Лекція11
Тема: Адміністративно-правові методи ( АПМ ).
План.
Поняття та суть АПМ.
Види АПМ.
Адміністративний примус та його види в адміністративно-правовій діяльності.
1.
Метод, як філософська категорія позначає спосіб або засіб досягнення поставленої мети. АПМ – це способи та прийоми безпосереднього і ціле направленого впливу ОВВ ( посадових осіб ) на підставі закріплення за ними компетенцій у встановлених межах і формах, на підпорядкування ним організацій та громадян.
Основні характеристики АПМ:
АПМ виявляються у формах управління через безпосередню взаємодію суб’єкта і об’єкта управління, та зв’язки, що між ними складаються.
В АПМ відбивається воля держави та повноваження юридично-владного характеру, що належать ОВВ.
Ці методи управління є юридично оформленими та закріплені АПН.
Основні ознаки АПМ управління:
Це способи впливу виконавчого органу або посадової особи на підпорядкований йому орган або громадян, як суб’єктів АП.
Це вираження державного публічного інтересу та керівної ролі держави в житті суспільства.
Практично – це засіб досягнення мети в управлінні.
Це спосіб організації, прийоми здійснення функцій, що виникли в процесі здійснення спільної діяльності.
Це способи реалізації компетенції.
Особливості АПМ:
Вони притаманні державному управлінню виключно в адміністративній сфері діяльності.
Способи прийому компетенції закріплено в джерелах права, що регулюють адміністративну діяльність.
Методом управлінського впливу є АПМ - в них виявляються всі якості державної управлінської діяльності, в межах якої реалізується виконавча влада.
За допомогою АПМ суб’єкт ВВ здійснює управлінський вплив на об’єкт, шляхом використання АПН і реалізації законодавчої компетенції
2.
Види АПМ – це класифікація способів та засобів, методів управління ОВВ на суспільні відносини, що врегулювання. Існує декілька класифікацій АПМ, що відбивають погляди різних наукових шкіл АП на питання державного управління.
Можливий розподіл управлінських методів на:
Наукові і ненаукові;
Демократичні та диктаторські;
Державні та громадські;
Адміністративні та економічні;
Першого та непрямого впливу;
Класифікація методів за формами діяльності дає можливість розділення їх на:
Загальні – тобто ті, що притаманні всім без виключення ОВВ, незалежно від ієрархії та компетенції впливу.
Спеціальні – це окремий ОВВ, що враховує специфіку завдань, та дозволених прийомів досягнення мети.
Загальні методи управління – це переконання та примус; нагляд – контроль; прямий непрямий вплив; керівництво та управління ( в тому числі й оперативне ).
АМ кваліфікують, як способи та засоби впливу н7а діяльність підприємств, установі організацій, посадових осіб та громадян шляхом прямого встановлення їх прав та обов’язків через систему наказів.
Примус – це вид прямого впливу, коли суб’єкт управління в межах своєї компетенції приймає управлінські рішення, що є юридичним обов’язком для об’єкта управління; не виконання такого припису є факт порушення закону.
переконання – це система заходів правового і не правового характеру, які проводять державні та громадські організації , що виявляються у здійсненні виховних, роз’яснювальних, і заохочувальних методів ( заходів ), спрямованих на формування у громадянина розуміння необхідності чіткого виконання законів та інших правових актів. Переконання виступає основним непрямим впливом.
Головні характеристики прямих і непрямих методів:
прямий – виражає волю відповідного органу – це наказ;
непрямий вплив – це створення умов зацікавленості у виконавців, надання можливості обрати варіант поведінки;
Державний примус – це психологічний або фізичний вплив державних органів, або посадових осіб на певних осіб з метою спонукання, примусити їх виконувати правові норми.
Державний примус виступає в двох формах:
Судовий;
Адміністративний;
Адміністративний примус є одним із видів державного примусу, основною загальною рисою є те, що державні ОВВ або ОГ застосовують до суб’єктів засоби примусового характеру, з метою забезпечення належної поведінки.
Особливості адміністративного примусу ( вони відрізняють його від судового та громадського примусу )
Адміністративний примус використовується в державному управлінні для охорони суспільних відносин, що виникають в певній сфері державної діяльності.
Механізм правового регулювання адміністративного примусу встановлює підстави і порядок застосування відповідних заходів.
Порядок застосування примусових заходів здебільшого регулюється АПН.
Застосування адміністративного примусу – це результат реалізації державної влади повноваженнями органів державного управління ( їх можуть застосовувати суди у виключному порядку.
Метою адміністративного примусу є:
Запобігання вчиненню правопорушень.
Припинення адміністративного правопорушення.
Притягнення до адміністративної відповідальності.
Адміністративний примус застосовується на основі адміністративно-процесуальних норм.
Адміністративний примус – це система заходів психологічного або фізичного впливу на свідомість і поведінку людей з метою чіткого досягнення виконання встановлених обов’язків,розвитку суспільства, відносин у межах закону, забезпечення правопорядку і законності.
Класифікація адміністративних заходів:
Заходи адміністративного запобігання ( адміністративне попередження ).
Заходи припинення правопорушень.
Заходи адміністративного стягнення.
Заходи адміністративного запобігання – це дії уповноважених органів, або посадових осіб, що сприяють на примусове забезпечення, виконання громадянами обов’язків перед суспільством, забезпечення суспільної безпеки, і громадського порядку, недопущення та боротьбу зі стихійними лихами, епідеміями, епізоотіями та ліквідацію їх наслідків. Основними ознаками цих заходів є те, що вони носять попереджувальний і профілактичний характер, і для їх здійснення не обов’язкова наявність адміністративного правопорушення.
Джерела права, що регулюють такі заходи – КПАП, митний кодекс, ЗУ « Про міліцію», « Оперативно розшукову діяльність», « Надзвичайний стан», « Державний кордон», « Пожежну безпеку», « Дорожній рух».
Основний орган, який має право здійснювати ці заходи є ОВС.
Найтиповіші заходи адміністративного запобігання:
Вимога припинення окремих дій.
Перевірка документів.
огляд речей і особистий огляд.
Тимчасове обмеження, або заборона доступу, до окремих ділянок місцевості.
Обмеження або заборона руху транспорту та пішоходів.
Закриття ділянок державного кордону.
Введення карантину та ін.
Головним законодавчим актом виступає ЗУ « Про міліцію» - ст. 11
Заходи припинення – це примус, зупинення протиправних діянь, що носять ознаки адміністративного проступку ( в деяких випадках випливає кримінальний характер ), що спрямований на недопущення шкідливих наслідків і забезпечення застосування до винної особи адміністративного стягнення або примінення покарання. Такі заходи можна розділити на 2 категорії:
Загального значення;
Спеціального значення;
До загальних відноситься:
Адміністративне затримання;
Огляд речей і особистий огляд;
Вилучення речей та документів;
Тимчасове відсторонення від роботи, інфекційно хворих.
Примусове лікування осіб, що страждають на небезпечні для оточуючих захворювання.
Тимчасове відсторонення від керування засобами транспорту.
Припинення робіт та заборона експлуатації механізмів.
До спеціального призначення:
Фізичного впливу;
Спеціальні засоби;
Використання вогнепальної зброї;
Заходи адміністративного стягнення – настання несприятливих наслідків для порушника АПН, економічного, морального, або дисциплінарного характеру у вигляді штрафів, дисциплінарних стягнень та ін.
Адміністративне стягнення може накладатись лише судом.