Родина губоцвіті (глухокропивні) -labiatae (lamiaceae)

Близько 3500 видів. Більшість містить ефірні олії, які пригнічують або знешкоджують бактерії та віруси. Трави, напівкущі і кущі, поширені по всій земній кулі. Ростуть на відкритих сухих місцях. Діагностичні ознаки родини представлені на рис. 1. Стебло (1) найчастіше чотиригранне. Листки (2) навхрест-супротивні, черешкові або сидячі, прості, без прилистків. Листки, стебла і генеративні органи зазвичай вкриті волосками і характерними ефіроолійними залозками (3). Продихи діацитного типу (4). Суцвіття колосовидне, китицеподібне, головчасте, утворене пазушними кільцями або напівкільцями квіток (5). Чашечка (6) здебільшого двогуба, залишається і розростається при плодах. Віночок (7) двогубий, трубчасто-лійковидний, зрідка - одногубий (у разі редукції верхньої губи). Андроцей (8) із чотирьох двосильних тичинок, що часто приростають до трубки віночка, іноді тичинки однакові (м'ята), іноді 2 тичинки фертильні, а 2- видозмінені в стамінодії (шавлія). Верхня зав'язь (9) із двома взаємно перпендикулярними перегородками, що поділяють порожнину на 4 частини, в кожній з яких розвивається по одному насінному зачатку. Біля основи зав'язі - нектароносний диск.

Формула квітки: ↑ Са_(5),(2+.3)Со₍₂₊₃₎ А_4,2+2,2+2StG₍₂₎

Плід роздрібний - ценобій (10), який складається з 4 однонасінних горішків, захищених чашечкою.

Рис. 1. Діагностичні ознаки родини ГУБОЦВІТІ

Глуха кропива біла - Lamium album

Поширена в помірній зоні північної півкулі; росте розсіяно в західних і правобережних районах України як бур'ян на полях, по чагарниках і засмічених місцях.

Багаторічна, кореневищна, м'яко опушена рослина 15-50 см заввишки. Листки сіро-зелені, черешкові, яйцевидні, із загостреною верхівкою, крупнопилчастим краєм. Квітки в густих пазушних напівмутовках. Чашечка дзвоникувата, один із її зубців ланцетний, перевищує інші. Віночок білий або жовтувато-білий, двогубий, з короткою, вигнутою, волосистою трубкою і шоломовидною верхньою губою відгину. Бічні лопаті нижньої губи шиловидні. Тичинки і стовпчик злегка видаються з-під верхньої губи. Бічні тичинки довші від серединних. Лопаті приймочки майже однакові.

Використовують квітки, траву.

Хімічний склад: містять сапоніни, ефірну олію, цукор, аскорбінову кислоту, дубильні речовини, слиз, алкалоїд ламін тощо.

Дія: кровоспинна, в'яжуча, сечогінна, відхаркувальна, протизапальна, гіпотензивна, метаболічна, заспокійлива.

Застосування: в народній медицині настій квіток при носових, легеневих, ге­мороїдальних і маткових кровотечах, при захворюваннях горла і дихальних шляхів, гострих і хронічних запальних процесах у сечовивідних шляхах, при нефритах, циститах, диспепсичних розладах, безсонні, по­рушеннях обміну речовин, менструального циклу, артеріального тиску крові. Зовнішньо настій квіток - при алергічних дерматитах, екземі, свербінні, розтріскуванні шкіри, фурункулах, виразках, геморої тощо у вигляді полоскань, обмивань, місцевих ванн, компресів та спринцювань. Свіжий сік трави, прокип'ячений на водяній бані - при анемії, гепатиті та холециститі.

Материнка звичайна - Origanum vulgare

Росте по всій Україні в розріджених хвойних і березових лісах, на узліссях, серед чагарників, на степових і кам'янистих схилах.

Багаторічна трав'яниста рослина, медонос. Стебло прямостояче або висхідне, округло-чотиригранне, розгалужене, 30-90 см заввишки. Листки черешкові, супротивні, довгасто-яйцевидні, цілокраї або віддалено-дрібнозубчасті, тупі або загострені. Суцвіття - розлога щитковидна волоть. Квітки дрібні, двостатеві або маточкові, розміщені поодинці в пазухах маленьких, черепичастозближених, яйцевидно-еліптичних приквіток. Чашечка дзвоникувата, з майже однаковими зубцями, злегка зігнутими всередину, та волосистим кііьцем у зіві. Віночок світло-пурпурний або лілово-рожевий, рідше - білуватий, невиразно двогубий, з ви­щербленою верхньою губою і трилопатевою нижньою. Бічні тичинки довші від серединних і виступають із віночка. Горішки округлі.

Використовують обмолочену траву - верхівки квітучих пагонів.

