4. Проведення безперервної діагностики процесу та умов сімейного виховання для його постійної та динамічної корекції

Як стверджується в експериментальних досліджень відомого педагога М.Боришевського, бажаних успіхів домагається той вихователь, який чітко усвідомлює, чи, можливо, на інтуїтивному рівні може збагнути, відчути незаперечну істину, що розвиток становлення дитини як моральної особистості визначається тим реальним життєвим контекстом, у який вона включається з перших днів життя, а найголовніше полягає в тому, яке місце займає дитина в реальному спілкуванні, у взаємодії з ближніми, передусім з батьками, іншими членами родини. Тому важливого значення набуває професійна діяльність учителя в контексті пізнання умов зростання кожної дитини у сім’ї. В практиці сучасної школи досліджувати сім’ю та її виховний вплив на формування моральної культури у дитини можна багатьма способами. Найбільш розповсюдженими та загальновживаними стали: відвідування родин удома, цілеспрямоване педагогічне спостереження, анкетування, тестування батьків і дітей та ін.

Встановлення контактів з батьками, з сім'єю учнів через відвідування сім'ї школяра є дуже добре відомою вчителям і батькам формою, але необхідно зупинитися на двох моментах відвідин.

Класний керівник відвідує сім'ї своїх вихованців, вивчаючи на місці не тільки побутові умови, але і характер організації сімейного виховання. Досвідченому наставникові багато що можуть розповісти сама атмосфера оселі, стосунки між членами сім'ї. Виключно важливо дотримуватися при відвідуванні учня вдома наступних правил:

• не йдіть без запрошення, постарайтеся будь-якими шляхами отримати запрошення від батьків;

За даними статистики, більше 90% дітей виховується сьогодні в сім'ях, де і батько, і мати працюють. Отже, не всякий час зручний для візиту вчителя. Раптові відвідування вчителя можуть викликати збентеження, зніяковілість батьків, зайнятих тими або іншими справами, порушити тимчасово порядок, затишок. В цей час можуть опинитися родичі, гості, нерідко трапляється так, що вчитель не застає вдома батьків або того з них, з ким планувалася бесіда. Ряд дослідників сімейного виховання відзначає, що використання правила - відвідування на запрошення - міняє радикально ставлення учнів до відвідування сім'ї учителем негативного до активного, позитивного.

• проявляйте високий такт у розмові з батьками, завжди починайте з похвали і компліментів;

• виключіть скарги на учня, говоріть про проблеми, підказуйте шляхи їх вирішення;

• розмовляйте у присутності учня, тільки у виняткових випадках вимагайте конфіденційної зустрічі;

• не висувайте претензій до батьків;

• всіляко підкреслюйте свою зацікавленість долею вихованця;

• поради і рекомендації давайте не нав'язливо, зважуйте рівень своїх вимог і можливості сім'ї;

• висувайте спільні проекти, домовтеся про конкретні спільні справи;

• не давайте безпідставних обіцянок, будьте украй стриманими в складних випадках, виявляйте обережний оптимізм.

До відвідування потрібно готуватися. Ця підготовка полягає у визначенні найцікавішого, позитивнішого в своїх вихованцях. Але це цінне потрібно осмислити і оцінити так, щоб похвала прозвучала психологічно тонко і педагогічно правильно. На жаль, саме непрофесійна робота з батьками найчастіше підриває авторитет педагога і школи. Батьки будуть налаштовані на співпрацю і подальші контакти, тільки в тому разі, якщо побачать зацікавленість класного керівника долею їх дітей.

Велике значення в організації педагогічної взаємодії вчителя і сім’ї має професійне вміння вчителя здійснювати діагностику виховних можливостей сім’ї. Вчитель як фахівець має досконало володіти діагностичними уміннями: цілепокладання, організаційними, практичними, оціночно-аналітичними, конструктивно-прогностичними, а саме визначати цілі діагностування, організовувати дослідження, проводити опитування, застосовуючи різноманітні методи, аналізувати отриманий матеріал, конструювати, прогнозувати виховання на основі діагностування, надавати практичні рекомендації для батьків на основі отриманої інформації.

При вивченні сім’ї необхідно враховувати ті її особливості, які безпосередньо впливають на виховання дитини.

Найперша особливість - це склад сім’ї.

Внутрішньосімейні стосунки - загальна характеристика моральної атмосфери сім`ї, ставлення членів сім`ї до своїх сімейних обов'язків, стосунки між батьками, між батьками і дітьми.

