Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція №5 продовження.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
24.11.2019
Размер:
430.59 Кб
Скачать

Лекція №5 Систематичний огляд рослин класу Дводольні. Видова діагностика лікарських рослин (продовження)

План:

  1. Клас Дводольні. Родини Розові, Губоцвіті, Айстрові.

  1. Клас Дводольні. Родини Розові, Губоцвіті, Айстрові.

Родина РОЗОВІ - ROSACEAE

Діагностичні ознаки родини:

Близько 3000 видів одно- і багаторічних трав, напівкущів, кущів і дерев. Поширені повсюдно, найбільше - у помірній і субтропічній зонах Північної півкулі.

Морфологія листка різноманітна. Квітки актиноморфні, здебільшого двостатеві, з 5-, рідше 4-членною подвійною оцвітиною, багатьма тичинками. Квітко-листки і тичинки розташовані колами по краю опуклого або увігнутого гіпантія, утвореного розрослим квітколожем і зрослими з ним основами квітколистків і тичинкових ниток. Плодолистки вільні або зрослі між собою, а іноді і з гіпантієм, який бере участь у формуванні плоду (несправжні плоди). Біля основи гіпантія є нектарниковий диск. Запилюються квітки вітром і комахами. Насіння без ендосперму, утворю­ється без злиття статевих клітин. Плоди моно-, апо- і ценокарпні, з розрослою або сухою чашечкою. На підставі розходжень у будові листків, квіток і плодів родина поділяється на підродини: таволгові, шипшинові, яблуневі, сливові. Порівняльна характеристика трьох основних підродин наведена в таблиці 2.3.

Підродина Розові (Шипшинові ) -Rosoideae

Малина звичайна - Rubus idaeus

Росте в лісах, на вирубках, широко культивується. Напівкущ із дворічними надземними пагонами. Пагони першого року - вегетативні, трав'янисті, прямостоячі, з гострими голчастими, червоно-коричневими шипами і волосками. На другий рік ці пагони дерев'яніють і на них відростають вкорочені генеративні пагони. Після дозрівання плодів над­земна частина відмирає, а з бруньок поновлення, що знаходяться на кореневищі, розвиваються нові пагони. Листки складні, непарноперисті, з трьома або п'ятьма листочками. Вони зверху зелені, зісподу - сірувато-білі від густого опушення, по краю зубчасті. Черешки і жилки вкриті шипами. У листків, що формуються на безплідних пагонах, прилистки приростають до черешка, а на плодоносних пагонах листки без при­листків. Квітки білі, поодинокі або в китицеподібних суцвіттях. Квітколоже конічне. Чашолистки довші від пелюсток, при плоді відігнуті донизу.

Формула квітки: * Са(5) Co5AG

Багатокістянка забарвлена в малиново-червоний або жовтий кольори. Кістяночки волосисті, щільно стулені між собою, але легко відокремлюються від квітколожа і одна від одної при дозріванні.

Використовують плоди без квітколожа, квітки, листя, коріння.

Стан природних ресурсів та їх охорона. Основні запаси сировини зосереджені на території Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької, Тернопільської, Львівської, Хмельницької областей, екологічно чистих районів Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей. У межах України немає потреби лімітувати заготівлю плодів, але доцільна обмежена заготівля коренів і квіток.

Хімічний склад: плоди містять цукри, пектинові і дубильні речовини, клітковину, органічні кислоти (біля 2 %), каротин, вітаміни С, B^Bj, РР, ефірну олію, флавоноїди, тритерпени, кумарини, фітостерини, солі калію, заліза, міді, марганцю, кобальту, цинку. У квітках і листі є органічні кислоти, мінеральні солі, цукри, вітамін С, флавони, дубильні та інші речовини.

Дія: потогінна, протизапальна, антибактеріальна, вітамінна, в'яжуча, апетитна, седативна, гіпотензивна, антитоксична, кровоспинна, кровоочисна, регенеруюча, адаптогенна, антисклеротична, метаболічна, тонізуюча.

