- •Міжнародна класифікація хвороб:
- •Класифікація Проривних гастродуоденальних виразок
- •Симптоматика
- •Фази клінічного перебігу:
- •Діагностична програма та її етапність
- •Обов’язкові (основні) лабораторні дослідження:
- •Обов’язкові (основні) інструментальні дослідження:
- •Паліативні оперативні втручання та покази до їх виконання:
- •Радикальні оперативні втручання та покази до їх виконання:
- •9.8 Особливості оперативного втручання:
- •9.9 Ведення післяопераційного періоду:
- •11. Вимоги до результатів лікування:
СТАНДАРТИЗОВАНІ ПРОТОКОЛИ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ХВОРОБ
ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ
ПРОРИВНІ (ПЕРФОРАТИВНІ) ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНІ ВИРАЗКИ
Прорив (перфорація) виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки – це посилення некробіотичного процесу в ділянці виразкового кратера з подальшим порушенням цілісності стінки, що призводить до постійного витікання гастродуоденального вмісту й повітря в вільну черевну порожнину.
Міжнародна класифікація хвороб:
К.25 Виразка шлунку;
К.26 Виразка дванадцятипалої кишки;
К.27 Пептична виразка неуточненої локалізації;
К.28 Гастроєюнальна виразка;
К.25.1 Виразка шлунку гостра з перфорацією;
К.25.2 Виразка шлунку гостра з кровотечею чи перфорацією;
К.25.5 Виразка шлунку хронічна чи неуточнена з перфорацією;
К.25.6 Виразка шлунку хронічна чи неуточнена з кровотечею чи перфорацією;
К.26.1 Виразка дванадцятипалої кишки гостра з перфорацією;
К.26.2 Виразка дванадцятипалої кишки гостра з кровотечею чи перфорацією;
К.26.5 Виразка дванадцятипалої кишки хронічна чи неуточнена з перфорацією;
К.26.6 Виразка дванадцятипалої кишки хронічна чи неуточнена з кровотечею чи перфорацією;
Класифікація Проривних гастродуоденальних виразок
(за В.С.Савельєвим, 1986)
І. За етіологією:
1.Виразкові;
2.Невиразкові.
ІІ. За локалізацією:
1.Виразки шлунка (малої кривини, кардіальні, антральні, препілоричні, пілоричні), передньої та задньої стінок;
2.Виразки дванадцятипалої кишки (передньої та задньої стінок).
ІІІ. За перебігом:
1.Прориви в черевну порожнину;
2.Прикриті перфорації;
3.Атипові перфорації.
Симптоматика
І. Головні симптоми:
“Кинджальний” біль в епігастрії;
Виразковий анамнез;
Напруження м’язів передньої черевної стінки.
ІІ. Загальні симптоми:
Спрага;
Сухість в роті;
Одноразове блювання;
Затримка випорожнень і невідходження газів;
Затруднене дихання.
ІІІ. Загальні фізикальні симптоми:
Вимушене положення тіла з приведеними до живота ногами;
Блідість шкірних покривів;
Холодний липкий піт;
Брадикардія з переходом в тахікардію;
Зниження артеріального тиску.
IV.Місцеві фізикальні симптоми:
Пальпаторно різка болючість в епігастрії, по правому боковому каналу, або по всьому животу;
С-м Щоткіна–Блюмберга і гіперестезія шкіри живота;
С-м “плеску”, що виявляють при перкусії епігастральної ділянки (Гефтер-Шипицин);
С-м Спіжарного – зникнення печінкової тупості;
С-м Куленкампфа – болючість при пальпації дугласового простору або передньої стінки прямої кишки;
Аускультативно ослабнення кишкових шумів;
Шум тертя діафрагми;
Тріада Гюстена:
а) проведення серцевих тонів до пупка;
б) перитонеальне тертя;
в) металевий “дзвін” на вдиху у зв’язку з виходом повітря через проривний отвір.
Фази клінічного перебігу:
І. Фаза шоку (до 6 годин)
ІІ. Фаза “уявного благополуччя” (6 – 12 годин)
ІІІ. Фаза перитоніту ( після 12 годин з моменту перфорації)
І. Фаза шоку:
Раптовий “кинджальний” біль в епігастрії з ірадіацією в праве плече та ключицю;
Блідість шкірних покривів, обличчя з виразом страху, риси загострені, синюшність слизових, холодний липкий піт;
Вимушене положення хворого – на правому боці з притягнутитми до живота ногами;
Пульс спочатку сповільнений (vagus puls), пізніше стає частим і меншого наповнення; артеріальний тиск знижений, дихання почащене, температура ла знижена;
Зрідка настають рефлекторне блювання та затримка газів;
Живіт втянутий, не приймає участі в акті дихання;
Пальпаторно різка болючість в епігастрії, по правому боковому каналу, або по всьому животу;
Напруження м’язів передньої черевної стінки – “дошкоподібний живіт”, особливо в верхньому відділі, де спостерігається найбільша болючість;
Позитивний симптом Щьоткіна-Блюмберга;
Перкуторно зникнення печінкової тупості – с-м Спіжарного;
Аускультативно – гіперперистальтика в перші 30-40 хвилин;
При ректальному дослідженні виявляють болючість в ділянці прямокишково-маткового чи прямокишково-міхурового заглиблення (с-м Куленкампфа).
ІІ. Фаза уявного благополуччя:
Загальний стан хворого суб’єктивно покращується;
Зменшується частково інтенсивність болей в животі;
Пульс вирівнюється;
Артеріальний тиск підвищується;
Здуття живота;
Зменшення ригідності м’язів;
Послаблення перистальтики;
Вкорочення або тупість перкуторного звуку у фланках;
Зникнення при перкусії печінкової тупості;
Напруження м’язів передньої черевної стінки утримується, позитивний симптом Щьоткіна-Блюмберга;
ІІІ. Фаза перитоніту:
Загальний стан різко погіршується;
Болі по всьому животу постійні, наростаючі;
Обличчя набуває характерних рис – facies Hippocratica – очі западають, губи синіють, ніс загострюється;
Нудота, блювання, затримка газів;
Пульс частий, прогресуюча гіпотонія;
Дихання поверхневе й часте;
Підвищення температури;
Язик сухий, обкладений;
Живіт здувається, різко болючий на всьому протязі;
Напруження м’язів передньої черевної стінки;
Кишкові шуми різко ослаблені, або не вислуховуються;
Перкуторно притуплення в відлогих місцях черевної порожнини;
Виражені с-ми подразнення очеревини ( с-м Щьоткіна-Блюмберга, с-м Кримова, с-м Кашльвого поштовху; с-м Куленкампфа, с-м Мондора).