Трудова зайнятість її членів, матеріальна забезпеченість.

Культурний потенціал сім’ї - освіта батьків, культура побуту, режим, форма відпочинку, наявність бібліотеки, музичних інструментів, культура спілкування.

Суспільна позиція - ставлення до суспільного виховання, до трудових і громадських обов'язків

Виховна позиція сім’ї - усвідомлення цілей і завдань виховання, відповідальність за виховання дітей, форми і методи впливу на дітей, рівень педагогічної культури.

Виходячи з цього, вчитель повинен вміти вибирати оптимальні методики діагностування сім’ї, організовувати та проводити опитування батьків, аналізувати, систематизувати матеріали опитування, конструювати та здійснювати спільну роботу з сім`єю.

Методи діагностування сім’ї надзвичайно різноманітні.

Перевіреним методом діагностики сім’ї є бесіда. Дослідження соціологів попереджають, що при масовості батьків спостерігається небажання відповідати серйозно, утруднення при відповідях, відсутність аналізу та інші недоліки. Тому доцільнішим є проведення індивідуальних бесід. Готуючись до бесіди, варто продумати місце та час її проведення. В організації бесіди педагогу допоможуть методичні поради, складені Л.Філоновим. Він називає свої розробки методикою контактної взаємодії.

Перша стадія. Пошук згоди.

Мета. Подолання бар`єрів, зняття напруги у спілкуванні. Перша зустріч педагога і батьків.

Учитель і батьки відчувають інтерес один до одного і одночасно хвилювання, тривогу та настороженість, сумнів у тому, що буде досягнено взаєморозуміння і не буде втрачено бажання спілкуватися надалі. На цій стадії педагогу слід виявити високий педагогічний такт, щиру повагу до батьків, делікатність, стриманість, не відштовхнути від себе непродуманими запитаннями.

Можливі прийоми. Вибір нейтрального матеріалу для бесіди, читання станів ("Ви, я бачу, схвильовані..."), узгодження питань ("Вас, мабуть, цікавить..."). При цьому не варто наполягати на відповідях, краще обмінятися думками з приводу рис характеру, особливостей поведінки дитини, зосереджуючи увагу на позитивних началах в особистості дитини.

Результат. Стадія завершена успішно, якщо вдалося досягти внутрішньої згоди з батьками.

Друга стадія. Пошук співпадаючих інтересів.

Мета. Побудова правильної спільності (наближення до "ми").

На цій стадії вчитель більш активно проявляє інтерес до дитини, до умов сімейного виховання, виявляє, як батьки турбуються про дитину, чи відчувають відповідальність за її виховання. Уточнює у батьків, на які позитивні якості дитини можна спиратися в процесі виховання. Батьки діляться своїми спостереженнями, висловлюються про особливості характеру дитини.

Разом з батьками вчитель розмірковує над тим, що необхідно виховати, розвинути в дитині. При цьому педагог підкреслює індивідуальність та неповторність дитини, що необхідно враховувати в процесі виховання. Між тим, якщо існує потреба, можна обережно заговорити про небажані прояви у поведінці дитини, про явні відхилення від норми. Таким чином, педагог закладає основи взаєморозуміння, визначає, чи однаково обидві сторони ставляться до дитини.

Результат. Стадія пройдена успішно, якщо вдалося викликати зацікавленість, зняти недовіру, вступити в контакт.

Третя стадія. Прийняття якостей і принципів.

Мета. Пошук опор в якостях особистості. На цій стадії вчитель продумує тактику поведінки з опорою на якості особистості.

Деякі прийоми. Дати можливість батькам проявити "бажану якість", підведення деяких підсумків ("виявляється..."), вміння не використовувати негативний план розмови, саморозкриття педагога, підкреслення значення прямого висловлювання.

Результат. Відчуття взаєморозуміння, готовність до прийняття індивідуальних відмінностей.

Четверта стадія. Вияв якостей, які перешкоджають спілкуванню.

Мета. Початок дискусії, вивчення особистості через послаблення контролю. В цей період педагог направляє зусилля на те, щоб батьки визнали свої помилки, недоліки у вихованні.

Прийоми. Висловлювання сумнівів, незгода з того чи іншого питання, перебільшення чеснот співбесідника, відсутність осуду. Можливі критичні зауваження батьків на пропозиції учителя. Однак саме у таких щирих дискусіях педагогу відкривається справжня позиція сім`ї, її виховні можливості та особливості.