Застосування: настій листя - при гастриті, ентериті, хворобах дихальних шляхів, фурункулах, лишаях.

Плоди і листя входять до складу різноманітних зборів, чаїв, трав'яних сумішей, що використовуються при застуді, катаральній ангіні, для полоскання при ларин­гіті, фарингіті, тонзиліті, при надмірних менструаціях, катарі кишечника, для очищення шкіри, надання їй еластичності і пружності. Сік із свіжого листя входить до складу мазі при вугрях і висипах. Настій квіток приймають при геморої та гарячці, а зовнішньо - при кон'юнктивітах, блефаритах та для промивання обличчя при вугрях. Настоєм квіток на олії лікують дерматози, зумовлені укусами комах. Стиглі плоди, настій сушених плодів - при застудах, грипі, гарячці, підвищеній температурі, мігрені, екземі. Малиновим сиропом коригують смак і запах ліків. Пагони малини заварюють як чай, п'ють при застуді, грипі. Коріння містить речовини, що впливають на активність гонадотропних гормонів. Стиглі плоди мають високі харчові та дієтичні властивості, тонізують, посилюють апетит. Корисні також продукти переробки плодів - варення, джеми, желе, сік, мармелад тощо.

Застереження. При нефритах і подагрі вживання плодів малини протипоказане.

Перстач прямостоячий (калган) -Potentilla erecta (P. tormentilla)

Росте на луках, заболочених місцях, у чагарниках.

Багаторічник висотою 10-40 см із багатоголовим, горизонтальним, потовщеним кореневищем. Стебло розгалужене псевдовилчасто. Прикореневі листки черешкові, трійчасто-, рідше пальчасторозсічені, перед цвітінням відмирають. Стеблові листки си­дячі, трійчасторозсічені, з великими прилистками. Квітки на довгих квітконіжках. Чашечка зростається з підчашею, і вони залишаються при плоді. Пелюст­ки золотисто-жовті з червоною плямою при основі. Плід – багатогорішок

Формула квітки: * Ca(4)+(4)Co4AG

Використовують кореневища.

Стан природних ресурсів та їх охорона. Запаси сировини в Україні обмежені. Сировинний ареал охоплює Полісся та Карпати. Фрагментарний характер зростання ускладнює організацію заготівлі. Близько 40 % ресурсів знаходяться на забрудненій радіонуклідами території. Заготівля калгану в природі підлягає суворому контролю. Знаходиться під регіональною охороною на території Полтавської, Харківської, Дніпропетровської, Донецької та Луганської областей.

Хімічний склад: дубильні речовини, крохмаль, глікозид торментилін, ефір торментол, червоний пігмент флобафен, смола, віск, камедь, мінеральні речовини тощо.

Дія: в'яжуча, протизапальна, кровоспинна, бактерицидна, антивірусна, ранозагоювальна.

Застосування: внутрішньо відвар і настойка кореневища - при кровотечах, дизентерії, виразці шлунка, гастриті та інших захворюваннях травного тракту і печінки; при ревматизмі, подагрі, герпесі, жовтяниці, туберкульозі легень, болісних менструаціях тощо. Зовнішньо - при стоматитах і гінгівітах, ранах, виразках, опіках, різних висипах, екземах та інших шкірних хворобах. Входить до складу в'яжучих, жовчогінних, шлункових зборів, чаїв, сумішей. У народній медицині з кореневища виготовляють мазь, що загоює тріщини на шкірі, а порошком лікують опіки.

Суниці лісові - Fragaria vesca

Ростуть на схилах, узліссях, у чагарниках. Введені в культуру.

Багаторічна трав'яниста кореневищна рослина з прикореневою розеткою трійчастоскладних, довгочерешкових листків і надземних повзучих пагонів - вусів, що вкорінюються у вузлах. У місцях вкорінення утворюються нові розетки. Квітконосні стебла прямостоячі, опушені, безлисті або з невеликими простими, рідше складними листками, розташованими під малоквітковим щиткоподібним. Чашечка розсічена, зростається з підчашею і залишається при плоді, що утворюється з гіпантія. Тичинки приростають до чашечки, при їх основі - нектарники.

