Лекція №12 тема: вегетативна нервова система

План:

2. Анатомічна будова ВНС.

2. Функції ВНС.

1. Анатомічна будова внс.

вегетативна нервова система (ВНС) — це комплекс центральних і периферичних структур, які підтримують та регулюють необхідний для адекватної реакціі організму рівень гомеостазу. Отже, ця система регулює ріст, розмноження, обмін речовин та діяльність внутрішніх органів, забезпечує процеси адаптації організму до умов довкілля. Вона є функціонально автономною, тобто здійснює свою діяльність самостійно, без впливу соматичної нервової системи, незалежно від нашої волі і свідомості..

Структура вегетативної нервової системи. Анатомічно і функціонально ВНС по­діляється на симпатичний та парасимпатичний відділи. Деякі вчені пропонують виділити метасимпатичний відділ, який по суті є постганліонарним відділом парасимпатичної нервової системи і включає комплекс мікрогангліонар­них утворень, розташованих переважно нтрамурально в м`язовій стінці внутрішніх органів (серце, кишечник тощо). Метасимпатична система здійснює регуляторний вплив на діяльність цих органів за допомогою місцевих перифе­ричних рефлексів, що замикаються в її межах і мо­жуть виконуватись при повній децентралізації органу (О.Д.Ноздрачов).

У мікроганглії метасимпатичної нервової системи входить невелика кількість нейронів (від 2-8 до 60), які синаптично пов"язані між собою, утворюючи різноманітні плетива. Характер­ною особливістю цих гангліїв є їхня постійна фонова актив­ність. У метасимпатичні ганглії входять симпатичні й парасим­патичні нервові волокна, через які здійснюються центральні впливи.

Особливістю будови вегетативної нервової системи є те, що еферентний шлях від ЦНС до органів-мішеней переривається у нервових вузлах  гангліях. Нервові волокна, що входять у вегетативні ганглії, називаються прегангліонарними, а ті волокна, які виходять з ганліїв, звуть­ся постгангліонарними; вони прямують до виконавчих органів.

Симпатична нервова система починається від нейронів, розташованих у боко­вих рогах сірої речовини спинного мозку, починаючи від 1-2 грудного до 3-4 поперекового сегментів. ці нейрони називаються прегангліонарними, їхні аксони виходять із спинного мозку у складі передніх корінців, відгалужуються від них і у вигляді білих сполучних гілочок (мають міелінову оболонку) входять у симпатичні ганглії пограничного стовбура, а з гангліїв вже виходять постгангліо­нарні волокна у вигляді сірих сполучних гілочок (не мають міелінової оболонки), які прямують на периферію до виконавчих органів.

До парасимпатичної нервової системи належать нейрони, що входять до складу ядер окорухового нерва, лицьового, язикоглоткового, блукаючого і під'язикового черепномозкових нер­вів. Друга частина парасимпатичної нервової системи утворена нейронами крижових сегментів спинного мозку, аксони яких виходять через передні корінці і йдуть у складі тазових нервів до органів тазу.

Вегетативні ганглії поділяються на вертебральні, превер­тебральні та внутріорганні. Вертебральні ганглії належать до симпатичної нервової системи. Вони розташовуються вздовж спин­ного мозку у вигляді двох пограничних стовбурів. У цих ганглі­ях переривається більшість симпатичних прегангліонарних воло­кон; менша їхня частина проходить крізь пограничний стовбур не перериваючись і переривається у превертебральних гангліях, які розташовані на значній відстані від пограничного стовбура і досить далеко від іннервованих органів. До превертебральних гангліїв відносяться симпатичні верхній і середній шийні, ганглії сонячного плетива і інші .

Волокна парасимпатичної нервової системи перериваються у гангліях, розташованих біля самих органів, що іннервуються цими волокнами, або всередині органів (рис.11.25), утворюючи там невеличкі вузли ( в серці) або досить протяжні плетива (у кишечнику).

Вегетативні ганглії відіграють значну роль у розподілі і поширенні нервових імпульсів, які крізь них проходять. Оскільки кількість нейронів у гангліях у кілька разів (у шийному в 32, у ціліарному — в 2 рази) більша від кількості прегангліонарних во­локон, то кожне таке волокно, розгалужуючись, контактує з кількома постгангліонарними нейронами, що призводить до розширення зони впливу кожного преганг­ліонарного волокна (явище мультиплікації).

властивості ВНС. Є підстави вважати, що вегетативні ганглії — це нервові центри, винесені на периферію; частина їх виконує рефлекторну функцію  в них замикаються периферичні вегетативні рефлекси. Вегетативні нервові волокна відрізняються від соматичних у функціональному відношенні: вони мають нижчу збудливість, більшу хронаксію, тривалий латентний період реакції, меншу швидкість проведення збудження.

Синаптична передача у ВНС. Збудження у вегетативній нервовій системі передається з нейрона на нейрон чи на іннервовану тканину за допомогою меді­аторів. За характером виділюваних медіаторів волокна поділя­ються на холінергічні ( виділюють медіатор ацетилхолін) та адренергічні (норадреналін). У більшості випадків хо­лінергічними є пре- і постгангліонарні парасимпатичні волокна та прегангліонарні симпатичні волокна, адренергічними — постгангліонарні симпатичні волокна. Виклю­ченням є симпатичні постгангліонарні волокна, які прямують до потових залоз, а також невелика кількість симпатичних волокон, що йдуть до судин скелетної мускулатури і викликають їхнє розширення. Ці волокна ви­ділюють ацетилхолін, тобто є холінергічними.

Холінергічна передача здійснюється за допомогою Н-(ніко­тинових) і М-(мускаринових) холінорецепторів, а адренергічна — через - і -адренорецеп- тори, розташовані в серцевому м'язі, у непосмугованих м'язах кровоносних судин та внутрішніх органів. Встановлено, що зв'язування норадреналіна з -адренорецепторами викликає від­криття каналів субсинаптичної мембрани для іонів Na⁺, що веде до генерації ЗПСП. взаємодія норадреналіну з -адренорецепторами спричиняє гальмівний ефект, обумовлений, мабуть, пригніченням натрі­євої проникності мембрани.

При подразненні симпатичних нервів у іннервованому ними органі виникає повільна реакція з великим латентним періодом, а також тривала післядія, пов'язана з відносною стійкістю адреналіну і норадреналіну. Парасимпатична стимуляція викликає реакцію з малим латентним періодом, зумовленим швидким розщепленням ацетилхоліна холінестеразою  ферментом, що знаходиться на субинаптичній мембрані ефекторної клітини.