Це стадія прогнозування можливих варіантів стосунків педагога і батьків. У сторін можуть виникнути сумніви - а чи треба бути до кінця відвертим? Проте це не заважає зміцненню співпраці на шляху до досягнення спільної мети.

Результат. Поява прагнення до відвертого спілкування.

П`ята стадія. Реалізація індивідуального підходу.

Мета. Активізація прагнення до змін. Педагог, акцентуючи увагу на позитивних моментах у вихованні дитини, повідомляє батькам про помічені ним недоліки в сімейному вихованні. Відвертість вчителя налаштовує на нього батьків, примушує їх прислухатися до порад. Він пропонує конкретні засоби педагогічного впливу на дитину.

З метою зміцнення стосунків педагог не повинен демонструвати батькам свою всевладність та непогрішимість. Навпаки, він може довірливо сповістити про деякі свої сумніви, утруднення у вихованні, прислухатися до пропозицій батька чи матері, попросити у них поради. На цій стадії виробляється низка узгоджених дій, спрямованих на виховання дитини.

Результат. Формування відчуття "МИ".

Шоста стадія. Ефективна співпраця.

Мета. Забезпечення міцного контакту. Обговорюється конкретний цілеспрямований вплив на дитину. Це стадія поглиблення та розширення педагогічного співробітництва, період розподілу прийнятих і узгоджених ролей, реалізація єдиних педагогічних впливів на дитину.

На завершальному етапі важливо підтримувати і розширювати педагогічну спільність, не послаблювати педагогічні вимоги до дитини. Результат. Стан захищеності, узгодженість дій і намірів. Використання методики контактної взаємодії дозволяє глибше вивчити сім`ю, проникнути в її складний світ, встановити довірливі взаємини з батьками, допомогти їм побачити недоліки у вихованні дітей, переконати їх змінити неефективні педагогічні умови та методи впливу на дитину.

Не втрачають своєї актуальності такі методи як спостереження за життям сім`ї та включене спостереження, коли до процесу долучаються батьківський актив, адміністрація, тощо.

Анкетування - це ще один із методів діагностування сім`ї. Воно являє собою методичний прийом отримання інформації за допомогою складених за певними правилами систем питань, які логічно пов`язані з метою дослідження. Анкетування дозволяє одночасно отримати масу інформації. Аналіз і узагальнення анкет, проведених в різний час, дозволяє педагогу зібрати конкретні дані про сім`ю, порівняти їх з попередніми даними і на основі цього скоригувати свою роботу.

Використовуючи анкетування як один з методів діагностування сім’ї, вчитель має можливість вияснити взаємини дітей і батьків у сім’ї.

Використовуючи анкетування як метод діагностування сімейних умов виховання, необхідно пам`ятати, що воно не завжди може дати достовірні результати. Адже батьки з різних причин не завжди можуть дати правдиві відповіді на поставлені питання. Отже, педагог має використовувати різноманітні методи діагностування для отримання найбільш повної інформації про сім`ю та сімейне виховання.

Результати педагогічної діагностики вчитель використовує не тільки для ефективної організації власної корекційної роботи з дітьми, але й для корекції сімейного виховання. Така робота у контексті співпраці з родинами може відбуватися й у формі надання професійних порад батькам. Чим більше знань про дітей, їх життя педагог накопичив, тим розумніше будуть його поради, тим більшим авторитетом він користуватиметься в сім'ях його учнів.

Серед педагогічних порад сім'ям, особливо молодим, авторитетний педагог зверне увагу на розумну організацію сім'ї таі сімейних відносин. Загальні перспективи, спільна діяльність, певні трудові обов'язки, традиції взаємодопомоги, спільні рішення, спільні інтереси і захоплення служать благодатним ґрунтом для розвитку внутрішніх взаємозв'язків батьків і дітей.

У житті сім'ї потрібні педагогічні обставини не завжди співпадають з життєвими. Їх нерідко доводиться створювати всупереч життєвим обставинам. Наприклад, сім'я може звільнити дівчинку від господарських турбот, їх може виконувати бабуся. Тоді обов'язки бабусі і внучки повинні бути розподілені, щоб дівчинка відчувала необхідність своєї допомоги і вважала її для себе абсолютно обов'язковою.

Діти чекають від батьків виявлення інтересу до їх внутрішнього світу, врахування їх вікових та індивідуальних особливостей. Батькам потрібно поступово міняти виховні впливи на різних ступенях становлення особистості.