Формула квітки: * Ca(5)+(5)Co5AG

Плід - суничина, або фрага, складається з розрос-лого конічного м'ясистого червоного гіпантія і справжніх плодиків - дрібних горішкоподібних сім'янок, заглиблених у м'якуш суничини.

У дикому стані також розповсюджені с. мускусні (F. moschata) з рожевими і зеленуватими плодами та с. зелені (F. viridis) з жовтувато-білими та рожевими плодами.

Всі культурні сорти об'єднує один збірний гібридний вид с. садові, або полуниці, (F. ananassa), який широко використовується у харчуванні.

Використовують свіжі і сушені плоди, сушене листя, кореневища з коренями.

Стан природних ресурсів та їх охорона. Сировинні запаси в Україні достатні для заготівлі плодів у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Тернопільській, Львівській, на півночі Хмельницької, а також у Волинській, Рівненській, Київській, Житомирській, Чернігівській, Сумській областях. Заготівля листя повинна лімітуватися.

Хімічний склад: цукри, пектинові речовини, клітковина, органічні кислоти, каротин, вітаміни С, флавоноїди, дубильні речовини, солі кальцію, заліза, фосфору, кобальту, марганцю, макро- і мікроелементи.

Дія: протизапальна, антимікробна, ранозагоювальна, вітамінна, антисклеротична, пото-, жовчо-і сечогінна, кровоспинна, гіпоглікемічна, гіпотензивна, апетитна, солуретична, метаболічна.

Застосування: свіжі плоди, сік і настій плодів використовують при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, гастриті, жовчно- та нирковокам'яній хворобі, цукро­вому діабеті, подагрі, анемії тощо. Плоди збуджують апетит, покращують травлення, втамовують спрагу. Препарати з листя вживають для профілактики та лікування гіпо- і авітамінозів, цукрового діабету, гіпертонії, аритмії серця, посилюють скорочення матки, сприяють виведенню солей з організму. Відвар кореневищ - ефективний засіб проти геморою. Плоди та листя широко використовують у дерматології і косметиці.

Застереження. Протипоказано приймати при печінкових кольках, гастритах та при ідіосинкразії до синиць.

Шипшина собача - Rosa сапіпа

Росте на схилах, узліссях, уздовж доріг, на пустищах. Культивується.

Кущ висотою 150-250 см. Листочки складного листка по жилках залозисті, по краю - двічі-пилчас-то-зубчасті; рахіс з рідкими шипиками і залозками. На гілках шипи поодинокі, великі, гачковидні, спрямовані донизу. Вільні частини чашечки перисто-роздільні, після цвітіння відігнуті донизу. Плід кулястий чи овальний, без чашолистків з п'ятикутною площадкою на верхівці.

Використовують плоди, коли вони тверді, яскраво-червоні, а також пелюстки.

Стан природних ресурсів та їх охорона. Основними сировинними регіонами усіх видів шипшин в Україні є Лісостеп, Степ, Карпати та Крим. Потреба в сировині шипшини значно більша за наявні запаси, однак, враховуючи те, що практично ведеться заготівля сировини майже всіх видів шипшини, особливої потреби лімітувати обсяги заготівлі плодів шипшини немає.

Хімічний склад: Плоди містять цукри, органічні кислоти, пектинові і дубильні речовини, каротини, вітаміни С, В„ Р, К, Е, флавонові глікозиди. Олія з насіння містить жирні кислоти, каротиноїди, токофероли, мінеральні солі.

Дія: протизапальна, антибактеріальна, вітамінна, антисклеротична, жовчо- і сечогінна, кровоспинна, знеболююча, адаптогенна, регенеруюча, репаративна, метаболічна, імуностимулююча, радіопротекторна, гормоностимулююча.

