3.5. Вплив типу нервової діяльності на статеву функцію самців

Характер поведінки тварини у навколишньому середовищі, як відомо, залежить від типу її нервової діяльності, який визначається: а) силою, б) зрівноваженістю, в) рухливістю у неї процесів збудження і гальмування.

Про силу нервових процесів у тварини судять за здатністю її витримувати сильні подразнення, що надходять як із зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

Зрівноваженість нервових процесів характеризується однаковим вираженням збу­дження та гальмування, їх співвідношенням.

112

Осіменіння тварин

Під рухливістю нервових процесів розуміють здатність нервової системи швидко переключатися із процесу збудження на гальмування і, навпаки, з гальмування на збудження, що дозволяє тваринам швидко пристосуватися до нових умов.

Академік І. П. Павлов установив у тварин 4 основних типи нервової діяльності:

• сильний, зрівноважений, рухливий (сангвінік) з великим зрівноваженням про­цесів збудження і гальмування;

• сильний, зрівноважений, спокійний, інертний (флегматик);

• сильний, збудливий, незрівноважений, нестриманий (холерик) з високою збудливістю і слабким гальмуванням;

• слабкий, млявий або гальмівний тип (меланхолік) зі слабким проявом проце­сів збудження і гальмування, з перевагою останнього.

Тварини сильного зрівноваженого рухливого типу найбільше придатні для племін­них цілей. Вони спокійні в будь-якій обстановці, швидко переходять від збудження до спокійного стану, зовнішнього гальмування майже не проявляють. Умовні рефлекси у таких тварин виробляються легко, вони швидко звикають до нової обстановки.

Але при використанні плідників цього типу слід уникати грубого обходження з ними і тривалої одноманітної обстановки одержання сперми, оскільки в першому ви­падку у них виробиться злий характер, а в другому - вони впадають у сонливий стан.

Тварини сильного зрівноваженого спокійного типу менш рухливі і збудливі, хоча виділяють повноцінні еякуляти. Умовні рефлекси у них виробляються не зразу, але вони дуже стійкі. Враховуючи схильність плідників цього типу до ожиріння, для них необхідно застосовувати примусовий моціон.

У тварин сильного незрівноваженого типу процеси збудження переважають над гальмуванням. Такі тварини легко збуджуються як в звичайній, так і незвичайній, но-зій обстановці. Гальмівні рефлекси у них виробляються дуже важко, тому вони легко стають злими і буйними.

Статеве збудження у плідників цього типу наступає легко, навіть при статевому виснаженні. Режим використання таких плідників повинен бути поміркованим, без перевантажень. Необхідно попереджувати розвиток у них буйної поведінки.

Тварини слабкого типу характеризуються слабістю процесів збудження та галь­мування. Вони важко звикають до нової обстановки, проявляючи пригніченість, на­стороженість. Умовні рефлекси у них виробляються повільно. Сторонні подразники викликають у них гальмування статевих рефлексів. Тварин цього типу не рекоменду­ються використовувати в якості плідників.

3.6. Гальмування статевих рефлексів

Статева активність плідників та якість виділюваної ними сперми, як і заплідню-ваність самок та якість їх приплоду, у значній мірі обумовлюються рівнем годівлі, іриманням та використанням самців.

На станціях і пунктах штучного осіменіння інколи відмічають випадки ослаблення, гальмування і навіть збочення статевих рефлексів. Частіше всього це буває внаслідок

113

Розділ З

неправильних годівлі, утримання та використання плідників, порушення правил підго­товки штучної вагіни і техніки одержання сперми, захворювань статевої системи і т. п.

Гальмування статевих рефлексів може бути - постійним (безумовним) або тим­часовим (умовним).

До постійного гальмування належить: зовнішнє гальмування, замежне гальму­вання, охоронне (сонно-гальмівний стан); до тимчасового гальмування належить: згасальне гальмування, диференціювальне гальмування, гальмування запізнюючого рефлексу.

Зовнішнє гальмування (явище негативної індукції, орієнтовний рефлекс) розви­вається у плідників у незнайомій для них обстановці, при появі в манежі сторонніх осіб, нових запахів, зміни освітлення, місця взяття сперми, шумі, криках і т. п.). Ці сторонні, випадкові подразники викликають на себе орієнтовну реакцію - плідник оглядається, прислуховується, статевий потяг у нього тимчасово пригнічується, садку він робить мляво чи цілком від неї відмовляється.

Частіше всього зовнішнє гальмування спостерігається у плідників слабкого тем­пераменту, рідше - в урівноважених і цілком не спостерігається у тварин незрівнова-женого, нестримного типу. Зовнішньому гальмуванню піддається рефлекс статевого потягу і ерекції, і майже не піддається - парувальний та рефлекс ерекції.

Щоб уникнути зовнішнього гальмування статевих рефлексів, не можна допускати виникнення сторонніх подразників при одержанні сперми.

Замежне гальмування. У дуже збудливих плідників, які тривалий час не вико­ристовувалися, статевий потяг буває настільки сильним, що замість збільшення ін­тенсивності наступних статевих рефлексів, вони гальмуються. Такий плідник робить енергійну садку, але ерекція статевого члена виявляється недостатньою або її не бу­ває. Те ж саме стосується еякуляції.