Вдумливий вчитель зверне увагу і на педагогічний такт, який вимагає від батьків врахування життєвого досвіду, емоційного стану, тонкого неквапливого аналізу мотивів вчинку, чуйного, м'якого дотику до внутрішнього світу людини, що росте. Відчуття такту повинне підказати батькам, як приховати від дитини пряму виховну дію.

Спільні захоплення батьків і дітей педагог назве тим благодатним шляхом, який приведе їх до взаєморозуміння. Загальносімейні захоплення, інтереси, традиції, майже забуті нині вечори сімейного читання, сімейні турніри, сімейні колективи художньої самодіяльності, сімейні культпоходи, подорожі, походи вихідного дня, - у кожній сім'ї може скластися різноманітна система встановлення і зміцнення тісних зв'язків батьків і дітей: від батьків до дітей, від дітей до батьків.

Постійно актуальною залишається взаємодія школи і сім'ї у вирішенні проблеми подолання неуспішності школярів. Встановлено, що сім'я і школа дивляться на неї по-різному. Вчителі схильні вважати головними причинами недолік здібностей у відповідній галузі, безконтрольність сім'ї. Батьки ж – у недостатній увазі, непосидючості дітей і слабкій роботі школи. Спільне обговорення проблеми дозволяє встановити дійсні причини неуспішності школяра. Тільки зрозумівши їх, сім'я і школа можуть скорегувати свою діяльність. Якщо взаєморозуміння не досягається, школа і сім'я залишаються на своїх позиціях. Життя школяра від цього тільки погіршується.

Цілком природно, що всіх ситуацій, з якими може зіткнутися класний керівник, передбачити неможливо. Сутність педагогічної підготовки майбутнього вчителя в тому і полягає, щоб озброїти фахівця загальними методами аналізу виникаючих ситуацій і пошуку оптимальних варіантів виходу з них.

Поради педагога будуть тим обґрунтованішими, чим краще він зуміє здійснити діагностику конкретної сімейної ситуації.

Звернемо увагу на необхідність активного залучення батьків до самодіагностики сімейного виховання, що дає можливість побачити сильні і слабкі місця у виховному процесі в сім'ї.

5. Батьківські збори в сучасній школі (А.Е.Соболева, Е.Н.Емельянова. Школьные перегрузки. Как помочь своему ребёнку. - http://lib.rus.ec/b/164577/).

Кого ж бачить перед собою класний керівник, який зібрав в рідному кабінеті представників старшого покоління своїх учнів? Звичайно, на 90 % це будуть мами, що абсолютно нормально. У нашому суспільстві поняття «батько» тотожне слову «мама», адже вихованням дійсно займаються саме жінки, та і вчительці зручніше мати справу із собі подібними. Можливо, якби в школі працювало більше чоловіків, як це було в дореволюційній Росії, то на збори ходили б тата. А поки батьківські збори в масовій школі нагадують жіночу раду, на засіданнях якої присутні яскраві типажі.

«Показушники». Їх можна розділити на дві категорії. Перша - дружини «нових росіян», одягнені в хутра, прикрашені діамантами, прийшли в клас лише за тим, щоб продемонструвати рівень свого добробуту. Витончено влаштувавшись на учнівському стільці, така мама поблажливо оцінить «прикид» вчительки із зарплатою в десять тисяч рублів і, поліруючи нігті, так само поблажливо вдаватиме, що слухає її. Друга категорія - інтелектуали, що люблять блиснути розумним питанням, їдким коментарем, який поставить в безвихідь Марію Іванівну так само легко, як оцінний аналіз «новоросійської» мами. Інтелектуали вивчили всі закони, читають газети, консультуються з фахівцями, і завжди краще за всіх знають, як, що і хто повинен викладати.

«Галочники» прагнуть не світитися і не висовуватися, вони просто приходять на збори, щоб «галочку поставити», відмітитись. Їх нітрохи не хвилює те, що обговорюється, і те, про що йде мова, навіть якщо обговорюється поведінка або успішність їх рідного чада. Частіше всіх «галочниками» виявляються тата, яких дружини з тієї або іншої причини посилають замість себе. Потім, вимагаючи від них звіту, вони переконуються, що зробили неприпустиму помилку: тато не в змозі навіть просто описати що відбувалося. Бували і такі випадки, коли тата плутали кабінети і дві години проводили з батьками іншого класу, але це ніяк не впливало на кінцевий результат. На зборах був? Був. А інше неважливо.