Стан природних ресурсів сировини. В Україні високоврожайних масивів мало у зв'язку з високою чутливістю виду до антропогенного навантаження. Існує необхідність лімітування обсягів заготівлі сировини в кожній окремій області. У Миколаївській, Дніпропетровській, Запорізькій та Херсонській областях достатні для заготівлі ресурси відсутні. Потреба в сировині може бути задоволена шляхом вирощування материнки в спеціалізованих господарствах.

Хімічний склад: ефірна олія, флавоноїди, дубильні речовини, вітамін С тощо.

Дія: заспокійлива, спазмолітична, антимікробна, протизапальна, болетамувальна, відхаркувальна, апетитна, жовчо-, сечо-, глисто- і потогінна, стимулює секрецію залоз, тонізує мускулатуру матки.

Застосування: препарати при бронхіті, коклюші, порушеннях травлення та менструального циклу, холециститах і дискінезії жовчовивідних шляхів, шлунково-кишковому катарі, ентероколітах, запорах, метеоризмі, зниженому апетиті. Настій трави - при неврозах, безсонні, головних і зубних болях, підвищеній статевій збудливості, епілепсії. Трава входить до складу грудного, вітрогінного, потогінних чаїв, трав'яних сумішей для полоскання горла і ротової порожнини при ангінах, стоматитах, гінгівітах, для компресів на нариви, набряки, фурункули та висипи; для промивання ран, спринцювання, миття голови при випадінні волосся і лупі; для ванн при мігрені, безсонні, екземах, рахіті у дітей. З трави одержують ефірну олію. Порошок із трави материнки нюхають при нежиті і головному болі, знепритом-ненні. Екстракт трави входить до складу уролесану, який показаний при холециститі, жовчнокам'яній хворобі, пієлонефриті тощо. Трава використовується як пряність та засіб від молі.

Застереження. Протипоказано приймати настій трави при вагітності і підвищеній секреції жовчі.

Меліса лікарська (лимонна м 'ята, лимонна трава) - Melissa officinalis

Росте дико в Азії і Європі на полях, серед чагарників, на лісових узліссях. Культивується як ефіронос, медонос та лікарська рослина в країнах з теплим і помірним кліматом.

Багаторічна, м'яко-залозисто-опушена рослина довжиною 30-120 см, з лимонним запахом. Листки зверху темніші, ніж зісподу, яйцевидні, з широко-кленовидною основою, загострені. Приквітки яйцевидно-ланцетні. Напівкільця утворюють верхівкові колосовидні китиці. Чашечка двогуба, дзвоникувата, з 10-13 жилками, верхня губа плоска, із трьома гострими трикутними зубцями. Віночок білий, удвічі перевищує чашечку, трубочка віночка спрямована вгору, верхня губа плоска, тичинки під нею зближені.

Використовують траву, листя, ефірну олію.

Хімічний склад: ефірна олія, цукри, гіркоти, флавоноїди, дубильні речовини, мінеральні солі, органічні кислоти, вітамін С тощо.

Дія: заспокійлива, болетамувальна, протизапальна, бактеріостатична, противірусна, потогінна.

Застосування: настій і екстракти з листя тонізують серце, матку, органи травлення, використовуються при нервовому збудженні, безсонні, вегетативно-судинній дистонії, аритмії серця. Ефірна олія меліси діє на серцево-судинну, травну, нервову систему. Листя вживають як прянощі, воно входить до складу зборів і трав'яних сумішей, а салати з молодого листя - до складу лікувально-профілактичного харчового раціону. Із свіжих квіток та листя виготов­ляють чай, який в гарячому вигляді вживається як потогінне, при затримці менструацій, а в холодному вигляді - як освіжаючий напій, зовнішньо - для ванн, компресів, у складі косметичних засобів. Квітки багаті на нектар, дають мед з приємним ароматом і смаком. Трава використовується як ароматизатор вищих сортів лікерів, як прянощі при солінні огірків і помідорів.

Застереження. Не виключена індивідуальна реакція на ефірну олію.

М'ята перцева (м. холодна) -Mentha piperita

Гібрид, одержаний від схрещування м'яти водяної з м'ятою колосковою або ж зе­леною. У дикому вигляді не зустрічається, культивується як ефіроолійна, медоносна рослина у лісостепових районах України та в інших країнах з помірним і теплим кліматом. В 1926 році в Українській зональній станції Всесоюзного інституту лікарських рослин (с. Березоточа Полтавської області) методом клонової селекції із місцевої полтавської популяції м 'яти було виведено сорт Клон 4 (М. О. Львов, С. В. Яковлева) та ліналоольний сорт №117, які стали одними з основних промислових сортів м'яти перцевої і увійшли до складу 237 зразків м'яти, перспективних для цілей селекції. На сучасному етапі селекція м'яти спрямована на виведення високопродуктивних і високоолійних сортів з великим вмістом ментолу (для хіміко-фармацевтичної промисловості) та створення посухо- і зимостійких сортів на аптечний лист, стійких до шкідників і хвороб, зручних для механізованого збирання. Перспективний селекційний матеріал містить 3,0-5,4 % ефірної олії в сухій сировині та 55,0-97,2 % загального ментолу в олії. Промислові плантації одержують шляхом вегетативного розмноження м'яти перцевої кореневищами.

