4. Агропромисловий комплекс Великої Британії.

Особливістю аграрних відносин Великої Британії було наявність крупних землевласників — лендлордів, які здавали землю в арнеду, Зараз 2/3 сільсьгосподарськиї угідь викуплені і є власністю фермерів(розмір ферм в Великобританії в середньому біля 70 га, що значно більше, ніж в інших західноєвропейських країнах, але менший , ніж в США і Канаді). Другою особливістю аграрних відносин є висока питома вага найманих працівників в сільському господарстві.Характерною рисою розвитку сільського господарства В.Б. є зростання концентрації аграрного капіталу, зростання промислового і аграрного капіталу шляхом інтеграції. наявністю крупних компаній по випуску окремих видів сільськогосподарської продукці, а також надзвичайно високою ефективністю сільськогосподарського виробництва.

Провідною галуззю с/г В.Британії є тваринництво, яке дає 70% від всієї продукції,значне місце тут займають кормові культури.

В силу агрокліматичних відміннстей має місце певна спеціалізація с/г виробництва: тваринництво більш поширене в західних і північних областх, в південно-східній частині розвивається рослинництво, зокрема вирощування пшениці, країна забезпечує себе повністю за рахунок власного виробництва.

В розвитку сільського господарства Великобританії відіграє держава: виділяються значні кошти на механізацію с/г виробництва, розвиток генетики і селекції, проводиться політика концентрації сільськогосподарських підприємств, ліквідації неконкурентноздатних, дрібних господарств і прискореного розвитку кооперації в сільському господарстві.

Промисловість Великобританії хоч і є провідною галуззю господарства, все ж за темпами росту та продуктивністю праці поступається іншим провідним країнам світу. Це стосується також новітніх галузейпромисловості. За обсягом промислового виробництва країна посідає 7 місце у світі. Нині в структурі промисловості помітна тенденція зростання частки машинобудування та зменшення частки традиційних гірничодобувної і текстильної галузей. Тваринництво різко переважає над рослинництвом (70%). Розвинуте скотарство, свинарство, птахівництво. В рослинництві використовують високоврожайні сорти пшениці, ячменю, цукрових буряків, картоплі. Серед видів транспорту в країні провідне місце належить морському (86% вантажообороту), що забезпечує міжнародні та внутрішньодержавні зв'язки країни. На автомобільний транспорт припадає 75% внутрішніх перевезень, на залізниці - близько 20%. Головна автомагістраль Лондон-Манчестер-Глазго. Зростає роль трубопроводів. Близько третини продукції імпортується. Експорт - різноманітний, але переважають хімічні продукти та машини.

Найпотужнішим промисловим районом з розвинутим портових господарством є Південна Англія. Тут розташована могутня агломерація Великий Лондон, славетні університетські центри Оксфорд, Кембридж, а на узбережжі - курортні міста. Переважно аграрною є Північна Англія. Уельс, Шотландія, Північна Ірландія - національні окраїни, що переживають складні економічні проблеми. Для них характерні значні проблеми із зайнятістю населення. Північна Ірландія (Ольстер) - найбільша соціальна проблема Великобританії внаслідок протистояння католиків і протестантів. Тут найнижчі показники економічного розвитку та найвищий рівень безробіття.

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

У сільському господарстві Великобританії зайнято лише близько 3% працюючого населення країни. Великобританія виробляє понад поло?? іни сільськогосподарських продуктів, що споживають її населенням. Повністю забезпечуються потреби в ячмені, вівсі, картоплі, домашній птиці, свинини, яйцях і свіжому молоці. Проте багато важливих продукти Великобританії доводиться завозити з інших країн. Вони імпортує 4/5 вершкового масла, 2/3 цукру, половину пшениці і бекону, 1/4 споживаних в країні яловичини і телятини.

Природні умови Великобританії більш сприятливі для розвитку тваринництва, ніж землеробства. Тваринництво та рослинництво дають відповідно 65 і 23% вартості сільськогосподарської продукції країни. Переважно тваринницькі господарства розташовуються в західній, більш вологою частини острова Великобританія. Англія є одним з найбільших світових постачальників овечої вовни.

ПРОМИСЛОВІСТЬ 

Промисловість Великобританії дає 1/3 валового національного продукту, на неї припадає 1/3 всіх зайнятих. Вона використовує в основному привізне сировину, і все більше орієнтується на зовнішній ринок. З одного боку, для Великобританії характерний швидкий ріст сучасних галузей, що використовують прогресивну технологію виробництва та організацію праці, новітнє обладнання та досконалі методи управління, з іншого - відставання старих традиційних галузей, до першої групи належать електроніка, новітні галузі загального і точного машинобудування, більшість галузей хімічної промисловості, до другої - видобуток вугілля, бавовняна та вовняна промисловість, суднобудування, чорна металургія.

Головна галузь гірничодобувної промисловості Великобританії - видобуток кам'яного вугілля. Вона ведеться вже три століття. Аж до 1910 р. британський вугілля панував на світовому ринку. Проте з 1913 р., коли його було видобуто рекордну кількість - 287 млн.т., видобуток неухильно знижується.

