Донецький державний університет управління

Кафедра філософії і психології

Діденко Н.Г., Коноваленко Н.В.

Філософія управління

Опорний конспект лекцій

Донецьк 2012

Змістовий модуль 1. Методологія сучасного управління в контексті суспільного розвитку

Тема 1.Управління як предмет філософського аналізу. Основні типи управління та рівні його дії План

1. Сутність, предмет і завдання філософії управління.

2. Феномен управління, його структура, основні характеристики і функції.

3. Управлінські відносини як взаємозв’язок і взаємодія між суб’єктом і об’єктом соціального управління.

4. Типи управління та управлінські ролі: проблеми вибору.

5. Роль потреб та інтересів у формуванні мотивів і цілей управлінської діяльності .

Ключові терміни та поняття:

управління, суб’єкт і об’єкт управління, управлінська діяльність, менеджмент, потреби та інтереси, мотиви і цілі управлінської діяльності.

1. 1. Сутність, предмет та функції філософії управління.

Діяльність людини в суспільстві обумовлена певними філософськими засадами. При цьому іноді людина навіть не помічає цього. Але як свідчить практика соціального управління, успішною є та діяльність, яка усвідомлена управлінцем з філософських позицій.

Філософія управління як тип інтелектуальної діяльності зародилася в Греції в кінці VII в. до н.е.

Спочатку філософія управління як знання, яке розвивається самостійно, була витіснена аналітичними методами дослідження розвитку соціально-економічних процесів. Згодом, філософія управління взаємодіє з теорією управління, але залишається цілком самостійною наукою.

Філософія управління - це інтелектуальна сфера, де перетинаються пізнавальні інтереси філософії і управління: вона вивчає концепції про місце і роль людини-суб'єкта в системі управління, а також форми і способи їх практичної реалізації у функціонуванні і розвитку систем управління. Філософія управління – це не тільки філософські роздуми про сутність і природу феномену управління, але й філософське розуміння того, що відоме світу як «мистецтво управляти».

Філософія управління - частина загальної філософії, одна з її галузей. Їй притаманне загальнофілософське, специфічно філософське, а також те, що безпосередньо йде від специфіки предмета. Філософія, виступаючи однією з найдавніших форм суспільної свідомості, узагальнює знання про світ, саму людину і її місце в світі, про її відносини з іншими людьми. У загальній сукупності цих знань належне місце посідають і уявлення про сутність управління та його філософські аспекти. Ці уявлення виступають лише результатом пізнавальної діяльності, субєктивним відображенням людського бачення і розуміння обєктивних процесів управління. Тому і цілі, і сутність, і результати одного й того ж управлінського процесу різні люди часто сприймають і оцінюють з істотно різних позицій.

Широке розуміння обєктивної реальності зумовлює необхідність її характеристики за певною сукупністю найбільш загальних ознак і властивостей, якими є цілісність, системна упорядкованість, невичерпність, послідовність тощо.

Іншими словами, одна з істотних функцій філософії полягає в тому, що вона здатна моделювати можливі світи. У цьому сенсі філософія управління повинна виходити з урахування тенденцій розвитку сучасного світу, ускладнення суспільства, зміни взаємовідносин людини і соціуму, щоб можна було створити теорію управління, адекватну трансформаціям людства, що відбуваються. Значимість філософії управління для майбутньої теорії управління можна висловити тезою, згідно з якою необхідно мислити глобально, щоб ефективно діяти локально

Власне, філософія управління - це не тільки наука. Це знання, що допускає невизначеність, неоднозначність, недомовленість, таємничість, та спрямоване на їх виявлення, послідовне обмеження, подолання. Воно сприймається як необхідна приналежність буття взагалі.

Управляюча людина діє як творець свого світу, у тому числі і світу ідеального, світу знань: знакового, словесного, ціннісного.

Філософія в її загальному плані вивчає відношення "людина — світ", тоді як предметом філософії управління є вивчення методологічних та світоглядних засад організаційних процесів суспільства та відносин між людьми, які виникають при здійсненні цих процесів. Філософія управління вступає у справу тоді, коли у людини виникає потреба проникнути вглиб якоїсь реальності, зрозуміти її сутнісні підстави.

Мета філософії управління - виявляти внутрішні метасмисли (від грецької meta-те, що за смислом ) взаємодії суб'єктів і об'єктів управління, тобто знайти реальні смисли зміни стану об'єкта від цільового впливу суб'єкта управління. Філософам доводиться не тільки виявляти метасмисли, а й оперувати ними, конструюючи і пояснюючи наявну реальність, іноді приховану і неявну для зовнішнього спостереження. Поки філософ не озброєний метасмислом, не існує і філософського пізнання.

Філософія управління не суперечить науці управління. Немає ніякої необхідності у витісненні одного іншим. І, якщо сподіватися на інтеграцію науки управління та філософії управління на рівні метазначення (глибинного розуміння того, що відбувається), то філософія управління дає можливість активно впливати на реальну взаємодію суб'єктів і об'єктів управління, тобто на практику.

Але філософія управління не може бути ні галуззю теорії управління як науки, ні її додатком, ні допоміжним засобом. Важливо підкреслити, що філософія управління не прагне підміняти собою загальну теорію управління чи теорію соціального управління.

У філософії управління – своя задача: формувати загальні принципи та методологію управління, вести аналіз, синтез, інтеграцію апріорного, початкового, вихідного знання про процеси управління.