«Заступники» схожі на «галочників» тим, що головна мета тих, хто їх послав, - відмітитись. Але «заступники» повинні будуть дати потім точний і докладний опис всього, що було на зборах, аж до кольору костюма «математика» і особливостей макіяжу «англійки», не говорячи вже про ті слова, які були сказані про вихованця. До цієї групи зазвичай відносяться старші сестри, рідкісні екземпляри активних тат, тітки, деякі бабусі і гувернантки. Не довіряючи пам'яті, вони ведуть докладний запис що відбувається і завжди дуже уважно слухають і ще уважніше дивляться. Проте це зовсім не означає, що вони все правильно розуміють і зможуть донести суть до тих мам, що послали їх на збори, нічого не проінтерпретувавши залежно від свого віку і рівня інтелекту.

«Батьки» - це ті, хто приходить на збори, щоб дізнатися правду, зіставивши те, що розповідає дитина, з тим, що говорить вчитель. «Батьки» завжди адекватні, не схильні когось в чомусь звинувачувати, вони готові до співпраці і є для класного керівника першими помічниками. До справи освіти і виховання вони відносяться серйозно, але тверезо, не будуючи ілюзій. Вони чітко усвідомлюють ту мету, яку поставили перед собою, і ту відповідальність, яка на них лежить. Шкода тільки, що дійсних батьків на зборах не так вже багато.

«Фантоми» на збори не ходять взагалі, вважаючи цей захід абсолютно непотрібним. У кожному класі серед батьків завжди є хоч би один «фантом», з яким зустрітися просто неможливо. Як правило, деякі «фантоми» матеріалізуються лише на випускному вечорі, але є і такі, хто назавжди йде в глухе підпілля, приховуючи і особу, і голос.

Але батьківські збори - процес двосторонній. Вчитель дивиться на мам, мами на вчителів, які теж є різних типів.

«Вась-Вась». До цієї групи віднесемо класних керівників, що кокетують і заграють з батьками. Багато мам - їх хороші знайомі, завдяки яким відкриваються величезні можливості: від якісного обслуговування в районній поліклініці до квитка на модний концерт або спектакль. Для «Вась-Васей» батьківські збори - можливість вирішити свої особисті проблеми, тому це єдина вчительська категорія, яка любить збори, а іноді і організовує їх спеціально - напередодні 8 березня, власного дня народження, в розпал ремонту в квартирі.

«Людина настрою» може влаштувати на зборах такий рознос присутнім, що мало не покажеться. А може бути білою і пухнастою, ласкавою і добродушною, такою, що розуміє і прощає. У неї все залежить від настрою, і упоратися з своїми емоціями вона не може ні перед дітьми, ні перед дорослими. Йдучи на зустріч з «людиною настрою», ніколи не знаєш, чого чекати, тому таких зустрічей намагаються уникати.

«Тривожний» крутить в руках носову хустку або шпаргалку, в яку періодично заглядає, щоб не збитися. Очі його опущені, по скронях струмує піт, особа покрита червоними плямами або мертвотно бліда. Будь-яке батьківське питання порушує більш менш плавний хід його монологу і надовго вибиває з колії, тому знаючі люди вважають за краще питань не ставити. «Тривожний» ніколи нічого не говорить по суті, не вирішує ніяких питань, і його збори закінчуються раніше інших, перетворюючись на обопільні тортури. «Тривожними» бувають молоді фахівці і класні керівники-чоловіки, що розгублюються під пильними поглядами десятка мам, що зважилися відвідати цей класний захід.

«Авторитет» не втрачається в будь-якій ситуації. Голос у «авторитету» гучний, інтонації владні, погляд суворий. Батьків такі класні керівники називають по прізвищах, як і дітей, і вимагають від них абсолютного підпорядкування, як від дітей. Питань «авторитетам» теж не задають, тому що страшно. Кожен батько на таких зборах знов відчуває себе школярем і боїться отримати «два». Не піти на зустріч з таким класним керівником не можна, а прийдеш - коліна тремтять. «Авторитет», нібито на користь дітей, здатний зажадати з батьків все: ремонт кабінету, нову техніку, наочну допомогу, дорогі екскурсії - мами на все дадуть грошей, лише б уникнути засудження. Часто збори у таких «класних мам» починаються із зачитування списку боржників, а закінчуються - списком неуспішних або таких, що проштрафилися. Порядок може мінятися, суть - ніколи.

