6. Світове господарство та етапи його виникнення. Система міжнародних економічних відносин

Світове господарство — внутрішньо суперечлива єд­ність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками. Виділяють три етапи розвитку світового господарства: І — кінець XIX — початок 20-х років XX ст., II — друга третина 20-х років — кінець 80-х років XX ст., III — кінець 80-х — початок 90-х років XX ст. і продовжується нині.

Світове господарство характеризується: зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці,

н

створенням багатогранної системи міжнародних економічних відносин, формуванням міжнаціональних механізмів регулювання економічних взаємовідносин між країнами.

Економічні засади функціонування світового господарства включають міжнародний поділ праці, інтернаціоналізацію економіки та міжнародну конкуренцію. Міжнародний поділ праці передбачає спеціалізацію країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природно-кліматичних, історичних та економічних умов.

Основними формами міжнародного поділу праці є загальний поділ праці ґрунтується на галузевій спеці­алізації окремих країн (сільськогос­подарське вироб­ництво, переробні галузі тощо), частковий поділ праці ґрунтується на спеціалізації у виробництві гото­вих виробів (мед-апаратура, взуття, меблі тощо) та одиничний поділ праці ґрунтується на подетальній спе­ціалізації (вироб­ництво шарико-підшипників, шин, двигунів тощо).

Інтернаціоналізація економіки– це формування, розвиток та поглиблення економічних взаємовідносин між країнами завдяки відкритості економік. Основними формами інтернаціоналізації економіки є: інтеграційна – така, що передбачає об’єднання ринків, а згодом і виробництв окремих країн у зону вільної торгівлі та підприємництва та транснаціональна, яка передбачає взаємо переплетення економік різних країн у результаті функціонування транснаціонального капіталу. Міжнародна економічна інтеграція – це процес зближення та взаємопроникнення національних господарств груп країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму. Основними формами міжнародної економічної інтеграції є: торгівельна (створення зон вільної торгівлі), валютно-фінансова (зняття обмежень на переміщення капіталів всередині угрупування, єдина валютна політика тощо) створення єдиного економічного простору (усунення нетарифних бар’єрів у взаємній торгівлі).

Систему міжнародних економічних відносинутворюють такі складові: світова торгівля, міжнародний рух капіталів, міжнародні валютно-фінансові відносини, міграція робочої сили, науково-технічне співробітництво. Світова торгівля – форма МЕВ, що ґрунтується на глибокому міжнародному розподілі праці, спеціалізації окремих країн на виробництві окремих товарів та послуг згідно з їх техніко-економічним рівнем, природним, географічним та іншими умовами. Світовий ринок – розвинена сфера товарного обміну, що ґрунтується на міжнародному поділі праці.

Міжнародний рух капіталів- це переміщення засобів за кордон (або) з-за кордону з метою отримання прибутку. Основними формами міжнародного руху капіталів виступають: за суб’єктами – приватний і державний, за об’єктом – грошовий і товарний, за строками – довгостроковий і короткостроковий, за способом отримання доходу на капітал – позичковий і підприємницький. Позичковий капітал вивозиться у формі позик, кредитів, банківських депозитів тощо, підприємницький капітал вивозиться у формі прямих та портфельних інвестицій.

Міжнародне науково-технічне співробітництвопроявляється у таких формах: створення спільних науково-дослідних центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх, оригінальних ідей у галузі науки, техніки, маркетингу тощо. До форм міжнародного науково-технічного співробітництва відносяться також консультації та координація дій у галузі науково-технічної політики, спільні дослідження в галузях організації виробництва і праці, організація підготовки кваліфікованого персоналу дослідників.

Міжнародна валютна система складається з національних валютних систем. Під останніми розуміють форми організації валютних відносин країн, що визначаються національним законодавством. Структура національної валютної системи складається з національної грошової одиниці, золотовалютних резервів країни, умов конвертованості національних валют. Режиму ринку валют, режиму ринку золота, статусу національних установ, що регулюють валютні відносини країн. В своєму розвитку міжнародна валютна система пройшла три етапи: системи „золотого стандарту”, Бреттон-Вудської системи та Ямайської валютної системи.

Ще однією формою міжнародних економічних відносин є міжнародна міграція робочої сили. Під останньою розуміють переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи. Нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя. Основними причинами міжнародної міграції робочої сили є національні відмінності у рівнях заробітної плати, міжнародні відмінності у вартості життя, нерівномірність інвестиційних процесів у різних країнах, відмінності у рівнях безробіття, суттєві відмінності у рівнях життя населення., потреба у використанні іноземної робочої сили національними державами тощо. На сучасному етапі спостерігаються такі тенденції міжнародної міграції робочої сили головний напрям міграції: з країн, що розвиваються, та країн із перехідними економіками у більш розвинуті країни, активізація міграційних процесів із однієї розвинутої країни в іншу, посилення міждержавних переселень у межах країн, що розвиваються, пожвавлення маятникової міграції між країнами із перехідними економіками, поширення міграції науково-технічних кадрів, посилення тенденції „втечі умів” з країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються, зростання частки молоді, розширення обсягів нелегальної міграції, утворення нових привабливих міграційних центрів на близькому сході (Саудівська Аравія Бахрейн, Кувейт, Ізраїль), у Латинській Америці (Аргентина, Бразилія, Венесуела), у Південно-Східній Азії (Японія, Гонконг, Тайвань, Сінгапур) тощо.