Філософія управління має визначити світоглядні, морально- етичні й ціннісні аспекти соціального управління, його роль і значення у соціальному прогресі та культурному розвитку. Філософія управління призначена бути теоретичною основою формування методології управлінської діяльності та основних принципів ефективного її здійснення. На неї покладаються завдання визначення магістральних шляхів і тенденцій розвитку соціального управління в залежності від логіки суспільного розвитку, науково-технічного і соціального прогресу.

Предметом філософії управління є виявлення природи і сутності феномену управління, дослідження генезису та джерел розвитку цього складного соціального феномену, аналіз його загальної структури, функцій та притаманних йому діалектичних суперечностей.

Предмет дослідження філософії управління також включає визначення найбільш загальних закономірностей соціального управління, вивчення залежності між індивідуально - особистісними, соціально - значущими груповими і суспільними цілями, прагненнями та інтересами, а також виявлення їхніх проявів у реальній управлінській практиці.

До предмету філософії управління слід віднести також і дослідження співвідношення влади і управління, права і управління, категорій стихійного, випадкового і детермінованого, понять закономірного, волюнтаристичного й об’єктивно необхідного в процесі управління, а також аналіз еволюції форм і методів управління в процесі історичного розвитку суспільства, науково-технічного і соціального прогресу.

Свій предмет вона розглядає по - філософськи, тобто системно, комплексно, цілісно, критично.

Отже, філософія управління одночасно належить як до сукупності філософських наук, так і до сукупності наук про управління соціальними системами. З тієї простої причини, що саме управління - це соціально-культурний спосіб регулювання взаємодій в організації і, в цілому, спосіб регулювання соціальних взаємодій, вироблений людськими індивідами у своїй еволюції та історії. Зокрема, як розділ теорії соціального управління , філософія управління досліджує сутність цього важливого явища, його значення в життєдіяльності суспільства у цілому, окремих соціальних груп і особистості окремої людини.

Структура філософії управління як наукової дисципліни включає наступні компоненти:онтологія управління; гносеологія управління; логіка управління; аксіологія управління; етика управління; методологія управління.

Онтологія управління людей розкриває сутність управління як специфічного соціального феномену, відповідає на запитання, що взагалі являє собою явище управління, яка його роль у забезпеченні буття конкретної людини як суспільної істоти та суспільства в цілому як основної форми існування й діяльності людей, якою є природа соціального управління.

Гносеологія управління – теоретична основа пізнання феномена управління і його закономірностей. Гносеологія управління відповідає на запитання, яким чином найбільш доцільно досліджувати феномен управління, як можна зрозуміти його сутність.

Логіка управління відповідає на запитання, яким повинен бути управлінський вплив і як найбільш доцільно його здійснювати у конкретній ситуації.Логіка управління пояснює внутрішню структуру процесів управління, роль окремих його компонентів,характер поведінки людей в процесі управління. Логіка управління зумовлює взаємозв’язок, взаємозалежність і послідовність етапів управління, закономірності вибору різних методів, засобів і технологій здійснення управлінської діяльності, необхідних для забезпечення її оптимальної ефективності. Саме логіка управління безпосередньо повязує обрані цілі, стратегію досягнення цих цілей, зміст і характер діяльності, спрямованої на її реалізацію, та очікувані результати.

Аксіологія управління досліджує властивості предметів і явищ, які стають метою діяльності та управління нею, здатні задовольняти потреби й інтереси людини і суспільства в цілому. Аксіологія управління відповідає на запитання, чи не суперечить управлінське рішення, той чи інший управлінський вплив ціннісним нормам і уявленням суспільства. Мета аксіології управління полягає у зясуванні природи ціннісних основ самого управління та у дослідженні цінностей та ідеалів, притаманних соціуму, вивченні взаємозалежності та взаємодії аксіологічних основ обраної системи управління і стилю управління з життєвими цінностями, ідеалами, мотивами та інтересами всіх учасників спільної діяльності та процесу управління нею:як керівників, що формують управлінські рішення та забезпечують їх виконання, так і безпосередніх виконавців.

Етика управління відбиває моральні аспекти суспільних відносин, особливості їх прояву у процесі соціального управління. Етика управління відповідає на запитання, яким чином управлінські рішення та їх можливі наслідки співвідносяться з нормами і принципами моральної парадигми, прийнятої у даному суспільстві. Етика управління формує розуміння того, за якими правилами будуються ділові та управлінські відносини, як має здійснюватися ділове спілкування, якою має бути поведінка учасників управлінських процесів. Саме етика управління аналізує місце і роль таких категорій, як добро і зло, справедливість і несправедливість, честь і гідність у загальній структурі процесів управлінської діяльності.

Методологія управління – це певна сукупність найбільш загальних принципів організації управлінського поцесу, методів, форм і засобів, за допомогою яких забезпечується досягнення бажаної його ефективності. Методологія управління відповідає на запитання, які принципи мають бути покладені в основу організації управління, ефективного формування і здійснення системи управлінських рішень.

В такому контексті під філософією управління можна розуміти узагальнену систему теоретичних поглядів, аргументованих уявлень та фундаментальних ідей, які обґрунтовують цілі та зміст управлінської діяльності в єдиному контексті процесів культурно-історичного, матеріального і духовного розвитку суспільства та окремих його підсистем.