- •Донецький державний університет управління
- •Донецьк 2012
- •Тема 1.Управління як предмет філософського аналізу. Основні типи управління та рівні його дії План
- •1. Сутність, предмет та функції філософії управління.
- •2. 2. Феномен управління, його структура, основні характеристики і функції.
- •2. Проблема управління в історії філософії.
- •1.Ціннісно-смисловий універсум людини і феномен управління.
- •Елементи управління
- •Конкретна поведінка і діяльність людей в рамках намічених цілей та взаємодії
- •2. Суб’єкт і об’єкт управління, їх основні характеристики та зворотний зв’язок.
- •4. Типи управління. Роль потреб та інтересів у формуванні мотивів і цілей управлінської діяльності.
- •Управлінські ролі (за г.Мюнцбергом) Офіційні владні повноваження і статус:
- •2. Логіка та методологія управління.
- •1.Методологічна свідомість. Методи та стиль мислення в сучасному управлінні.
- •Принцип об’єктивності
- •Принцип руху, змін і розвитку
- •Принцип суперечності
- •Принцип каузальності
- •Принцип зворотного зв’язку
- •Закони управлінської діяльності
- •Основні категорії діалектики
- •Причина та наслідок
- •Співвідношення стихійності й свідомості в управлінській діяльності
- •Необхідність і свобода в управлінні
- •3.Планування, проектування, програмування і прогнозування в управлінні.
- •Афоризми
- •Тема 3. Проблеми волі і влади в управлінській діяльності План
- •1. Воля і управління.
- •Самосвідомість
- •2. Джерела і основні аспекти владних відносин в управлінській діяльності.
- •3. Стилі керівництва.
- •4. Влада управлінської команди. Висновки
- •Контрольні питання
- •4.Функції управління у подоланні соціальних ризиків і конфліктів Соціальні ризики
- •Запобігання та вирішення соціальних конфліктів
- •Тема 5. Аксіологічні аспекти управлінської діяльності. Проблема оптимальності управлінських рішень
- •Тема7. Філософія успіху сучасного менеджера.
2. Логіка та методологія управління.
Основні філософські принципи і закони управлінської діяльності
План
Сутність і призначення логіки управління.
Філософські принципи, категорії, закони в управлінській діяльності.
3. Планування, проектування, програмування і прогнозування в управлінні.
Ключові терміни та поняття: метод, методологія, стиль мислення, методологічна свідомість, метафізика, діалектика, феноменологія, герменевтика, синергетика, закон, принцип, принцип об’єктивності, принцип руху, змін і розвитку, принцип каузальності, принцип системності, принцип зворотного зв’язку, догматизм, релятивізм, соціальні ризики, конфлікт, планування, проектування, програмування, прогнозування.
1.Методологічна свідомість. Методи та стиль мислення в сучасному управлінні.
Метод – спосіб діяльності, сукупність прийомів, які використовуються дослідниками для отримання певних результатів. Тільки завдяки використанню науково обґрунтованих методів людська діяльність може бути ефективною. Ф.Бекон порівнював метод із світильником, що освітлює шлях у темряві подорожньому.
Стиль мислення (за змістом близьке до поняття «парадигма») – це історично-конкретний тип мислення, який будучи загальним для даної епохи, стійко виявляється у розвитку основних напрямків та обумовлює деякі стандартні уявлення в контекстах усіх фундаментальних теорій свого часу.
Наукове знання має різні форми:
Науковий факт – це зафіксоване нашою свідомістю реальне явище як об’єктивно існуюче або те, що існувало.
Гіпотеза – це науково обґрунтоване передбачення або система передбачень про причини фактів (про походження світу, людини тощо). Гіпотеза підштовхує до пошуку істини, але не є самим фактом. Це ймовірнісне знання про щось, яке здатне стати достовірним знанням.
Ідея – це узагальнене знання, що пояснює сутність предметів, процесів та явищ (ідея розвитку).
Теорія – це система узагальненого, достовірного та упорядкованого знання про предмети та явища. Теорія пояснює, передбачає розвиток і функціонування предмета.
Наукова картина світу пояснює побудову, рух та розвиток світу, це синтез знань та ідеал, до якого прагне наукове пізнання.
Наука є найвищою формою пізнання, але це не означає, що вона є його єдино можливою формою. Поряд з наукою існує позанаукове знання, оскільки практичні дії людини духовно забезпечуються не лише наукою, момент знання наявний і в інших духовних формах.
Виділяють різні види знання позанаукового типу:
- повсякденне знання, яке існує як певний практичний орієнтир, певна життєва мудрість, яка невіддільна від практичної діяльності, безпосередньо вплетена в неї і для щоденної практики людини цілком достатня;
- знання трудове., яке виникає і функціонує безпосередньо у сфері виробничої діяльності і існує у вигляді звичок, прийомів, вміння користуватись знаряддями виробництва;
- знання ціннісне, яке є значимим для взаємин людини з іншими, для її естетичних уподобань, політичних орієнтацій, в той час як в науці він певною мірою «обезцінений», тобто значимий для людства як засіб вкорінення в зовнішній, в першу чергу природний, світ;
- філософське пізнання – це особлива форма духовного досвіду людини. За природою філософія прагне до синтезу всіх форм пізнання. Для неї є характерною специфічна мова, глибоко особистісне відношення до світу.
2.Основні принципи і закони управлінської діяльності. Необхідність і свобода в управлінні.
Уникнути управлінських невдач можливо за умов, коли управлінці вміють користуватися своїми повноваженнями, які ґрунтуються на таких наукових принципах, як принципи об’єктивності, руху, змін і розвитку, каузальності, системності, зворотного зв’язку, оптимальності в прийнятті рішень та відповідальності за них, несуперечності управлінських рішень, науковості, необхідної різноманітності тощо. Кожен з цих принципів визначає певні сторони управлінської діяльності і має своє значення в управлінні.
Принцип – це вихідна ідея, первоначало, що лежить в основі певної сукупності фактів, теорії, науки або внутрішнє переконання людини, ті практичні засади,. якими вона користується у житті.