Застосування: плоди вживаються для стимулювання імунної системи, профілактики і лікування гіпоавітамінозів С і Р, при захворюваннях нирок, печінки, кишечника, при виразковій хворобі, геморагічних діатезах, гемофілії, легеневих і маткових кровотечах, гіпертиреозі і недостатності надниркових залоз, при пневмонії, бронхопневмонії, бронхіальній астмі, захворюваннях очей тощо. Плоди входять до складу вітамінних, жовчо- і сечогінних зборів і чаїв, цукро-знижуючого збору "Афразетин". Із плодів отримують сік, готують вітамінний сироп шипшини, збагачений аскорбіновою кислотою. Холосас - водний згущений екстракт плодів у вигляді сиропу - приймають при холециститі і гепатиті. З відходів виробництва холосасу отримують ліпохромін, який призначають для профілактики і лікування злоякісних новоутво­рень, пострадіаційних розладів шлунково-кишкового тракту та імунного статусу, для адаптації організму до небезпечних умов середовища. Із плодиків-горішків виготовляють шипшинову олію, а з м'якуша плодів - олійний екстракт каротиноїдів каротолін; вони сприяють регенерації тканин, швидкому гоєнню ран. використовуються для лікування шкірних хвороб, опіків тощо. Відвари, киселі з плодів рекомендуються при скарлатині, запаленні нирок, хворобах шлунка, кишечника, печінки, туберкульозі легень тощо. Відвар із пелюсток у вигляді примочок - ефективний засіб при очних хворобах. Відвари коріння - для лікування сечокам'яної хвороби, малярії.

Застереження. Не рекомендується застосування шипшини при підвищеній кислотності шлунка. Хворим на екзему і нейродерміт не слід приймати сироп шипшини, оскільки значна кількість вуглеводів загострює алергійні процеси.

Після прийому настою шипшини рекомендовано сполоснути рот теплою содовою водою, щоб запобігти негативній дії кислот на зубну емаль.

Горобина звичайна - Sorbus aucupаria

Росте в лісах, балках, на піщаних і кам'янистих схилах берегів річок. Розводять у садах, парках, полезахисних смугах.

Тіньовитривале, посухостійке і морозостійке дерево, висотою до 18 м. Гарний медонос. Галуження симподіальне. Молоді пагони густо опушені, старі - із сірим, гладеньким корком. Листки непарно-перистоскладні, із 9-15 довгастих, пилчасто-зубцюватих листочків. Листки на вкорочених пагонах скупчені пучками, а на видовжених пагонах - почергові. Квітки дрібні, жовтуваті, зі специфічним запахом, зібрані в пониклі, густі щитковидні волоті. Ягодовидні яблука кулясті, оранжево-червоні, блискучі, із засохлими маленькими чашолистками на верхівці. Гіркувато-терпкий смак після приморозків слабшає, плоди стають солодкуватими.

Використовують стиглі плоди.

Стан природних ресурсів та їх охорона. Основні ресурси зосереджені в Правобережному Лісостепу. Рослина не утворює сировинно-цінних масивів, од-нак значне поширення виду дає змогу задовольнити потребу в сировині без нанесення шкоди наявним запасам. Промислові заготівлі проводять у Волинській. Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Сумській областях та в Карпатах.

Хімічний склад: цукри, органічні кислоти, пектинові і дубильні речовини, каротини, сорбіт, вітаміни С, В2, Bg, Р, К, Е, флавоноїди, мінеральні солі тощо.

Насіння містить олію, жирні кислоти, токофероли, каротиноїди.

Дія: полівітамінна, в'яжуча, жовчо- і сечогінна, проносна, протигемороїдальна, кровоспинна, естрогенна, антисклеротична, протиревма­тична, метаболічна, гемостатична.

