підприємств, які переслідують лідерів. ♦ Стратегія захвату вакантної ніші передбачає захват достатньо потужної вільної ніші, що здатна забезпечити необхідний обсяг реалізації та перспективи росту. ♦ Стратегія повільного слідування характеризується роботою в сегментах, де конкуренція досить слабка. Це можна назвати реагуванням, а не ініціюванням. ♦ Стратегія зростання шляхом придбань полягає в тому, що підприємства збільшують свою ринкову частку за рахунок злиття або придбання менш сильних конкурентів. Стратегії для слабких підприємств у кризовому стані. ♦ Стратегія агресивного захисту передбачає різні, навіть достатньо радикальні заходи зі збільшення продажу, збільшення прибутковості й укріплення конкурентної позиції (наприклад, різка інтенсифікація рекламних зусиль).

♦ Стратегія «зняття урожаю» передбачає функціонування підприємства в особливому режимі, що знаходиться між функціонуванням й виходом із бізнесу. В цьому випадку підприємство переводить активи в фінансові ресурси. Проводяться такі процедури: витратна частина бюджету зменшується до мінімально можливого рівня, збільшуються ціни, зменшуються витрати на просування й реалізацію, знижується якість товарів та обслуговування, знижується рівень заробітної плати.