10. Аналіз зовнішнього середовища туристичного підприємства.

Аналіз зовнішнього середовища спрямований на те щоб з’ясувати на що може розраховувати фірма і на те які ускладнення можуть її чикати якщо вона успішно проведе роботу, як може вплинути оточення на її діяльність.

Аналіз макросередовища.

Макро середовище створює загальні умови середовища у якому знаходиться туристичне підприємство. У більшості випадків макро середовище не носить специфічного характеру по відношенню до окремої фірми, однак з фірм відчуває на собі вплив середовища та не може керувати цим середовищем.

Аналізуючи макро середовище виділимо декілька особливостей які впливають на це макро середовище:

демографічні фактори – стратегічно управління повинно розглядати питання відносно чисельності населення, розселення населення, вікової структури населення, сімейного стану; економічні фактори – на платоспроможність населення впливає багато факторів, серед яких рівень інфляції, безробіття, заробітна плата; природні фактори – питання раціонального використання природних ресурсів переходять до глобальних проблем тому обов’язково розглядаються при аналізі зовнішнього середовища підприємства, крім того природні фактори, їх якість та характерні властивості це найважливіший аргумент для того щоб турист здійснив подорож у ту чи іншу країну чи регіон; соціально-культурні фактори – знати ці фактори необхідно для формулювання стратегії управління туристичного підприємства тому що вони впливають не тільки на інші елементи макро середовища але і на внутрішнє середовище підприємства; науково-технічні фактори – їх аналіз дозволяє побачити такі можливості які відкриває розвиток науки та техніки для виробництва нових товарів, послуг, технології обслуговування клієнтів; політико-правові фактори – аналізуються для того щоб мати чітку уяву про наміри органів державної влади та управління с приводу розвитку суспільства.

Аналізуючи фактори макро середовища необхідно мати на увазі 2 принципові моменти:

1. всі фактори макро середовища пов’язані та впливають один на одного, тому їх аналіз треба вести в комплексі;

2. ступень впливу цих факторів на різні підприємства не однаковий і залежить від розмірів підприємства, територіального розташування, особливостей діяльності.

Аналіз мікросередовища.

Мікро середовище представлено тими складовими зовнішнього середовища з якими туристичне підприємство знаходиться у безпосередній взаємодії та аналізується по таким основним компонентам:

споживачі;

конкуренти;

посередники;

контактні аудиторії – рекламні компанії, фінансові компанії, союзи користувачів і т.д..

11. Визначення місії та цілей туристичного підприємства.

Визначення сфери бізнесу передбачає визначення потреби, яку треба задовольнити, ідентифікувати споживачів, визначити спосіб задоволення потреб споживачів. Стратегічна сфер бізнесу – сфера діяльності у якій підприємство працює в даний момент або планує.

Місія туристичного підприємства – це основне соціально значуще функціональне призначення організації у довгостроковому періоді. При формулюванні місії намагаються відповісти на такі питання: хто ми, що ми робимо, куди ми рухаємося? Приклади: лідерство в сфері надання туристичних послуг у південному регіоні. Місія ефективна тільки вона може надати підмогу підприємству, коли її розділяють більшість робітників підприємства.

Цілі необхідно формувати довгострокові та короткострокові. Целі підрозділяють на генеральні та інш, які допомагають здійснити генеральну. Головна мета підприємства для реалізації якої розробляється стратегія тісна пов’язана з місією і відображає провідний пріоритет у системі взаємопов’язаних і послідовно орієнтованих цілей підприємства.

На розробку цілей підприємства впливає велика кількість чинників:

Перспективи розвитку галузі

Рівну конкуренцію

Культура і структура підприємства

Конкурентний потенціал підприємства

12. Базові стратегії діяльності туристичного підприємства.

Виділяють 3 види базових стратегій:

• виживання;

• стабілізація;

• розвиток.

Стратегія виживання характерна для підприємств які знаходяться в кризовому стані через збитковість. Для виходу зі стану збитковості підприємству потрібно отримати прибуток. Для його треба вирішити такі завдання: що запропонувати ринку туристичних послуг, а від чого відмовитися; переглянути маркетингову політику; створити умови жорсткої економії витрат; удосконалити методи управління і провести при необхідності кадрові зміни; визначити критичні для підприємства обсяги реалізації турпродукту; стратегія стабілізації використовується в умовах коливання прибутковості підприємства від збитковості до рентабельності.

Стратегія стабілізації є наступально-захисною і використовується підприємствами в умовах коливання прибутковості від збитковості до рентабельності, і навпаки. Для здійснення стабілізаційної стратегії необхідно: ощадливо використовувати ресурси щоб стабілізувати рентабельність як мінімум на досягнутому рівні; досягти розширення ринків збуту та позитивних зрушень в реалізації туристичного продукту; обґрунтувати програму фінансової стабілізації шляхом застосування внутрішніх і зовнішніх джерел інвестування інноваційної діяльності. Стратегія стабілізації передбачає підтримку існуючих видів діяльності та може використовуватись коли попит на прод. Стійкий, та за прогнозами стан ринку буде стабільний.

Стратегія розвитку(зростання) – ця стратегія є наступальною і передбачає перехід до нового витка розвитку. Такі стратегії обирають підпр. які діють у динамічних галузях. Стратегії розвитку є перепрофілюючі (інноваційні) та модернізуючи.

Перепрофілюючі стратегії пов’язують із втратою конкурентоспроможності певної прод. І необхідністю переорієнтації на випуск нових товарів та послуг, що вимагає значних капіталовкладень, перепроф. потужностей,встановлення нових зв’язків та інш. структурних змін.

Модернізуючі стратегії викор. Для суттєвого покращення бізнесу , шляхом модернізації виробництва та за рахунок технологічно-організаційних змін.

Виділяються 4 стратегії росту які в туризмі мають специфічні особливості:

1. стратегії концентрованого росту, що ґрунтуються на зміні туристичного продукту або ринку туристичних послуг для зміцнення свого положення на ринку або відшукати нову нішу на новому ринку послуг;

2. стратегії інтегрованого розвитку передбачає розширення туристичної діяльності за рахунок доповнення туристичних послуг новими видами;

3. стратегії диверсифікації туристичної діяльності – застосовуються тоді якщо підприємство не може розвиватись на діючому ринку зі своїм тур продуктом.

Види Стратегії диверсифікації

• стратегія концентричної диверсифікації –розвиток у напрямку нових, але подібних до традиційних ринків чи послуг ;

• стратегія конгломеративної диверсифікації(найбільш затратна) – діяльність у нових сферах з новими технологіями виробництва;

• стратегія горизонтальної диверсифікації – доповнення асортименту виробами, які не властиві для підприємства, але виклик. Інтерес у споживачів. Викор. Вже існуючі канали розповсюдження, позиції на ринку.

• стратегія вертикальної диверсифікації – звернення до більш ранніх чи до наступних стадій діяльності.

4. стратегії перегрупування сил з метою підвищення ефективності - структурна перебудова діяльності поновлення туристичного продукту на якісно вищому рівні.