Тема:спинний мозок

План:

1. Будова спинного мозку.

2. Властивості нервових клітин спинного мозку.

3. Спінальний шок.

4. Провідні шляхи спинного мозку.

5. Рефлекси спинного мозку.

1.Будова спинного мозку.

Спинний мозок являє собою циліндричний тяж, розташований у хребтовому каналі. у людини від спинного мозку відходить 31 пара спинномозкових нервів, за якими його поділяють на відповідну кількість сегментів. Згадані нерви з кожного сегмента поділяються на дві частини: на передній (вентральний) і задній (дорзальний) корінці. На дорзальних корінцях є потовщення — спінальні ганглії, де роз­ташовані тіла аферентних нейронів, один з аксонів яких одержує інформацію від периферичних рецепторів, а другий прямує у спинний мозок. Через вентральні корінці виходять рухові (еферентні) волокна, що являють собою аксони мотонейронів (рис.11.11). Така функціональна поляризація корінців, що дістала назву закону Белля-Мажанді, добре виявляється після їхньої перерізки. Так, після перерізки передніх корінців настає пара­ліч м'язів, а після перерізки задніх ко­рінців втрачається чутливість відповідних ділянок тіла.

Сіра речовина спинного мозку на поперечному перетині має вигляд метелика, або літери "Н". Маса сірої речовини, яка роз­ташована вентрально, називається вентральними рогами. Є також дорзальні роги спинного мозку, з'єднані з вентральними широкою перетинкою сірої речовини так зване тіло сірої речовини, в якому проходить центральний спинномозковий канал. Крім вентральних і дорзальних рогів, у грудному відділі і верхніх поперекових сегментах спинного мозку виділяють бокові роги сірої речовини (рис.11.11).

У вентральних рогах сірої речовини розташовані великі скупчення клітин, переважно мотонейронів, які утворюють у поз­довжному напрямку тяжі (або колони) різної товщини. Біла речо­вина складається виключно з аксонів клітин спинного та головного мозку і спінальних гангліїв. Деякі з цих волокон не виходять за межі спинного мозку, інші більш довгі волокна, з'єднують спинний мозок з головним. Волок­на, які виконують певну функцію, звичайно утворюють так звані пучки, або нервові тракти.

1. Властивості нервових клітин спинного мозку.

Всі нейрони спинного мозку складають дві великі групи: рухові нейрони та проміжні, або інтернейрони. Останніх приблизно в 30 разів більше ніж перших. Рухові ней­рони (мотонейрони), розташовані у вентральних рогах спинного мозку, і поділя­ються, в свою чергу, на два основних типи: - і -мотонейрони, які іннервують різні за функцією волокна скелетних м'язів.

Альфа-мотонейрони являють собою крупні нервові клітини з довгими дендритами. На сомі і дендритах цих нейронів розміщені 10-20 тисяч синапсів, більша частина яких утворена закінчення­ми вставних нейронів. Аксони -мотонейронів мають високу швид­кість проведення збудження — 70-120 м/с, що узгоджується з їх­нім великим діаметром.

Деполяризація, яка виникає у -мотонейронах при активації збуджуючих синаптичних входів, викликає ритмічні розряди ПД. Частота імпульсації пропорційна ступеню деполяризації, проте звичайно вона не перевищує 10-20 імп/с, що обумовлено тривалою слідовою гіперполяризацією, яка розвивається після кожного ПД.

Гама-()-мотонейрони, розсіяні серед -мотонейронів, мають значно менші розміри (не більше 30-40 мкм). Вони безпосередньо не контактують з первинними аферентними волокнами, але моноси­наптично активуються волокнами низхідних трактів. Аксони -мо­тонейронів мають невеликий діаметр, що й обумовлює їхню досить малу швидкість поширення збудження (10-40 м/с). Крім того, для них властива незначна слідова гіперполяризація, що дозволяє їм розряджатися з частотою 300-500 імп/с.

Вставні (проміжні) нейрони спинного мозку являють собою досить різноманітну групу нервових клітин. Вони мають синап­тичні контакти тільки з іншими нейронами і становлять переваж­ну більшість нервових елементів спинного мозку. Загальними влас­тивостями інтернейронів є їхній ще менший, ніж у -мотонейронів, розмір, майже повна відсутність слідової гіперполяри-зації, що дозволяє їм генерувати збудження з частотою більше 1000 імп/c. Навіть у відповідь на поодиноке подразнення інтернейрони звичай­но відповідають ритмічним розрядом. До інтернейронів належать гальмівні клітини Реншоу, які, як правило, активуються аферентними волокнами від м'язових рецепторів.

Складні стосунки між - і -мотонейронами та різними ти­пами інтернейронів лежать в основі явища трансформації ритму в нервових центрах спинного мозку.