1.План – намічена на певний період робота з вказанням її цілей, змісту, об`єму, методів, послідовності, строків виконання

Бізнес-план – це документ, який містить систему ув'язаних у часі й просторі, узгоджених з метою і ресурсами заходів та дій, спрямованих на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприємницького проекту (угоди).

Бізнес – ініціативна економічна діяльність, що здійснюється за рахунок власних чи позичених коштів на свій ризик і під свою відповідальність, головною метою якої є отримання прибутку і розвиток власної справи

Отже, бізнес-план дає можливість визначити перспективи розвитку майбутнього ринку збуту, оцінити витрати на виготовлення і реалізацію потрібної цьому ринку продукції, визначити її потенційну прибутковість

Бізнес-план не є різновидом стратегічного чи тактичного плану, оскільки:

• На відміну від тактичного плану він охоплює досить тривалий період (3-5 років)

• На відміну від стратегічного плану:

• включає не всі цілі підприємницької діяльності, а лише одну з них;

• має чітко виражені часові межі.

Причини виникнення потреби в бізнес-планах:

1. З розвитком ринкових відносин в економіку постійно приходить та змінюється велика кількість людей, які раніше не керували підприємницькими структурами і які не мають спеціальної підготовки і до кінця не усвідомлюють всього кола проблем, які доведеться розв'язувати

2. Економічне середовище, в якому функціонують підприємницькі структури, надзвичайно швидко змінюється, зокрема зростає конкуренція. Це ставить керівників підприємств перед необхідністю якомога повніше і оперативніше враховувати ці зміни в своїй діяльності.

3. Для активізації підприємницької діяльності необхідні кошти, які за допомогою бізнес-плану можна отримати за умови переконання інвесторів, у тому числі й іноземних, в доцільності їх вкладання саме в цей проект.

2.Основні цілі бізнес-плану:

1. Формування чіткої мети щодо здійснення підприємницького задуму, визначення конкретних кількісних показників його реалізації і строків їх досягнення

2. Розробка взаємопов'язаних виробничих, маркетингових і організаційних програм, що забезпечують досягнення поставленої мети

3. Визначення необхідних обсягів фінансування і пошуку його джерел

4. Виявлення складнощів і проблем, що зустрічатимуться у ході реалізації проекту

5. Організація системи контролю за ходом здійснення проекту

6. Підготовка розгорнутого обгрунтування, необхідного для залучення інвесторів до фінансування проекту

3.Методика складання бізнес-плану

Етапи розробки бізнес-плану:

1. Підготовчий – підбір виконавців, консультантів, експертів, постановка завдання та розподіл обов'язків між виконавцями, розробка календарного графіка виконання робіт, збір вихідної інформації

2. Безпосередня розробка – творчий, взаємоузгоджений процес, який передбачає багатоваріантність розрахунків, узгодження окремих розділів, уточнення вихідної інформації

3. Презентація – процес доведення основних положень бізнес-плану до потенційних інвесторів, зацікавлених сторін, працівників підприємства

Типова структура бізнес-плану:

Титульний листок

Резюме

1. Аналіз положення справ у галузі

2. Сутність проекту

3. План маркетингу

4. Виробничий план

5. Організаційний план

6. Оцінка ризиків

7. Фінансовий план

Додатки

3. Вимоги до складання бізнес-плану:

1. Має бути написаним простою і зрозумілою мовою з використанням коротких і чітких формулювань

2. Його обсяги не повинні перевищувати 20-25 сторінок машинописного тексту

3. Повинен мати всеохоплюючий характер, тобто включати всю інформацію щодо проекту, що є цікавою для зацікавлених осіб, інвестора

4. Ґрунтуватись на реальних фактах і обґрунтованих пропозиціях

5. Повинен мати завершений характер, тобто містити стратегію досягнення поставлених цілей

6. Повинен бути комплексним, тобто містити виробниче, маркетингове, організаційне, фінансове забезпечення

7. Повинен мати перспективний характер, тобто забезпечувати можливість розробки на його основі подальших планів із збереженням спадковості розвитку

8. Має бути гнучким, тобто має забезпечуватись можливість внесення коригувань у розроблені програми

9. Повинен мати контрольований характер, пов'язаний з чітким формулюванням графіків робіт, контрольних строків і показників.

