Релігія та міфологія у Стародавньому Єгипті

Добробут єгиптян цілком залежав від Нілу. Бога ріки звали Хапі, і всі жителі країни дуже його шанували. Але ще важливішим було сонце. Його тепло і світло давали життя всьому існуючому, тому найголовнішим і наймогутнішим єгиптяни вважали бога сонця Ра. Інші його імена—Амон і Амон-Ра.. Земля також мала свого бога. Звали його Геб і зображували у вигляді людини з головою змії, адже змія — «земляна» тварина. Богиня неба Нут в уявленні єгиптян була величезною коровою, темне тіло якої вкривали зірки. Бог мудрості Тот мав голову священного птаха ібіса. Це він навчив людей читати і писати; володів часом, розділивши його на роки, місяці, дні, знав йому рахунок. Богиню Бастет — чорну кішку — особливо поважали жінки, адже вона була заступницею їхньої вроди. Царством мертвих володів бог Анубіс, якого зображували з тілом людини і головою шакала. У цьому царстві серце людини, що потрапило туди після смерті, кладуть на одну чашу ваг, а на іншу — маленьку фігуру богині правосуддя — Маат. Рівновага підтверджувала праведність людини.

.Єгиптяни вірили, що непомітні для звичайної людини боги оселяються у збудованих спеціально для них житлах — храмах. Тут встановлювали великі статуї богів або робили маленькі фігурки з бронзи чи глини. Єгиптяни гадали, що бог вселяється в зображення і чує все сказане людьми, приймає їхні подарунки. Богам служили жерці, які жили при храмах. Верховний жрець здійснював священні обряди —натирав статую запашними маслами, одягав її, готував для неї смачне частування, а потім віддалявся, задкуючи, щоб не повернутися до бога спиною. Жерці мали величезну владу, яка суперничала з владою фараона, оскільки єгиптяни вважали, що ті говорять від імені самих богів.

Так за часів правління фараона Аменхотепа ІУ(1372 -1354 р. до н.е.) відбувся конфлікт між фіванськими жерцями і фараоном. Щоб ослабити позиції жерців Аменхотеп запропонував релігійну реформу. Він відмовився від служіння ліванському богу Амону і запровадив поклоніння богові Атону, назвавши себе його сином та первосвящеником нового бога.. Своє ім’я Аменхотеп (« Амон Задоволений») він змінив на Ехнатон (« Корисний Атону»). Після його смерті жерці скасували реформу спираючись на вікові традиції народу та підтримку фараонів. Так при фараоні Рамзесі ІІ побудовано багато храмів, серед них: головне святилище бога Амона в Фівах - Карнакський храм, який мав гігантський зал із 134 колон; печерний храм, перед входом в який стояла 20-ти метрова статуя фараона.

Про життя богів єгиптяни складали розповіді —міфи. Особливо популярний міф про Озіріса: «Колись царем Єгипту був бог Озіріс. Його молодший брат, бог Сет, заздрив Озірісу і ненавидів його, тому й вірна дружина Озіріса, богиня Ісіда, сховалася від Сета в густих заростях очерету на березі Нілу. Там вона няньчила маленького сина Озіріса — бога Гора. Коли Гор виріс, то з допомогою Ісіди здолав Сета. Ісіда чудом оживила Озіріса. Воскрес бог, але не захотів залишатися на землі. Став фараоном і суддею в царстві мертвих, а Гор — захисником фараонів. Ісіда ж стала захисницею всіх дружин і матерів.»

Єгиптяни вірили у загробне життя і дуже піклувалися про тіло померлого, щоб до нього знову могла вселитися його душа (Ка). Вони обробляли тіло, аби воно зберігалося довго, бальзамами, — виготовляючи з нього таким чином мумію. Мумію клали у труну — саркофаг.

Стародавні єгиптяни і до фараона відносилися, як до бога. Називали його сином Сонця. Усі повинні були підкорятися волі фараона — не тільки люди, але й сама природа.