Багаторічна кореневищна рослина. Має сланкі пагони, що вкорінюються, та прямостоячі червоно-фіолетові або зелені. Листки короткочерешкові, довгасто-яйцевидні, нерівно-гостропилчасті, зісподу опушені (найбільше - по жилці) простими волоска­ми і ефіроолійними залозками. Колосовидне суцвіття циліндричне, біля основи перерване. Квітки майже актиноморфні. Чашечка трубчаста, фіолетова, ві­ночок лійковидний, трубка білувата, відгин рожевий.

Формула квітки: »* Са₍₅₎ Со₍₄₎ А₄ G₍₂₎

Насіння утворюється рідко.

Використовують траву, листя, м'ятну ефірну олію, ментол.

Хімічний склад: ефірна олія, що містить ментол, флавоноїди, бетаїн, каротин, дубильні речовини, урсолова та інші кислоти, мікроелементи тощо.

Дія: спазмолітична, антисептична, гіпотензивна, жовчогінна, знеболююча, апетитна.

Застосування: настій з листя, м'ятні таблетки, м'ятні краплі та інші препарати при стенокардії, спазмах судин головного мозку, зниженій секреції травних залоз. Вони знижують тонус гладеньких м'язів кишечника, жовчо- та сечовивідних шляхів. Отримують м 'ятну олію, яка займає друге за об'ємом місці у світовому виробництві ефірних олій (понад 2600 т. щорічно). М'ятну олію і ментол використовують самостійно або у складі комплексних лікувальних засобів: пектусин, валідол, оліметин, краплі Зеленіна, корвалол тощо. Листя входить до шлункових, вітро-, пото-, жовчогінних зборів, заспокійливих чаїв тощо. М'ята використовується як пряність, у чаях, у парфумерно-косметичному та харчовому виробництвах.

Застереження. Передозування ментолу або інших препаратів м'яти може спричинити побічні явища місцевого і загального характеру. Протипоказано змащувати ментолом слизові оболонки носа і носоглотки у дітей, оскільки можливі рефлекторні пригнічення і зупинка дихання. Зрідка можлива індивідуальна реакція на ефірну олію.

Рід Шавлія - Salvia

Чагарники, напівчагарники і трави. У Середній Європі нараховується близько 10 видів.

Шавлія лікарська - Salvia officinalis

Батьківщина - Середземномор'я, Південна Європа, Мала Азія. Культивується в південних районах України.

Напівкущ. Стебло галузисте, сіро-зелене від густого опушення. Листки видовжено-овальні або вузько-яйцевидно-довгасті, ніздрювато-зморшкуваті, дрібно-городчасті по краю, верхні - сидячі, решта - довгочерешкові, часто з вільними долями (вушками) біля основи пластинки. Квітки сині, фіолетові, по 3-8 у напівкільцях, що утворюють верхівкове колосовидне суцвіття. Чашечка і ві­ночок двогубі. Верхня губа віночка шоломовидна. Фертильних тичинок дві, стерильні тичинки зовсім відсутні чи у вигляді стамінодіїв.

Формула квітки: ↑ Са₍₃₊₂₎ Со₍₂₊₃₎ А_2,2+2St G₍₂₎

Використовують листя.

Хімічний склад: ефірна олія, дитерпени, флавоноїди, кумарини, дубильні, смолисті і гіркі речовини, урсолова і олеанолева кислоти тощо.

Дія: бактерицидна, спазмолітична, в'яжуча, протизапальна, естрогенна, гіпоглікемічна, кровоспинна, капілярозміцнююча.

Застосування: настій - при порушеннях травлення, гіпергідрозі, гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, запаленні печінки, жовчного і сечового міхура, дихальних шляхів, діареї, діабеті, геморої, туберкульозі, гарячці. Настойка, розчини ефірної олії, ацетоновий екстракт "Сальвій" - для полоскання ротової порожнини, горла при стоматиті, гінгівіті, виразках, паротиті, ангіні, при катарах верхніх дихальних шляхів. Ванни - при запальних захворюваннях шкіри, ранах, виразках, легких опіках і обмороженнях. Листя використовується як пряність, входить до складу шлункових, протидіабетичних, грудних зборів, чаїв, до збору за прописом М. М. Здренка для лікування деяких зло­якісних утворень. Ефірна олія - в ароматерапії, гоме­опатії, дерматології, косметиці, як фіксатор запахів у парфумерії, для ароматизації ліків (схема 2.5).

Застереження. При запаленні нирок і сильному кашлі препарати шавлії протипоказані. Не рекомендовано користуватися спиртовими екстрактами при діабеті, порушеннях травлення, гіпергідрозі. Тривале вживання великої кількості спиртового екстракту може викликати припадки. Не виключена індивідуальна реакція на ефірну олію.