4. Інформаційне поле бізнес-плану

Інформаційне поле бізнес-плану – це сукупність документів чи даних правового, політичного, економічного, комерційного, науково-технічного, зовнішньоекономічного та соціального характеру, які забезпечують інформаційні потреби підприємця в процесі опрацювання бізнес-плану

Інформація, необхідна для розробки бізнес-плану

Маркетингова

• Споживачі

• Продукти-аналоги

• Ціни

• Конкуренти

• Особливості просування продукту на ринок

Виробнича

• Технологія машин та устаткування

• Сировина та матеріали

• Трудові ресурси

• Виробничі площі тощо

Фінансова

• Рентабельність

• Потреби в кредитах

• Особливості руху готівки

• Оподаткування

• Страхування тощо

Загально-економічна й галузева

• Економічна ситуація

• Соціальні та політичні умови

• Законодавство

• Тенденції розвитку галузі тощо

Передбачення та припущення щодо

• обсягів продажу

• частки ринку

• можливих цін

• темпів зростання бізнесу тощо

Джерела отримання інформації

1. Законодавчі акти

2. Власний досвід практичної діяльності у виробничій сфері

3. Безпосередні контакти з майбутніми споживачами, постачальниками, торговими агентами

4. Публікації (з питань підприємництва, відомості про конкурентів)

5. Статистична інформація про стан і тенденції розвитку галузі (сфери майбутньої діяльності)

6. Поточні аналітичні огляди економічної та ринкової ситуації у ЗМІ

7. Рекламні матеріали, матеріали виставок, ярмарок, науково-практичних конференцій (семінарів)

5. Комп'ютерні програмні продукти,

що використовуються в бізнес-плануванні

1. COMFAR (Computer Model for Reporting)

2. PROSPIN (Project Profile Screening and Reappraisal Information System)

3. Microsoft Project

4. Альт-інвест (Санкт-Петербург)

5. “Project Expert for Windows” 5.0 (Business plan guide)

6. Project Expert (Biz planner)

План з праці і заробітної плати

Розділи плану по праці і заробітній платі:

• Підвищення продуктивності праці

• Планування кількості персоналу по категоріях

• Планування фонду заробітної плати

• План підготовки і підвищення кваліфікації персоналу

Завдання плану по праці і заробітній платі:

• встановлення оптимального співвідношення між кількістю різних категорій працівників підприємства;

• зниження трудомісткості за рахунок вдосконалення техніки і технології, підвищення технічного рівня виробництва;

• забезпечення приросту випуску продукції без збільшення кількості персоналу;

• вдосконалення форм і систем заробітної плати;

• встановлення найраціональнішого співвідношення в оплаті праці окремих категорій працівників відповідно до кількості та якості їхньої праці;

• ув’язування показників з оплати праці й заробітної плати з іншими показниками поточного плану;

• дотримання співвідношення між зростанням продуктивності праці і зростанням заробітної плати.

Інформаційна база для розробки плану по праці і заробітній платі:

• матеріали аналізу стану використання трудових ресурсів, продуктивності праці й ефективності стимулювання персоналу підприємства;

• матеріали дослідження й прогнозування кон’юнктури ринку праці в регіоні діяльності підприємства;

• законодавчі та нормативні акти, які регулюють трудові відносини і встановлюють державні гарантії з питань праці та її оплати, прогноз очікуваних змін у даному питанні;

• стратегічний план розвитку підприємства;

• інформація про режим роботи підприємства, кількість робочих місць, виробничих площ.

Документи, що регулюють трудові відносини:

• Конституція України

• Кодекс законів про працю

• Генеральна тарифна угода

• Галузева тарифна угода

• Колективний договір

• Трудовий договір (Цивільна угода)

Плануванні кількості персоналу необхідно починати з оцінки їхньої наявності на діючому підприємстві.

Для цього проводять інвентаризацію робочих місць, визначають кількість працівників, зайнятих на виконанні кожної технологічної операції

Аналіз і подальші розрахунки проводять в розрізі окремих категорій персоналу

Що стосується працівників розумової праці, то доцільно застосовувати систему інвентаризації трудових навичок чи спеціальностей – тобто реєструвати професійні навички службовців із визначенням кількості працівників, котрі володіють цими навичками

Поділ персоналу підприємства за категоріями:

• Керівники – працівники, що займають керівні посади і їх заступники;

• Спеціалісти (фахівці) – виконують спеціальні, інженерно-технічні, економічні та інші роботи (інженери, економісти, бухгалтери, юристконсульти та ін.)

• Службовці – виконують суто технічну роботу, займаються діловодством, обліком, контролем (діловоди, секретарі, обліковці, касири);

• Робітники – це категорія персоналу, яка безпосередньо зайнята у процесі створення матеріальних благ, виконання робіт, надання послуг, а також двірники, кур'єри, сторожі, прибиральники і т.д.

Розрахунок кількості персоналу має ґрунтуватись не тільки на кількісній і якісній оцінці, а й на аналізі впливу окремих факторів: технічних, організаційних, соціально-економічних) на рівень використання трудових ресурсів

При цьому доцільно проводити аналіз:

• номенклатури продукції, що виробляється;

• рівня технологічних процесів;

• прогресивності й відповідності сучасним вимогам організації виробництва і праці;

• норм виробітку й обслуговування, а також фактичного використання норм;

• рівня мотивації праці.