З метою профілактики подібного виду гальмування плідників стримують при пер­ших спробах зробити садку. Через 5-10 хв. після першої садки у бугаїв беруть другий еякулят. У перерві між садками плідника водять.

Внутрішнє охоронне гальмування (сонно-гальмівний стан). При тривалому одер­жанні сперми в одноманітній обстановці (в одному й тому ж місці, на одну і ту ж тварину) у плідника може наступити пригнічення нервової системи. Він стає млявим, статевий потяг у нього зникає, в манеж він йде неохоче, довго обнюхує тварину, на яку одержують сперму, і, так і не зробивши садки, стоїть у напівсонному стані біля підставної тварини, іноді поклавши голову на неї. Цей вид гальмування виникає на ґрунті своєрідної "втоми" деяких ділянок головного мозку під впливом одноманітних подразників.

Найчастіше сонно-гальмівний стан спостерігається у бугаїв рухливого темпера­менту.

Профілактика сонно-гальмівного стану полягає в правильному режимі викорис­тання. Сперму беруть не частіше, як один раз на три дні; час від часу змінюють тва­рин, на яких беруть сперму; застосовують холості приводи через кожні два - три взят-

114

Осіменіння тварин

тя сперми (підводять бугая до місця одержання сперми, дозволяють йому обнюхати тварину, що стоїть в станку і, не дозволивши зробити садку, відводять). Через 3-4 го­дини заводять його вдруге і дозволяють зробити садку. Якщо названі заходи не допо­магають, то можна попробувати взяти сперму на ходу - бугая ведуть вздовж слідом за твариною, на яку одержують сперму. При виникненні статевого збудження передню тварину швидко фіксують у станку або навіть отримають сперму на ходу.

Згасальне гальмування розвивається при відсутності підкріплення умовного реф­лексу безумовним. У плідників, що утримуються в одному приміщенні із самками, їх вигляд та запах спочатку збуджує статеві рефлекси, але коли не дозволити їм стате­вого акту, тобто не дати підкріплення статевого рефлексу, то самець скоро перестає збуджуватися виглядом і запахом самки.

Для попередження згасального гальмування плідників утримують ізольовано від самок, систематично змінюють тварин, на яких отримають сперму.

Під диференціювальним гальмуванням розуміють відмову від садки при певних умовах, з якими у плідника зв'язані неодноразові невдалі спроби здійснити садку, при активному прояві статевих рефлексів в інших умовах. Наприклад, якщо при одержан­ні сперми були допущені болючі для плідника прийоми - необережне, грубе дотор­кання до статевого члена, дуже низька або, навпаки, висока температура в штучній вагіні, груба або незмазана гума приладу, різке підведення вагіни до статевого члена, і т. п. - все це пов'язується у плідника з присутністю техніка. Достатньо буває техніку відійти або змінити одяг, як плідник зразу ж збуджується і нормально дає сперму на штучну вагіну.

Для профілактики вказаного виду гальмування необхідно суворо дотримуватися правил підготовки штучних вагін і одержання на них сперми. Не можна ставити в ста­нок для взяття сперми тварин з широким крупом, оскільки різке відведення статевого члена набік (в штучну вагіну) буде викликати біль у плідника.

Гальмування запізнілого рефлексу виникає у тих випадках, коли плідника приво­дить у манеж задовго до взяття сперми або, привівши його, затримують через якісь там неполадки. Спочатку у нього під впливом умовних подразників (манеж, час і т. п.) проявляється статеве збудження, але, оскільки безумовний подразник (садка) запіз­нюється, то це збудження поступово згасає і плідник мляво робить садку або відмов­ляється від неї. У таких випадках плідника виводять з манежу, роблять 10-15-хвилин-ну проводку, після чого знову заводять в манеж і негайно отримують сперму.

При нерегулярному використанні плідників, відсутності моціону у бугаїв і жереб­ців часто спостерігається збочення статевих рефлексів у вигляді онанізму.

Профілактика цього збочення базується на правильному режимі використання і догляду. Щоб запобігти онануванню бугаям зразу ж після вставання дають концен­трований корм у годівниці, підв'язують голову догори. Як тільки який з бугаїв по­чинає онанувати, черговий по станції робить різкий окрик або навіть легкий удар. На ряді станцій штучного осіменіння для боротьби з онанізмом використовують спеці­альний прилад - електрострум.

115

Розділ З

Профілактика буйної поведінки. Буйна поведінка плідників є результатом не­вмілого, грубого обходження з ними, відсутності моціону, нерегулярного одержання сперми, нанесення болісних подразнень при ветеринарних обробках і т. п., що врешті приводить до вироблення у тварин захисних рефлексів та рефлексів переслідування.

Профілактика цього виду негативних рефлексів полягає в умілому, рівному, суво­рому, але не грубому, обходженні з плідниками. При чищенні тварин слід обов'язково чистити у них лоб та потилицю від пилу. Після садки давати тваринам в стійла ласий корм. Перед твариною не можна проявляти ознак страху. В стійлах для тварин пови­нні бути міцні бар'єри. Для надійної фіксації тварин їм вставляють (у молодому віці) носові кільця. Виводять бугая лише за допомогою палки-водила. Позитивні наслідки дає фізична робота. Можна також задавати буйним тваринам препарати брому у ви­гляді 3 %-ного розчину в дозі від 0,4 до 2,8 г на добу протягом 2-х тижнів.