Модуль в сучасні радіоформати і жанри лекція 1. Структура радіомовлення україни

План.

1. Структура сучасного українського радіомовлення.

2. Розвиток Інтернет-радіо.

3. Громадське радіомовлення в Україні.

Мета: вивчити структуру сучасного українського радіо, дослідити стан і перспективи розвитку радіо в мережі інтернет, розглянути специфіку громадського радіомовлення в Україні.

Ключові слова: державна радіоорганізація, інтернет-радіо, сайт, громадське радіомовлення.

1. Структура сучасного українського радіомовлення.

Існуюча структура сучасного українського радіомовлення – це державні, недержавні (комерційні та громадські) радіоорганізації.

Державні радіоорганізації: Національна радіокомпанія України, обласні (регіональні), районні (місцеві), міські (муніципальні) радіоорганізації (редакції або радіостанції), а також державна радіокомпанія "Крим" в Автономній Республіці Крим і державні регіональні радіокомпанії в Києві та Севастополі.

Національна радіокомпанія України складається з трьох програм (каналів), зорієнтованих на внутрішній радіоринок, а також редакції іномовлення "Всесвітня служба радіомовлення України".

У своїй діяльності радіоорганізації керуються Конституцією, законами України та іншими актами законодавства України, реалізують основні завдання, визначені Законом "Про телебачення і радіомовлення", і щорічно звітують перед Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

Основними завданнями радіоорганізацій є:

• оперативне інформування радіослухачів про суспільно-політичні та інші події в Україні і за кордоном, про надзвичайні події та ситуації;

• офіційні повідомлення, роз'яснення рішень органів законодавчої, виконавчої та судової влади;

• створення та розповсюдження економічних, публіцистичних, культурно-освітніх, медико-гігієнічних, художніх, навчальних, розважальних, спортивних програм, а також програм для дітей та юнацтва;

• сприяння зміцненню міжнародних зв'язків України, зростанню її авторитету в світі.

Перша програма Національної радіокомпанії України (УР-1) – це інформаційні, інформаційно-публіцистичні та інформаційно-аналітичні програми й випуски, що висвітлюють найважливіші події в Україні й за кордоном, передачі на громадсько-політичні, соціально-економічні теми, літературно-художні, музичні програми, а також передачі для дітей і юнацтва. Її формують Дирекція програмування, суспільно-економічних та освітньо-художніх програм, до якої входять Головна редакція програм та випуску, Головна редакція суспільно-економічних програм, Головна редакція освітньо-виховних програм, Головна редакція літературно-музичних передач, а також Дирекція інформаційних програм, що складається з Головної редакції інформації та Головної редакції "Новин дня" (шість редакцій "Новин дня" для УР-1 та одна для УР-2).

Друга програма – Творче виробниче об'єднання "Радіо Промінь" (УР-2) як інформаційно-музичний тип мовлення зосереджений на актуальних проблемах життя молоді України, зокрема допомагає зорієнтуватися у виборі професії, інформує про найважливіші події молодіжного життя, знайомить із сучасною українською музикою, а отже, складається з редакцій інформаційно-музичних, суспільно-політичних та художньо-естетичних програм, що становлять основу молодіжної радіостанції "Європа Центр", а також режисерської групи.

Третя програма Національної радіокомпанії України (УР-3) – у наш час це "Канал духовного відродження "Радіо Культура". Основна його мета – створення в українському радіопросторі своєрідного середовища високої духовної культури із залученням до нього масової аудиторії слухачів. Третя програма, яку формує Дирекція мистецьких програм, складається з культурологічних, літературно-публіцистичних, духовних, театральних, художніх, різножанрових музичних, інформаційно-розважальних, а також авторських програм відомих діячів культури й мистецтва. Отже, третій канал Національної радіокомпанії України, який об'єднує Головну редакцію класичної та народної музики, Головну редакцію популярної музики та розважальних передач, Головну редакцію художнього фонду, редакцію програм і випуску, редакцію інформаційно-пізнавальних передач, редакцію радіотеатру, редакцію літературно-мистецьких передач, редакцію оперативної інформації та редакцію музичних програм "Єврорадіо", здійснює музичне, літературно-драматичне й публіцистичне мовлення.

