Розмовні формати

Основна специфіка – переважаюче співвідношення інформаційних, інформаційно-аналітичних, інформаційно-розважальних та аналітичних програм над музичним контекстом.

Це формати "All News" ("Усі новини"), "Talk" ("Розмовне радіо"), "Financial" ("Радіо фінансової, економічної та біржової інформації"), "College" ("Студентське радіо"), Public" ("Громадське радіо"), "Children's" ("Радіо для дітей"), "Ethnic" ("Радіо для національних спільнот") та "All Sport" ("Увесь спорт")).

Розмовні формати можна поділити на дві підкатегорії:

• основні розмовні формати "All News" і "Talk" ("News/Talk"), що зорієнтовані на найрізноманітнішу за демографією аудиторію;

• комунальні формати "Financial", "Public", "All Sport", "Children's", "College" та "Ethnic", які є форматами за інтересом, тобто зорієнтованими на окремі групи, об'єднання, громади, що характеризуються сталими соціальними, статевими, віковими та іншими демографічними ознаками.

Музичні формати

Основна ознака – музичний контекст переважає над розмовним (інформаційним) контекстом.

Музичні формати також складають дві підкатегорії':

• основні музичні формати, що розраховані на достатньо великі аудиторії ("AC", "CHR", "National CHR", "EHR, "MOR", "Heart of Rock", "Oldies", "Nostalgia", "Easy Listening", "Soft Spectrum", "Shanson");

• спеціалізовані формати, які розраховані на окремі слухацькі аудиторії ("Heart of the Seventies", "Alternative", "Urban Contemporary, "Swing Era", "Natural Sound", "AC Christian", "NAC/SJ", "Classical", "Modern Drive", "Spanish").

Музичні формати радіостанції, їхні основні сегменти фіксуються у вигляді схематично-графічного зображення, яке документально відображає формат і називається плей-листом.

Плей-лист – це список пісень, які мають прозвучати в ефірі; верстка програмної продукції, що складає музичний формат радіостанції, як правило, однієї години.

Плей-лист містить інформацію щодо стабільного набору програмних сегментів формату, спланованих для демонстрації в ефірі у визначений час. Типовий плей-лист може складатися з таких розділів:

"Source" – носій або джерело, яке інформує про технічний спосіб демонстрації програмної продукції (як правило, це СС – компакт-касета, CD – компакт-диск; DAT – цифрова касета, MD – міні-диск, Reel-to-reel – бобінна (студійна) плівка, DigiCart – заставка станції (джингл), Studio – текст ведучого (презентера, ді-джея тощо) зі студії.

"Event" – програмна продукція, запланована для ефіру протягом години; назва музичної композиції, ім'я виконавця, тип програми, назва програми, реклама, джингл, анонс тощо.

"Category" – категорія, до якої належить музична композиція;

"Intro" – вступ, інтродукція, тобто початкова інструментальна частина музичної композиції, яка триває до її вокальної частини. "Intro" визначається в секундах і пов'язане зі специфікою роботи в ефірі ді-джея.

"Start" – час, що визначається у годинах, хвилинах і секундах, коли програмна продукція з розділу "Event" має стартувати в ефірі.

"Duration" – тривалість в ефірі кожного сегмента програмної продукції.

Плей-лист готується на одну годину (годинний формат), проте станції прагнуть складати плей-листи на добу (добовий формат) і на тиждень (тижневий формат).

Оскільки однотипність мовлення станції визначається, як правило, 15-20 годинами ефіру протягом доби, то годинний, добовий і тижневий формати є показниками цієї однотипності. Саме вони остаточно внормовують форматну цілісність станції.

Радіоформат – це програмна структурована цілісність. Його мета – задовольняти інтереси двох "клієнтів" – слухача и рекламодавця.

Успіх можна передбачати лише тоді, коли станція чітко дотримується обраного формату.

Однак формат можна видозмінити, удосконалити, якщо цього потребує аудиторія. Тому кожний формат, як правило, передбачає і субформат (або субформати). який дозволяє в контексті базового формату здійснювати видозміни, відступи, поправки. Ці зміни в субформатах не повинні позначатися на соціально-демографічній характеристиці цільової аудиторії станції. Наприклад, базовий формат "АС"("Adult Contemporary") має два основні субформати "Hot АС" і "Soft АС". Зміна формату на субформат або перехід з одного субформату на інший у контексті базового формату – це вимушена дія станції з метою втримати цільову аудиторію, переконати її в тому, що станція відчуває її інтереси та бажання.

Радіокомпанії можуть також створювати нові субформати, щоб утримувати аудиторію.

Таким чином, про самодостатній і прогнозований ринок радіомовлення можна тоді говорити, коли відбувається чітке форматування станцій, що дозволяє їм позиціонувати себе стосовно цільової аудиторії (а отже, і рекламодавця), коли існує конкуренція не станцій, а конкуренція форматів. Неформатована станція не може бути прибутковою в умовах жорсткої конкуренції на ринку.

Формат радіостанції не слід плутати з типом мовлення радіостанції (розмовна, розмовно-музична, музично-розмовна, музична), який теж визначається співвідношенням в ефірі інформаційно-розмовних програм і музичного контексту. Характерним для співвідношення тип мовлення радіостанції – формат радіостанції є те, що саме формати радіостанції складають тип її мовлення.