Застосування: плоди, зібрані після приморозків, у свіжому, сушеному, замороженому вигляді при гіпо- і авітамінозі, ожирінні, атеросклерозі, гіпертонії, нирковокам'яній хворобі, дизентерії, геморої. Свіжі плоди переробляють на вітамінний сироп, сік. Висушені плоди входять до складу вітамінних чаїв, антисклеротичних, сечо- і жовчогінних зборів, гемостатичних та адантогенних сумішей. Настойку, настій, відвар, сік плодів вживають при розладах травлення, атонії кишок, гепатиті, гепатохолециститі, при каменях у нирках і сечовому міхурі, при дизентерії, геморої, маткових кровотечах. Із плодів отримують яблучну кислоту, ліпофільні комплекси сорбілін і сорбіол, на основі якого виготовляють супозиторії з сорбітолом. У косметиці широко користуються кремами і масками, до складу яких входить сік чи м'якуш плодів з медом. Кондитерська промисловість виробляє пастилу, варення, начинки для карамелі, оцет, квас, сурогат чаю тощо. Вся рослина під час цвітіння виділяє багато фітонцидів.

Застереження. Плоди протипоказані при підвищеному згортанні крові

Яблуня домашня (я. садова) - Mаlus domestica (M.pumila)

В дикому стані не зустрічається, культивується понад 6000 сортів. Гарний медонос.

Дерево із симподіальним галуженням, висотою до 10 м. Листки короткочерешкові, яйцевидні. Квітки зібрані в щитковидні суцвіття на плодоносних вкорочених пагонах. Квітконіжка, чашечка і гіпантій густо-волосисті. Яблуко з чашолистками на верхівці та із заглибленням біля плодоніжки. М'ясиста части­на плоду утворена гіпантієм і зовнішніми тканинами зав'язі, не містить кам'янистих клітин. Ендокарпій, утворений стінками гнізд зав'язі, складається з п'яти шкірястих "листяночок", які вміщують по 2 насінини з темно-коричневою шкіркою.

Використовують плоди, листя.

Хімічний склад: плоди містять вуглеводи, серед яких фруктоза складає майже половину, урсолову кислоту, пектинові речовини, вітаміни В,, В2, Р, С, каротиноїди, органічні кислоти, амінокислоти, поліфенольні сполуки, фітонциди, залізо, магній та інші мікроелементи.

Дія: вітамінна, апетитна, загальнозміцнююча, тонізуюча, протианемійна, гіпотензивна, послаблююча, сечо- і жовчогінна, адаптогенна, протисклеротична. антивірусна, протизапальна, метаболічна, травна, гастропротекторна, антитоксична, радіопротек-торна.

Застосування: плоди - дієтичний і лікувальний продукт; з них готують повидло, пастилу, желе, мармелад, квас, соки, напої, оцет тощо. У фармацевтичній промисловості отримують ентеросорбент пектин та гранули кверцетину па пектині, які призначають при склерозі, захворюваннях печінки, шлунка тощо. Плоди свіжі, сушені та консервовані, компоти, чаї і яблучний сік знижують вплив радіації, їх рекомендують у випадку авітамінозів, гастриту, коліту, дискінезії жовчних шляхів, при сечо- і жовчнокам'яній хворобі, діабеті, атеросклерозі, ожирінні, отруєннях. Із плодів отримують протианемійний екстракт яблучнокислого заліза. Печені яблука показані при хронічних запорах. Сушену шкірку яблук (екзокарпій) приймають при набряках. Свіжу кашку прикладають до саден, опіків, обморожень, виразок, тріщин сосків тощо. Яблучний оцет - дієтичний і терапевтичний засіб. Деревина цінується у столярстві та різьбярстві. Листя - джерело вітаміну С, корм для рогатої худоби.

Застереження. При ентероколіті і виразковій хворобі шлунка шкірка яблук може діяти подразливо на слизову оболонку і викликати спазми.

Вишня звичайна - Cerasus vulgaris

Широко культивується, іноді дичавіє. Дерево висотою до 8 м. При травмуванні стовбура відбувається виділення в'язкої вишневої камеді. Листки короткочерешкові, еліптичні, голі, без залозок, 5-7 см довжиною. Цвіте одночасно з розпусканням вегетативних бруньок. Квітконіжки довжиною 15-25 мм, біля їх основи знаходяться клейкі, шкірясті приквітники. Суцвіття - малоквіткові зонтики. Кістянки на довгих плодоніжках, пониклі, округлі, від світло-червоного до темно-червоного кольору, зі смачним соковитим пігментованим м'якушем (мезокарпієм), гладенькою, блискучою шкірочкою (екзокарпієм) та більш-менш гладенькою, світло-жовтою чи буруватою кісточкою (ендокарпієм).