Творчо-виробниче об'єднання Національної радіокомпанії України "Всесвітня служба радіомовлення України" знайомить зарубіжного слухача з політичним, соціально-економічним та культурним життя України. Передачі ведуться українською, англійською, німецькою й румунською мовами на Північну й Південну Америку, Західну Європу, Росію, Казахстан, Австралію (усього понад 50 країн) загальним об'ємом понад 30 годин на добу.

Національна радіокомпанія має у своєму складі розгалужену кореспондентську мережу та високопрофесійні художні колективи Українського радіо, що складають Творчо-виробниче об'єднання художніх колективів "Музика": Симфонічний оркестр, Оркестр народних інструментів, Оркестр солістів легкої музики, Група вокалістів і Великий дитячий хор.

Програми Національної радіокомпанії України транслюються як за допомогою проводової, так і ефірної передачі сигналу, зокрема в нижньому (УКХ-1) і верхньому (FM) піддіапазонах ультракоротких хвиль). Окрім того, програми компанії можна також слухати в системі Real Audio та на Інтернет-сайті організації. Програми обласних (регіональних), районних (місцевих), міських (муніципальних) радіостанцій теж використовують проводові й ефірні канали передачі сигналу, що дозволяє охоплювати більшу аудиторію на місцях. Деякі обласні радіокомітети отримали частоти в місцевих верхніх FM-піддіапазонах, що дозволяє їм бути конкурентоспроможними на регіональному радіоринку.

Недержавне радіомовлення України – це близько 900 радіокомпаній, більша частина яких працює у FM-піддіапазоні УКХ, якому вже понад двадцять років. Комерційні та громадські радіостанції працюють у системі вільного підприємництва й формують конкурентне радіомовне середовище.

Разом із становленням державного і недержавного радіо, а також радіостанцій в Україні створюються й інші суб'єкти радіоринку, які сприяють розвитку вітчизняного радіо. Це – рекламні агентства та прес-служби, зарубіжні представництва й корпункти, творчі об'єднання, спілки та клуби, навчальні заклади, профільні ринки й виставки, конкурси та фестивалі. фонди підтримки чи сприяння ЗМІ, проекти, маркетингові й соціологічні дослідження, спеціалізовані видання, незалежні фахівці та творчі групи.

У травні 2000 року розпочала діяльність "Незалежна асоціація мовників" (НАМ), яка об'єднала регіональні теле- та радіокомпанії України. Для українських державних і недержавних радіостанцій це справді була та громадська організація, яка об'єднала місцевих радіомовців, захищала їхні права, надавала юридичні консультації та юридичну підтримку, допомагала створенню правової бази діяльності недержавного радіомовлення в країні. НАМ сприяла демократичній розбудові вітчизняного радіомовлення, підвищенню його до рівня європейського. Асоціацію зареєстровано 27 липня 2000 року, а з січня 2001 року вона стала Всеукраїнською.

Протягом 2002 року "друге дихання" отримав в Україні діапазон середніх хвиль, на якому колись працювала Національна радіокомпанія України. Фінансові проблеми змусили її практично піти з цього діапазону, який проте виявився цілком достатнім для локального недержавного комерційного радіомовлення.

Середні хвилі, які не дозволяють отримувати стереофонію звучання й недостатні для прогнозування якості прийому, виявилися перспективними для комерційного радіо завдяки покриттю більшої території.