Видобуток вугілля протягом століть повністю забезпечувала господарство Великобританії паливом. Кам'яне вугілля йшов і на експорт. Вугільні басейни стали ядрами формування більшості промислових районів країни. У той час як новітні галузі промисловості розвивалися на основі останніх досягнень науки і техніки, вугільна продовжувала видавати мільйони тонн старими методами. Нафта ставала все більш серйозним конкурентом вугілля. Крім того, удосконалювалися методи використання самого вугілля. Все це призводило до зменшення його споживання. Використання природного газу, нових методів виплавки сталі і електрифікація транспорту привели до ще більшого скорочення споживання цього виду палива.

Тим не менше, вугілля все-таки залишається одним з провідних видів палива в країні. Він дає 1/3 споживаної у Великобританії енергії, поступаючись тільки нафти, що дає майже половину її. Найбільший вугільний басейн на Британських островах - Йоркширський, де в 1975 р. було видобуто 28 млн. т. вугілля. За ним слідує Нортумберленд-Даремський і Північно-західний.

Споживання вугілля у Великобританії трохи збільшилося в останні роки у зв'язку з підвищенням світових цін на нафту.

Британська нафтопереробна промисловість поки що залежить від імпорту сирої нафти і нафтопродуктів. Свердловини в Східному Мідленде дають щорічно менше 100 тис.т. Видобуток нафти і газу з-під Північного моря - нова, процвітаюча галузь промисловості в країні. Сира нафта вводиться з Саудівської Аравії, Кувейту, Ірану та Лівії, нафтопродукти - з Італії, Нідерландів і Венесуели. 

Найбільші нафтопереробні заводи розташовані у глибоководних морських портів у Саутгемптона, в Чеширі, в гирлах Темзи, Трента і Тиса. П'ять заводів південного Уельсу з'єднані з портом Енг-Бей нафтопроводом. Є також великий завод в Шотландії на узбережжі затоки. Ферт-Оф-Форт. Від родовищ Північного моря до нафтопереробних заводів у гирлі р.. Тис і в затоці Ферт-Оф-Форт проведені нафтопроводи.  За прокладеному на дні Північного моря газопроводу газ досягає східного узбережжя острова Великобританія в районі Ісингтоном і Йорг-ширше. У британській зоні експлуатуються п'ять основних родовищ природного газу, які дають 1 6 споживаної в країні енергії. Нині майже весь газ надходить з природних джерел.  Великобританія - другий у світі постачальник і експортер каоліну (білої глини, з якої роблять порцеляна); тут в дуже великих масштабах добувають і інші види глини для керамічної промисловості. Є перспективи видобутку вольфраму, міді та золота з знову розвіданих родовищ. Можливо навіть, що в майбутньому Британія зможе повністю припинити імпорт вольфраму. 

Розробка залізної руди ведеться в порівняно вузькому поясі, який починається біля міста Сканторп в Йоркширі на півночі і тягнеться через весь Східний Мідленд до міста Банбері на півдні. Руда тут низької якості, кремнеземиста і містить усього 33% металу. Потреба в залізній руді покривається за рахунок імпорту з Канади, Ліберії та Мавританії.  Великобританія повністю забезпечує себе електроенергією. 86% електроенергії виробляється тепловими електростанціями, 12% - атомними і 2% - гідроелектростанціями. Переважна кількість ТЕС працює на вугіллі, однак в останні роки частина з них переходить на нафту. Найбільш великі ТЕС (потужністю понад 1 млн. кВт) знаходяться на річці Трент і близько Лондона.

Гідростанції, як правило, невеликі, розташовані вони в основному на Шотландському нагір'я. А в 1970 р. у Великобританії закінчено будівництво єдиної системи електропередачі ( «Супергрід») з великою напругою.

Найбільше енергії споживає один з провідних галузей британської промисловості - чорна металургія. Великобританія займає восьме місце в світі з виплавки чавуну і сталі. Майже вся сталь країни проводиться державною корпорацією «Брітіш стіл». Металургія Великобританії розвивалася в сприятливих умовах. Країна багата вугіллям. Залізну руду часто містили самі вугільні пласти, або вона добувалася поблизу. Третій компонент, необхідний для металургії - вапняки є на Британських островах майже скрізь. Вугільні басейни, поблизу яких розвивалися металургійні центри, розташовані порівняно недалеко один від одного і від найбільших морських портів країни, що полегшує доставку з інших районів країни і з зарубіжних країн бракує сировини і вивезення готової продукції.

Сталеплавильна індустрія Великобританії все більше використовує як сировину металобрухт, тому сучасні сталеплавильних заводів зазвичай «прив'язані» до основних промислових центрів як до джерел сировини і ринків збуту готової продукції.  Британська кольорова металургія - одна з найбільших в Європі. Вона працює майже цілком на привізній сировині, тому виплавка кольорових металів тяжіє до портових міст. Експорт кольорових металів за вартістю набагато перевищив експорт чавуну і сталі. Великобританія - також один з основних постачальників таких металів, як уран, цирконій, берилій, ніобій, германій та інші, які використовуються в атомній промисловості, у літакобудуванні та електроніці. Головні покупці британських кольорових металів - США та Німеччина. 

Стара традиційна галузь Великобританії - текстильна промисловість. Вовняні тканини виробляються в основному в Західному Йоркширі, виробництво штучного шовку переважає в йоркширської місті Сілсдене, а бавовняних тканин - в Ланкаширі, у невеликих текстильних містах на північний схід від Манчестера. Виробництво вовняних тканин, виробів, пряжі - найдавніше на Британських островах. Вовняні вироби британських текстильників і в наші дні високо цінуються на зовнішніх ринках.