3. Сутність доходів населення, їх види та джерела формування

Доход- це загальне надходження коштів, що належать людині, або сім’ї протягом певного періоду часу. Він включає в себе як заробіток, так і не зароблений доход, до якого належать дивіденди і проценти, отримані з інвестицій капіталу, трансфертні платежі, державні виплати допомоги на підтримання рівня життя, тощо.

Доходи домогосподарства розподіляють на грошові, загальні і сукупні. Грошові доходи складаються з заробітної плати, пенсій, стипендій, доходів від підприємницької діяльності, доходів від продажу сільськогосподарської продукції, доходів від власності, усіх видів грошової допомоги, аліментів і т.і.. Загальні доходи, окрім перелічених статей включають вартість спожитої продукції отриманої з особистого підсобного господарства, пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, грошову оцінку допомоги від родичів. Сукупні ресурси домогосподарств формуються із загальних доходів і використання заощаджень, позик та повернутих домогосподарствам боргів.

Основною формою доходів населення є доход від праці – заробітна плата.

Заробітна плата- це винагорода або заробіток, обчислений як правило, у грошовому виразі, який за трудовим договором власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Основними формами заробітної плати єпочасова і відрядна. На окремих підприємствах застосовуються і інші форми заробітної плати, але основною формою вважається почасова, оскільки на її основі будуються, як правило всі інші форми, зокрема відрядна. При почасовій формі заробітної плати мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою, чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час. При відрядній формі заробітної плати мірою праці є вироблена працівником продукція (або виконаний обсяг робіт) (ВП). А розмір заробітку прямопропорційно залежить від її кількості та якості, виходячи із встановленої відрядної розцінки. Системи заробітної плати характеризують взаємозв’язок елементів заробітної плати: тарифної частини, доплат, надбавок, премій. Системи почасової форми оплати праці: проста-почасова, почасово-преміальна та Оплата праці за місячними посадовими окладами. Системи відрядної форми оплати праці: пряма індивідуальна, непряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна, акордно-преміальна.

Виділяють поняття номінальної і реальної заробітної плати. Номінальна заробітна плата це грошовий вираз заробітної плати. Реальна заробітна плата показує купівельну спроможність номінальної заробітної плати. Реальна заробітна плата – це кількість товарів та послуг, яку можна придбати в певний момент часу за суму, що становить номінальну заробітну плату. Оскільки в умовах ринкової економіки ціни на споживчі товари та послуги постійно змінюються, часто зростають, то для підтримки певного рівня життя населення проводиться індексація доходів. Остання передбачає підвищення номінальних доходів населення (заробітної плати, пенсій, стипендій) по мірі інфляційного зростання цін на споживчі товари та послуги за певний проміжок часу.

Сучасний етап розвитку суспільства потребує мирного врегулювання конфліктів між підприємцем та найманим працівником, все більшого значення набуває соціальне партнерство. Соціальне партнерство – це система між працівниками, підприємцями та державою, яка дозволяє враховувати інтереси сторін при всій їхній протилежності і на цій основі досягати згоди з соціально-економічних питань, яка закріплюється в колективних договорах та угодах.

В умовах ринкової економіки не всі верстви населення здатні на рівні конкурувати на ринку праці. Певні його верстви є соціально вразливими або непрацездатними. До них належать підлітки, пенсіонери, інваліди, багатодітні сім’ї тощо. Про забезпечення певного рівня життя цих верств повинна подбати держава. Держава у мовах соціально орієнтованої економіки здійснює соціальний захист соціально вразливих верств населення. Система соціального захисту в широкому розумінні – це система правових, соціально-економічних і політичних гарантій, які надають умови для забезпечення засобів для існування: працездатним громадянам – за рахунок особистого трудового внеску, економічної самостійності і підприємництва; для соціально-вразливих верств населення – за рахунок держави, але не нижче встановленого законом прожиткового мінімуму. Соціальний захист повинен охоплювати напрямки: забезпечувати членам суспільства прожиткового мінімуму і надання допомоги тим, кому вона необхідна, забезпечення громадянам можливості заробляти собі кошти на життя будь якими засобами, що не протирічать закону, забезпечення сприятливих умов праці для найманих працівників, забезпечення екологічної безпеки тощо.

Одним з суб’єктів ринку виступає домашнє господарство – сім’я. Як суб’єкт ринку вона здійснює декілька видів економічної діяльності, одним з яких є задоволення своїх потреб, яке йде через споживання товарів та послуг. Для забезпечення певного рівня споживання сім’є використовується сімейний доход. Сімейний доход – це сума доходів невеликої групи людей, організованої на основі родинних стосунків. Життєдіяльність яких спрямована на реалізацію соціальних, економічних та духовних потреб індивідів, сім’ї, суспільства в цілому. Сімейний доход є основою відтворення сім’ї. Особливістю структури використання сімейного доходу пересічної української сім’ї є те, що більше половини його використовується на придбання продуктів харчування, що свідчить про вкрай низький життєвий рівень населення України.