Поряд зі співвідношенням "формат радіостанції – тип мовлення радіостанції" специфічним є також співвідношення "формат радіостанції – форма власності радіостанції". Якщо державне та громадське (некомерційне) мовлення передбачає задовольняти інтереси суспільства чи окремих громад, впливаючи на громадську думку та формуючи її, то приватні (комерційні) станції, визначивши цільову аудиторію, прагнуть задовольняти лише її інтереси. Якщо комерційна діяльність як така є основною для комерційних станцій, то для державного й громадського радіо – лише допоміжною (реклама, абонентська плата, продюсування тощо) Так чи інакше, незалежно від економічного статусу станцій та їхньої форми власності, кожна з них в ефірі пропонує своїй аудиторії програмну продукцію, яка характеризується властивою їй приналежністю до традиційних розмовних і музичних форматів.

Для державного, громадського (некомерційного), приватного (комерційного) радіомовлення характерним є виробництво програмної продукції, яка має окремі компоненти розмовних форматів, а саме поєднання елементів формату "All News" і "Talk", а також сегменти основних музичних форматів, які стосуються підбору музичного матеріалу, роботи ведучих, поєднання форми і змісту, стилістики мовлення. Тому можна говорити про однотипність мовлення, яку складають кілька форматів, тобто про формат "Variety".

Формат "Variety" ("Розмаїття") є унікальним з точки зору концептуальності – він, як уже було сказано, складається з кількох форматів. Його унікальність у тому, що радіостанції, які працюють з "Variety", передбачають певний набір однотипних традиційних, класичних форматів, сформованих у чіткі блоки протягом добового мовлення. Радіостанції в такий спосіб моделюють ефір, щоб блоки форматів, розташовані в добовому міксі, якомога точніше задовольняли соціально-демографічні інтереси аудиторії, на яку ведеться мовлення. Отже, основною метою станцій, які обирають цей формат, є бажання "захопити" якомога більше аудиторії, намагаючись дати їй усе, що цікавить в інформації та в музиці, на одній радіохвилі.

Ще однією специфікою "Variety" є те, що набір форматів у блоках час від часу може змінюватися залежно від потреб та інтересів слухачів. Такі зміни є цілком зрозумілими для державного і громадського радіомовлення, які працюють з різними цільовими групами, що загалом складають суспільну і громадську думку. Для комерційного мовлення цей формат може бути корисний лише тоді коли йде пошук цільової аудиторії на неконкурентному ринку. Тому таке всеохоплення може сприяти в конкурентній боротьбі на ринку – це доведено, наприклад, практикою становлення українського комерційного радіомовлення протягом 1991-1996 років. Але якщо перетворити цей формат на конвеєр форматів у хаотично-алогічному русі, орієнтуючись лише на тимчасові запити аудиторії від 15-ти до 60-ти, то комерційна станція може втратити своє реноме, "розмаїття" може перетворитися на "музичний вінегрет", а відтік певної частини аудиторії вплине на поступове зменшення кількості рекламних замовлень.

Як засвідчує практика світового радіомовлення, формат "Variety" надзвичайно популярний у тих країнах, які перебувають на межі становлення комерційного радіомовлення.

Безперечно, формат "Variety" не є чистим класичним форматом. Але оскільки популярність такого мовлення існує, то в чіткій світовій класифікації форматів не можна було не зазначити цього Тому станції, які використовують формат "Variety", ще називають блоковими станціями.

Форматизація радіоефіру – це досить гнучкий процес, який залежить від уміння радіокомпанії "чути" й "слухати" свою аудиторію, відчувати соціально-економічні зміни в регіоні, приплив або відплив "великої" реклами.

Щодо взаємозалежності формату і реклами, то рекламодавець шукає вихід на певну аудиторію, яка за віковою чи професійною характеристикою, своїм соціальним статусом, "налаштована" на той або інший запропонований ним товар. Так, джинсовий одяг краще пропонувати аудиторії, яка слухає сучасну рок-музику, тобто станція має музичний формат "Soft Rock", "Heard of Rock" або "Rock classic", а послуги, наприклад, фірми з торгівлі нерухомістю оптимально сприйматимуться слухачами формату "Всі новини" ("All News") і т.п. Рекламодавець є покупцем. Він купує товар в особі аудиторії, отже, він "купує" і формат радіостанції – музичний чи розмовний – усе залежить від того, на чому комерційна станція збирається заробляти.

Рекламний радіоринок вважається тоді розвинутим, коли рекламодавець прагне вийти на аудиторію, орієнтуючись на рейтинг радіостанцій та обираючи її залежно від вузькоспеціалізованого формату. Коли ж станція підлаштовує свій формат під рекламні кампанії, це означає, що вона розраховує на тимчасовий прибуток і не зможе прогнозовано працювати на ринку, оскільки програмний продукт створюється не для аудиторії, а лише заради тимчасової вигоди. Зрештою, аудиторія може вплинути на зміну формату, рекламодавець – ні. Це правило є основою діяльності радіостанції, яка прагне отримувати прибуток.

Якщо станція самостійно різко змінює формат, це свідчить про те, що програмна продукція станції не змогла завоювати достатню кількість аудиторії, щоб мати переконливий рейтинг для постійного припливу реклами. Звичайно, різка зміна формату для недержавних станцій цілком можлива тоді, коли неправильно визначено цільову аудиторію або є інші менеджерські прорахунки, зокрема щодо розвитку форматного мовлення, що не даватиме прибутку В іншому разі категорична зміна власного формату на новий (наприклад, перехід з формату "Country" до формату "Hard Rock", і тільки тому, що за соціологічними дослідженнями шанувальників "важкого року" в регіоні стало на відчутний відсоток більше, ніж шанувальників стилю "кантрі") є перш за все ударом по бюджету радіокомпанії.

Вибір формату – це не догма, це лише один із суттєвих механізмів менеджменту і маркетингу, який має принести успіх у певний час, заклавши розумні перспективи на майбутнє. Однак станції, які постійно "бігають" між різними форматами, а отже, різними цільовими аудиторіями, не можуть зацікавити ні слухачів, ні рекламодавців.