Ситуація на українському радіоринку в контексті відносин радіостанція – рекламодавець – аудиторія поступово змінювалася, оскільки для власників станцій головною метою ставав радіобізнес. На початку XXI століття конкуренцію між станціями можна було характеризувати швидше як боротьбу за рекламодавця, аніж як конкуренцію програмної продукції і форматів. Та надалі посилилась тенденція пошуку власної ніші на ринку аудиторії та реклами, який розпочинається з пошуку власного формату. І аудиторія ставала вимогливішою до того, який програмний продукт пропонувала радіостанція. Отже, рекламодавець і аудиторія шукали "своє радіо". А радіостанції прагнули стати "своїми" для рекламодавця і слухача. Розпочалася ера форматизації українського радіоефіру, тобто визначення власної програмної спеціалізації, за допомогою якої можна не лише завойовувати аудиторію, але й утримувати її.

У Законі України "Про телебачення і радіомовлення" зазначено, що для захисту інтересів національного радіовиробництва і спрямування інвестицій на розвиток національної бази радіомовлення не менше 50 % від загального обсягу мовлення кожної радіостанції мають становити передачі, які підготувала безпосередньо ця організація або інші юридичні особи, що діють в Україні.

Радіоорганізації зобов'язані вести мовлення державною, тобто українською, мовою. Мовлення на певні регіони може здійснюватися також мовою національних меншин, що компактно проживають на цій території.

Мовлення на зарубіжну аудиторію ведеться українською і, відповідно, іноземною мовами.

Приватні радіостанції України повинні керуватися також положеннями Світової комісії з політики радіо і телебачення, яка розробила порядок функціонування для незалежних радіо- і телевізійних станцій у республіках колишнього Радянського Союзу.

Загальні положення для незалежних приватних радіостанцій, зокрема, передбачають дотримання таких вимог:

а) забезпечувати радіослухачів новинами та інформацією, що сприятиме вихованню громадянських якостей;

б) надавати можливість для висвітлення найрізноманітніших думок (у безпристрасній та урівноваженій формі) стосовно діяльності Уряду;

в) надавати можливість для громадянського самовираження, зокрема, для нечисельних громадських груп;

г) забезпечувати своєчасний показ досягнень у сфері культури;

ґ) організовувати допомогу громадськості щодо вирішення освітніх проблем;

д) стимулювати виборчу систему;

є) сприяти діяльності Уряду;

є) стимулювати розвиток економіки;

ж) дотримуватися етичних норм, які гарантують незалежність від Уряду та інших установ, організацій, здатних поставити під загрозу журналістську об'єктивність [9].

Специфікою радіостанцій України є робота з декількома форматами, здебільшого музичними. Причина цього – відсутність серйозної конкуренції між станціями на загальноукраїнському ринку.

Щоб не загубитися у насиченому ефірі, кожна приватна радіостанція захищає свою "нішу", створюючи й утверджуючи власний образ, спеціалізуючись на передачах для тих чи інших верств населення і категорій слухачів.

Досвід розвитку світового мовлення пропонує багатоваріантні вирішення перспективного функціонування українського приватного мовлення.

Однією з серйозних проблем приватних радіоорганізацій – примітизування національного інформаційного простору, оскільки на першому місці стоїть фінансове питання, а не державні й суспільні інтереси. Серед інформаційної продукції деяких радіостанцій зустрічається тенденційна інформація, яка скоріше належить іноземному інформаційному простору і відповідно захищає інтереси своїх країн.

Розвиток радіопростору в ідеалі мав би служити національним інтересам України, відкривати нові горизонти для вдосконалення радіопрограм, які мали б сприяти розвиткові різних сфер суспільного життя. Проте, на жаль, в реальності все далеко не так.

Серед перспектив розвитку радіомовлення слід зазначити зростання кількості радіопрограм, розвиток супутникових і наземних мереж розподілу програм, супутникового мовлення. Впровадження цифрових методів обробки сигналів у системах формування і трансляції передач буде сприяти інтеграції українського радіо у світовий інформаційний радіопростір.