Використовують свіжі плоди, плодоніжки, листя, молоді пагони, коріння, вишневу камедь.

Хімічний склад: у всіх частинах рослини є дубильні і пектинові речовини, глікозиди, цукри, антоціани, органічні кислоти, вітаміни С, В2, Р, К, РР, Е, фенольні сполуки, макро- і мікроелементи тощо. Насіння містить олію, жирні кислоти, токофероли, каротиноїди, синильну кислоту, амигдалін.

Дія: відхаркувальна, послаблююча, загальнозміцнююча, антисептична, седативна, протисудомна, гіпотензивна, спазмолітична, апетитна, травна, в'яжуча, сечогінна, полівітамінна, метаболічна.

Застосування: плоди зміцнюють організм, поліпшують травлення, зменшують набряки, знімають запалення. З них готують вишневий сироп, який додають для покращення смаку ліків. Відвар молодих гілок вживають при атонії кишечника, діареї, хронічних колітах. Плодоніжки підвищують діурез, закріплюють шлунок. Зі стовбурів шляхом підсочування добувають вишневу камедь, яка використовується як емульгуючий та обволікаючий засіб, гальмує подразнюючу дію лікарських препаратів та уповільнює їх всмоктування. Свіже листя - при кровотечах. Настойкою та водним екстрактом коріння лікують виразку шлунка. Плоди використовують в харчовому, кондитерському та лікеро-горілчаному виробництві.

Застереження. При підвищеній кислотності шлунка слід уникати надмірного вживання свіжих плодів. Велика кількість разово вжитого насіння може призвести до паралічу дихання.

Слива домашня (с. звичайна) - Prunus domestica

Ендем Південно-Західного Копетдагу, широко культивується.

Дерево висотою 5-10 м з коричневою корою, іноді з колючими пагонами. У місцях ушкоджень на гілках та стовбурі утворюються напливи сливової камеді. Листки 3-8 см довжиною, еліптичні, знизу по жилках опушені, по краю пилчасті або зарубчасті, на місці прилистків - нектарники. Квітки на квітконіжках, в пучках по 2-4. Кістянки видовжено-округлі, приплюснуто-яйцевидні або овальні, різного забарвлен­ня, з восковим нальотом і поздовжньою борозенкою. Кісточка сплюснута, ніздрювата.

Використовують свіжі стиглі плоди, сушені плоди (чорнослив), насіння, свіжу кору, камедь.

Хімічний склад: у плодах багато пектинових речовин, органічних кислот, цукрів, антоціанідинів, флавоноїдів, каротиноїдів, вітамінів, мінеральних речовин тощо. Насіння містить білки, жирну олію, що схожа з мигдалевою.

Дія: полівітамінна, в'яжуча, жовчо- і сечогінна, кровоспинна, естрогенна, антисклеротична, нормалізує вуглеводний обмін.

Застосування: плоди без кісточок є джерелом пектинів, цукрів, вітамінів. їх переробляють на компоти, джеми, цукати, мармелад, маринади, варення, повидло. Плоди рекомендують вживати при захворюваннях печінки, кишечника, для виведення з організму холестерину, води, солей, радіоактивних речовин; з метою нормалізації тиску крові тощо. Пульпа плодів входить до складу послаблюючих і сорбуючих препаратів - кафіолу і фруктових кубиків регулакс. Насіння використовують в харчовій промисловості, а також з нього отримують олію, що використовується аналогічно іншим кісточковим оліям - мигдалевій, маслиновій, персиковій тощо. Із свіжої кори отримують гомеопатичні препарати. Сливова камедь прирівнюється за дією та значенням до абрикосової камеді.

Застереження. Хворим на цукровий діабет та при ожирінні слід вживати лише відварені плоди з низьким вмістом цукрів і кислот.