3. Прямі і непрямі важелі державного регулювання туристичної діяльності

Державне регулювання туризму охоплює систему важелів прямого та непрямого впливу.

Важелі прямого впливу:

• Закони та інші нормативно-правові акти

• Ліцензування, стандартизація та сертифікація

• Інвестування об’єктів туризму

• Фінансове сприяння розвитку різних видів туризму

• Державний контроль за дотриманням безпеки впливу туризму на економіку

• Спрощення процедури візового режиму для туристів

Важелі непрямого впливу:

• Державна політика розвитку туризму

• Індикативні плани розвитку тур діяльності

• Створення сприятливих умов для залучення інвестицій

• Підвищення рівня доходів населення

• Збільшення вільного часу населення

• Підтримка ринкової конкуренції

• Недопущення монополізації туризму

4. Визначення, сутність та характерні риси поняття "стратегія".

Стратегия – искусство генералов – умение разворачивания войск в бою. Термин начал употребляться в экономике потому как надо было менять направление с учетом новых факторов.

По своєму визначенню стратегія являє собою логічно-побудовану програму перспективних заходів спираючись на які підприємство може досягти поставленої мети. Стратегия – набор правил, которыми организация руководствуется в своей деятельности. Перша група правил:

• правила що використовуються при оцінці діяльності фірми сьогодення і в перспективі;

• правила по яких складаються відносини фірми з її зовнішнім середовищем;

• правила по яких встановлюються відносини усередині організації;

• правила по яких фірма веде свою повсякденну діяльність.

Стратегії мають декілька характерних рис:

1. процес вироблення стратегії не завершується негайною дією, звичайно цей процес закінчується встановленням загальних напрямів, просування по яким забезпечить зростання і зміцнення позицій

2. Сформульована стратегія повинна буди використана для розробки стратегічних проектів методом пошуку.

3. Необхідність у стратегії відпадає як тільки хід розвитку виведе організацію на бажані результати.

4. У ході формулювання стратегії неможна передбачити всі можливості що відкриються при складанні проекту конкретних заходів.

5. Як тільки відкриваються конкретні альтернативи з’являється більш точна інформація обгрунтованність стратегічного вибору може бути підставлена під сумнів.

Під стратегією суб’єктів туристичної діяльності слід розуміти комплексну програму заходів спрямовану на здійснення місії (генеральної мети) і досягнення його множинних цілей. Об’єктом стратегії туристичного підприємства є окремі туристичні послуги або комплекс туристичних послуг що утворюють туристичний продукт; ресурси що забезпечують туристичні діяльність; максимізація прибутку і мінімізація витрат; поведінка на ринку і конкурентна боротьба; технологія туристичної діяльності; інвестиційна та інноваційна діяльність.

5. Еволюція концепції стратегії підприємства.

У сучасній економічній науці трактування та зміст поняття «стратегія» пройшли певну еволюцію. 1 етап: перші трактування стратегії підприємств базувались на концепції детермінованого функціонування та розвитку підприємства в стабільному середовищі та розглядали стратегію як певну мету й конкретний, чітко розписаний план-алгоритм її досягнення. Така концепція базувалась на тому факті, що всі змінні у зовнішньому середовищі і внутрішній структурі фірми були детерміновані, керовані, контрольовані апаратом управління підприємств. А стратегічне управління було зорієнтоване на обґрунтування та реалізацію довгострокових цілей шляхом розробки негнучких деталізованих планів-стратегій. Прикладом даного типу стратегій може слугувати довгостроковий план виробництва продукції, який встановлює номенклатуру та обсяги виробництва, розподілені на довгострокову перспективу. Даний тип трактування стратегії можливий тоді, коли зовнішнє середовище розглядається як ста бильна система. 2 етап: наступним кроком в еволюції стратегії підприємства стало застосування стратегії в якості прийомів та методів забезпечення розвитку підприємства «від досягнутого». Даний тип трактування передбачає застосування елементів аналізу та контролює не тільки внутрішні, але й зовнішні фактори підприємства, які впливають на діяльність і які сприяють, або перешкоджають розвиткові. Перевагою такого тлумачення є орієнтація на довгостроковий розвиток; можливість узгодження дій з партнерами тощо. В якості недоліків можно відмітити відсутність урахування змін у зовнішньому середовищі; розуміння майбутнього як екстрапольоване минуле; неналежне врахування негативних чинників; неможливість орієнтації на радикальні інновації. 3 етап: Сучасне розуміння терміну трактує стратегію як концептуальну рекомендовану модель адаптивної поведінки фірми в змінному ринковому середовищі на довгострокову перспективу, яка має забезпечувати можливість досягти та утримувати конкретну перевагу в обраних сферах господарювання. Перехід до цієї концепції стратегії був зумовлений певними новими чинниками: підвищення конкуренції та нестабільності ринків; зростання розмірів підприємства; НТП; розвиток методології планування; лідируюче становище підприємств, які використовували в своїй діяльності стратегічне планування. Стратегію можна охарактеризувати як загальний алгоритм, сценарій альтернативної поведінки фірми в змінному середовищі.