Планування зростання продуктивності праці за факторами:

• Підвищення технічного рівня виробництва (механізація і автоматизація виробничих процесів, впровадження передової технології на основі нового обладнання, вдосконалення існуючого обладнання, покращання використання сировини та матеріалів тощо);

• Покращання організації виробництва та праці (вдосконалення управління виробництвом, збільшення норм і зон обслуговування, скорочення втрат робочого часу, зміна робочого періоду (зменшення сезонних коливань завантаженості));

• Зміна об'єму і структури виробництва продукції;

• Зміна природних умов та інших чинників зовнішнього середовища;

• Галузеві та інші фактори.

Потреба в персоналі визначається обсягом робіт і рівнем продуктивності праці.

Планування продуктивності праці дає можливість встановити рівень, темпи й фактори її зростання, а також співвідношення збільшення продуктивності праці і зарплати

Показники, що використовуються

для розрахунку продуктивності праці

Обсягу продукції (послуг)

Вартісні:

• Загальна вартість продукції;

• Обсяг продажу

• Додана вартість

Натуральні:

Обсяг продукції у фізичних одиницях

Трудові:

Обсяг продукції (послуг) у нормо-годинах

Обсягу трудовитрат

рік, квартал, місяць, доба, зміна, година

У перспективному плануванні продуктивності праці використовують наступні методи:

метод екстраполяції Має невелику трудомісткість, але є не досить точним, оскільки не враховує позитивні зрушення у продуктивності праці, можливі у плановому періоді

метод коригування базового рівня продуктивності праці з урахуванням його зміни під дією техніко-економічних факторів.

• Розрахунок вихідної чисельності промислово-виробничого персоналу підприємства в плановому періоді;

• Визначення зміни чисельності працівників під впливом різних факторів зростання продуктивності праці і розрахунок загального зменшення (збільшення) чисельності;

• Розрахунок планового рівня продуктивності праці;

• Визначення питомої ваги приросту обсягу виробництва завдяки підвищенню продуктивності праці.

Додаткова потреба в персоналі може задовольнятись через:

використання резервів зростання продуктивності праці

суміщення посад

розширення норм обслуговування

Набір додаткового персоналу на ринку праці:

• через біржу праці

• через систему підготовки працівників у відповідних навчальних закладах або безпосередньо на виробництві

Надлишок персоналу усувається через:

Припинення прийому на роботу

Розриву або непоновлення по закінченні строку тимчасових трудових угод

Ліквідація сумісництва посад

Скорочення пенсіонерів та сумісників

Звільнення працівників із дотриманням соціальних гарантій і виплат віхідної допомоги

Основна заробітна плата – оплата праці, що визначається тарифними ставками, відрядними розцінками і оплачується працівникам за відпрацьований час і виконані послуги чи вироблену продукцію

Додаткова заробітна плата – доплати і компенсаційні виплати за невідпрацьований час

Вихідні дані для визначення планового фонду оплати праці є:

Стратегічні цілі щодо підвищення матеріального добробуту працівників

Матеріали аналізу фонду оплати праці

Виробнича програма та її трудомісткість

Склад і рівень кваліфікації працівників

Тарифна система

Штатний розпис

Законодавчі акти, які регулюють оплату праці

Методи формування фонду оплати праці:

Метод коригування базового ФОП

Розрахунок виходячи із середньої зарплати

Поелементний

Нормативний метод (рівневий, прирісний)

Вид оплати

Змінна частина оплати праці робітників

а) за підрядними розцінками

б) премії за виробничі результати

Постійна частина оплати праці робітників

а) почасова оплата праці за тарифними ставками

б) доплати:

в т.ч. за роботу в нічний час

інші

Всього оплата праці робітників без відпускних

Оплата відпусток робітників

а) щодо змінної частини

б) щодо постійної частини

Оплата праці керівників, фахівців і службовців

Фонд заробітної плати необлікового складу

Фонд заробітної плати необлікового складу

Показники

Обсяг товарної продукції

Кількість працівників, усього

у т. ч.:

робітників

інших категорій працівників

Виробіток на одного працівника

Виробіток на одного робітника

Місячний фонд заробітної плати робітників

Середня заробітна плата одного робітника

Загальний фонд заробітної плати персоналу

Середня заробітна плата одного працівника

Фонд заробітної плати інших категорій персоналу

Фонд заробітної плати необлікового складу

Витрати заробітної плати на 1 грн. товарної продукції

• Праця – усвідомлена, енергозатратна, суспільно корисна діяльність людини, що вимагає докладання зусиль, здійснення роботи

• Продуктивність праці – це показник, що характеризує ефективність праці і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу