- •3.4. Фізіологічні основи використання племінних плідників
- •3.5. Вплив типу нервової діяльності на статеву функцію самців
- •3.6. Гальмування статевих рефлексів
- •Питання для самоконтролю
- •4.1. Сперма та її склад
- •Спермії
- •Енергетика сперміїв
- •Вплив на сперміїв факторів довкілля
- •4.2. Оцінювання якості сперми
- •4.3. Розрідження і зберігання сперми
Вплив на сперміїв факторів довкілля
Застосовувана для штучного осіменіння сперма, перш ніж потрапити у статеві тгляхи самки, витримується (зберігається) деякий час в умовах довкілля. Тут на сперміїв можуть діяти різні фактори, які здатні сповільнювати або ж навіть порушувати фоцеси обміну речовин і як наслідок- живучість сперміїв, а отже і запліднююча :дгтність може чи то зберігатися, чи погіршуватися, чи, нарешті, втрачатися. Тому [ тоібно знати вимоги сперміїв до умов зовнішнього середовища.
Спермії мають напівпроникну оболонку і можуть існувати лише у порівняно вузько-гу діапазоні концентрацій осмотично активних речовин у навколишньому середовищі.
Сперма різних тварин відрізняється між собою за вмістом у ній солей (електро-шпів) та органічних сполук (неелектролітів). Виживання сперміїв у значній мірі зале-- ::ть від співвідношення у спермі електролітів та неелектролітів. У чистих розчинах :: лей чи цукрів воно звичайно гірше, ніж у їх сумішках.
Наявні у плазмі сперми солі розпадаються на позитивно заряджені іони металів
пгіони) та від'ємно заряджені кислотні лишки (аніони). Одновалентні катіони (ка-
■ю, натрію) не проявляють негативного впливу на спермії, а дво- і тривалентні каті-
127
Розділ 4
они (кальцію, магнію) знімають електричний заряд і викликають аглютинацію сперміїв. Аніони слабо дисоційованих кислот зміцнюють оболонку сперміїв, тоді як аніон хлору руйнує її і вкорочує виживання сперміїв.
Високе виживання сперміїв у придатку сім'яника у значній мірі зв'язане з низьким вмістом тут електролітів. Збільшення їх вмісту у спермі під час еякуляції супроводжується зниженням живучості сперміїв. Чим сильніше сперма розріджена секретами додаткових залоз, тобто, чим вищий у ній вміст електролітів, тим швидше спермії гинуть.
Розчинені у плазмі сперми органічні речовини та солі проявляють на спермії певний осмотичний тиск. При цьому неорганічні речовини, що звичайно розпадаються на йони, проявляють більший тиск, ніж органічні, які перебувають у розчині у вигляді цільних молекул.
Величину осмотичного тиску звичайно виражають терміном "депресія", тобто рівнем зниження точки замерзання розчину у порівнянні з дистильованою водою, в градусах, паскалях (Па) чи атмосферах. У бугая, наприклад, вона складає 0,591° (4,812-9,42 атм. чи 0,94 кПа), барана- 0,644° (5,05-11,0 атм чи 1,02 кПа), кнура -0,617° (6,17-9,20 атм. чи 0,93 кПа), жеребця - 0,56° (3,75-8,59 атм. чи 0,93 кПа).
При зберіганні сперми поза організмом внаслідок накопичення продуктів обміну речовин змінюється її осмотичний тиск, що позначається на живучості сперміїв. Найкраще вони виживають у середовищах, осмотичний тиск яких на оболонку спермія зрівноважується з тиском розчинених у них речовин. Такі розчини називають ізотонічними. Якщо спермії помістити у середовище з нижчим осмотичним тиском, тобто гіпотонічне, або звичайну воду, то вони швидко набухають і гинуть внаслідок високого внутрішньоклітинного тиску; при цьому їх хвостики закручуються кільцеподібно.
0*аС1)
(№+
та СІ"),
(Ка2804),
На підставі проведених розрахунків та кріоскопічної перевірки встановлено, що ізотонічними розчинами глюкози для сперми барана є 6,4 %-ний, бугая та кнура - 6,
128
Сперма. Фізіологія та біохімія сперми
жеребця - 7,2, кроля - 5,4, пса - 8 %-й. Ізотонічними для сперми ссавців є також 1 %-й розчин хлористого натрію, 2,8 %-й розчин цитрату натрію, для сперми кнура - 3,7 %-й розчин желатину.
При проведенні штучного осіменіння слід користуватися лише ізотонічними розчинами, уникати попадання у сперму води, оберігати її від підсихання.
Реакція середовища. Як відомо, наявні у спермі ферментні системи вимагають для своєї активності відповідної реакції. У кислому середовищі їх активність, а отже, і рухливість сперміїв гальмується, а в лужному, навпаки, активується.
рН-ЬеН.
Для визначення ступеню кислотності користуються показником рН. Це від'ємний десятинний логарифм кількості водневих йонів в 1л сперми, тобто рН-Ь§Н. Він може бути виражений цифрами від 0 до 14. Підвищення чи зниження рН на одиницю означає зменшення чи збільшення кислотності у 10 разів, на 3 - у 100 разів; свіжоодержа-на сперма бугая має рН біля 6,5-6,7, барана - 7,08, жеребця - 7,23, кнура - 7,57.
При зберіганні сперми реакція її поступово змінюється у бугая і барана - у кислий, кнура та жеребця - у лужний бік. У кислому середовищі рухливість сперміїв гальмується, а в лужному активується. Проте живучість сперміїв залежить не лише від величини рН, а й від того, якою кислотою обумовлені його зміни, здатністю цієї кислоти проникати всередину спермія. Оболонка живих сперміїв, що майже непроникна для вільних йонів водню, легко пропускає недисоційовані молекули слабких кислот. Проникнувши у клітину, молекули цих кислот розпадаються на іони і підкислюють внутрішньоклітинне середовище. Органічні кислоти (молочна, оцтова, янтарна, масляна та ін.) у розчинах не піддаються дисоціації, а проникають крізь ліпопротеїдну оболонку спермія і лише тоді розкладаються на іони, підкислюючи внутрішньоклітинне середовище і гальмуючи обмін речовин. Тому навіть у малій концентрації вони гальмують рухливість сперміїв.
Неорганічні кислоти (соляна, сірчана, фосфорна та ін.) у розчинах повністю дисоціюють на вільні йони, які не проникають крізь оболонку спермія, тому навіть у значних концентраціях (при рН 4,1) вони не позначаються на їх рухливості, тоді як слабкі органічні кислоти (наприклад молочна) знижують їх рух уже при рН 6,0 (В. К. Ми-лованов).
Буферність сперми. Різкі коливання концентрації водневих йонів несприятливо позначаються на виживанні сперміїв, проте у процесі філогенезу в організмі виробилися специфічні пристосування у вигляді буферних систем, які пом'якшують ці коливання кислотності чи лужності. Так, у плазмі сперми ссавців є значні концентрації слабо дисоційованих кислот (лимонної, фосфорної, вугільної), які, віддаючи свій метал сильно дисоційованій кислоті, перетворюють її на сіль і нейтралізують кислотність. Вивільнювані ж при цьому слабкі кислоти дають набагато менше водне-зих йонів, ніж сильні. Крім того, при наявності значної кількості лугу, вони здатні віддавати водень, нейтралізуючи цим гідроксильні йони (ОН). Тому солі слабких кислот -: буферами сперми.
Буферними властивостями володіють також білки сперми, оскільки вони здатні зв'язувати кислоти та лужні речовини.
129
Розділ 4
При розрідженні сперми концентрація наявних у ній солей зменшується, у зв'язку з чим знижується буферність середовища.
Зміни рН сперми бугая та барана у межах 6,5-7 нешкідливі для сперміїв, тоді як вихід за ці межі негативно позначається на їх життєвості. Для підтримання рН у межах 6,5-7 до сперми додають буферні розчини солей слабких кислот - цитратів чи фосфатів.
Вплив температури. Виживання сперміїв у зовнішньому середовищі у значній мірі залежить від температури зберігання сперми. Як уже повідомлялося, формування і дозрівання сперміїв відбувається при температурі, що на 3-4° нижча температури тіла. У придатку сім'яника вони можуть зберігатися у стані анабіозу біля двох місяців, а після змішування з секретами додаткових статевих залоз та активування життєвих процесів спермії гинуть при температурі тіла протягом декількох годин. Підігрівання сперміїв до 42 °С викликає швидку втрату ними рухливості та запліднюючої здатності, а при 48 °С вони гинуть внаслідок коагуляції білка.
При зниженні температури рухливість сперміїв сповільнюється, біля 0 °С у них наступає стан анабіозу, при якому зупиняється рухливість, загальмовуються обмінні процеси, внаслідок чого збільшується виживання сперміїв. У стані глибокого анабіозу при температурі мінус 196 °С вони можуть зберігатися роками, поновлюючи свою рухливість та запліднюючу здатність після розморожування, якщо ж спермії раптово охолоджувати від 20 °С до 0° або навіть від 38° до 20 °С, то у них наступає "холодовий удар" (температурний шок), внаслідок якого гине більша частина чи навіть усі спермії.
Механізм пошкоджуючої дії холодового шоку остаточно не з'ясований. Вважають, що під впливом холодового удару у сперміїв пошкоджується акрозома, цитоплазматичні мембрани, про що свідчить вихід електролітів та ферментів у навколишнє середовище. Акрозома втрачає свої специфічні фосфоліпіди. Ф. І. Осташко приписує важливу роль у механізмі шоку осмотичним та дифузним процесам. Щоб уникнути холодового удару слід суворо дотримуватися рекомендованого температурного режиму у приміщеннях, де працюють зі спермою; застосовувані інструменти, розчини, середовища повинні бути теплими; одержана сперма не повинна піддаватися різкому охолодженню. У середовища для розрідження сперми вводять жовток курячого яйця, ліпідні компоненти якого (ліпопротеїн, лецитин, фосфоліпіди) нашаровуються захисним шаром на поверхні сперміїв і захищають їх від температурного шоку.
Вплив світла. У статевих органах самця та самки спермії ніколи не піддаються впливу світла, тому у них не виробилося будь-яких захисних пристосувань щодо нього. Хоча у далекому минулому спермії ссавців були пристосовані до виживання у водному середовищі та дії розсіяних сонячних променів.
Ця риса у якійсь мірі збереглася у сперміїв ссавців - розсіяне світло не діє на них негативно. Що ж стосується прямих сонячних променів, то ультрафіолетова їх частина, активізуючи хімічні процеси, прискорює накопичення токсичних продуктів обміну речовин, а інфрачервоні промені проявляють негативний вплив через тепловий ефект.
Шкідливим для сперміїв є також яскраве електричне світло. Тому слід оберігати сперму від прямих сонячних променів, працюючи з нею при неяскравому освітленні;
130
Сперма. Фізіологія та біохімія сперми
бажано, щоб стекла у вікнах лабораторії, а також електричні лампочки були матовими. У крайньому випадку на вікнах чіпляють марлеві чи поліетиленові занавіски. При осіменінні тварин на відкритому повітрі флакони, ампули, пакети зі спермою, піпетки для осіменіння слід накривати марлевими серветками.
Вплив хімічних речовин. У природних умовах спермії зустрічаються з обмеженою кількістю речовин, наявних в організмі у фізіологічних концентраціях. При штучному осіменінні змінюється кількість цих речовин та їх якість. Широко застосовують тут миючі, дезінфікуючі та лікарські речовини. Спермії дуже чутливі до дії різних хімічних речовин - лізолу, креоліну, формаліну, скипидару, марганцевокислого калію, нашатирного спирту, сулеми, ефіру, лугів, оцтової кислоти, окислів міді, заліза, срібла, нікотину та ін. Мінімальні їх кількості, навіть запах, шкідливі для сперміїв. Тому категорично заборонено зберігати ці речовини на племпідприємствах і пунктах штучного осіменіння або ж влаштовувати пункти поблизу ветеринарних установ. Всі інструменти, з якими стикаються спермії, повинні бути скляними, а металеві (наприклад піхвові дзеркала) повинні бути нікельованими. Миття та стерилізація посуду, інструментів і приладів слід проводити у ємностях з неокислюваних металів чи з антикорозійними покриттями (емалі, нікель і т. п.). Не дозволяється зберігати у лабораторії та поблизу неї сторонні речовини, особливо медикаменти та деззасоби. Токсичними для сперміїв є також окремі сорти гуми, в тому числі гумові камери, дистильована вода, поліетиленові прилади, а також вазелін, що застосовується для змащування штучних вагін.
Тому для дезінфекції приміщень племпідприємств та пункту штучного осіменіння користуються лише такими засобами, які не мають запаху (їдкий нагрій, свіжо згашене вапно), а для стерилізації інструментів та матеріалів користуються кип'ятінням, автоклавуванням, сухим жаром і, як виняток, чистим спиртом - ректифікатом, пам'ятаючи, що навіть у 0,5 %-й концентрації він згубно діє на спермії.
Вплив мікробного та грибкового забруднення. Одержана від плідників сперма цуже часто буває забруднена мікроорганізмами та грибами, які попадають сюди із сечівника та з довкілля. Суттєвим джерелом мікробного забруднення сперми кнурів є дивертикул препуція. Як довели І. Г. Мороз та М. М. Рязанський, дивертикулоектомія у кнурів знижує мікробне забруднення у них сперми, підвищує заплідненість та плодючість свиноматок.
Ступінь мікробного забруднення сперми залежить від здоров'я плідника, його гігієнічного стану, чистоти штучної вагіни, манежу, лабораторії, терміну зберігання сперми та багатьох інших факторів.
У 1 мл сперми бугаїв, що утримувалися у поганих гігієнічних умовах, П. Марини виявляв до 230 млн мікроорганізмів, а в 1 см3 повітря приміщень пунктів штучного осіменіння - до 2,6 млн мікроорганізмів. У спермі виявляється як сапрофітна, непатогенна мікрофлора, так і патогенна, протозої та рікеції. Попадаючи у сперму нроорганізми не лише конкурують зі сперміями за поживні речовини, діють на них несприятливо продуктами свого обміну, а й руйнують їх оболонки та перфораторій
131
Розділ 4
(Г. В. Звєрєва і Л. А. Чорномаз; Г. В. Звєрєва та В. А. Яблонський). Через штучне осіменіння забрудненою спермою можуть передаватися такі захворювання, як трихомоноз, вібріоз, бруцельоз, лептоспіроз, ящур та ін. Осіменіння тварин інфікованою спермою може бути причиною ендометритів та різного виду ембріопатій.
Для боротьби з мікрофлорою сперми застосовують різні антимікробні препарати, але, по-перше, видовий склад мікрофлори дуже багатий, а, по-друге, усі антимікробні засоби діють не лише на мікроорганізми, а й на спермії, тому застосовувати їх слід дуже обережно.
Сапсіісіа аІЬісаш, Азрег§і11и8 &ті§аіш,
ЬісМіеітіа согутЬі&га
Г. В. Звєрєва та А. М. Репко встановили, що у свіжій та збереженій спермі, поряд з бактеріями, зустрічається до 21 виду грибів, які володіють патогенними та токсичними властивостями. Такі патогенні гриби, як Сапсіісіа аІЬісаш, Азрег§і1ш8 Гшш§аш5, ЬіспгЬеітіа согутЬіїега сприяють виникненню ендометритів у корів, а при настанні вагітності викликають загибель ембріонів та плодів. Тому особливу увагу слід звертати на чистоту приміщень та стерильність застосовуваних інструментів та матеріалів. Дозволяється використовувати для осіменіння тварин сперму з вмістом у ній до 5 тис. мікробних тіл, вільну від патогенної мікрофлори та синьогнійної палички, а вміст інших мікробних тіл у ній не повинен перевищувати 5 тис. Колі-титр такої сперми бугая не повинен перевищувати 0,3.