«Демократи», на відміну від «авторитетів», рідко кого-небудь лають. Їх принцип - вседозволеність - розповсюджується і на дорослих (батьків і колег), і на дітей. До зборів вони зазвичай не готуються, про що говорити - не знають, тому говорять всі одночасно і ні про що. Предметом обговорення може бути і зірваний урок математики, і нова зачіска Петі Іванова, причому і те і інше не буде засуджено. На збори до «демократів» ходять небагато, в основному такі ж «демократи» або любителі поговорити. Сам «демократ» упевнений, що в його класі немає жодних проблем, насправді їх виявляється завжди достатньо багато, і одного разу відбувається вибух, але його наслідки розгрібають інші, найчастіше батьки.

«Класний керівник» веде збори спокійно і вдумливо, свій план він складає наперед, але говорить вільно, не користуючись попередніми записами. Він завжди в курсі всіх справ класу вцілому і кожного учня окремо. Він ніколи не обговорює з батьками відмітки і поведінку їх чад у присутності інших батьків, віддаючи перевагу індивідуальним бесідам. На збори він виносить обговорення глобальних проблем і завжди сам пропонує шляхи виходу з безвиході, вислухавши заздалегідь думку батьківського активу. Він завжди шукає розумний компроміс, розуміючи, що вчитель і батьки роблять все-таки загальну справу і не повинні протистояти один одному. Він приймає всіх і хоч би зовні прагне показати, що всі учні йому однаково дорогі. Він уникає батьківських подарунків і інших приємних заохочень, а якщо і піддається спокусі, то про це не знає ніхто. Він збентежено говорить про необхідність чергового грошового внеску на охорону або на ремонт. Він скромний, чемний і доброзичливий. До такого на збори йдуть з радістю і з надією. Ви таких знаєте?

Батьки і класні керівники зібрані в одному приміщенні не чиєюсь примхою або параграфом шкільного статуту, не капризом директора або міністра. Точка припинення їх інтересів, професійних або особистих, - дитина, і ні ті, ні інші не мають права забувати про це. А заради дитини, її успішності і спокою, можна пожертвувати багато чим. Тому не варто шукати винуватих, краще прийняти ситуацію в тому вигляді, в якому вона склалася, і разом, дружно і злагоджено спробувати вийти з безвиході. Щоб батьківські збори не були тортурами для обох сторін, а стали важливим і корисним для всіх інструментом в нелегкій справі виховання дітей, не гріх пам'ятати наступне.

Ролі мами і вчителя все-таки різні. Мама безмежно любить свою дитину, якою б вона не була, рудою або кучерявим брюнетом, двієчником або переможцем самих різних конкурсів і олімпіад, незграбним товстуном або струнким атлетом. Мама любить не за успіх, а по праву народження. А ось для вчителя всі рівно перед законом, любити вчитель може тільки своїх власних дітей, а не любити своїх власних ворогів. І тільки.

Мами не мають права вимагати від вчителя любові до своєї дитини. Врешті-решт, вчитель теж людина: хтось викликає симпатію, а хтось ні. Мама може розраховувати на прийняття, на розуміння. А уміння прийняти і зрозуміти - це вже ступінь вчительського професіоналізму.

Допомога потрібна і мамам, і класним керівникам, так запропонуєте її один одному. Не чекайте від когось готового рецепту - кожна дитина індивідуальна, а значить, індивідуальний і підхід до неї. Шукайте цей підхід разом.

Не всі «Марії Іванівни» - «самовпевнені дурки», так само, як не всі мами - «дурні квочки». Йдіть на збори, вселивши собі, що вас чекає зустріч з розумними людьми, однодумцями.

Прийняття досягається не через дорогі подарунки, а через справжню увагу і пошану до особи. Проявіть їх по відношенню один до одного, і атмосфера зборів відразу розрядиться.

Спілкування батьків з викладачами і однокласниками дітей не повинне обмежуватися тільки календарними планами по графіку директора школи. Мама, що шукає контакту з класним керівником, щоб поговорити про свою дитину, що спілкується з іншими мамами, щоб перейняти їх батьківський досвід, знайома з товаришами по навчанню рідного чада, щоб вникнути в їх інтереси, завжди досягне більшого, ніж та, яка вважає, що раз комусь «гроші платять», так хай він за все і відповідає.

Збори батьків не обов'язково повинні проходити в задушливому класі і за ініціативою класної керівниці. Проведіть їх у кого-небудь удома за чашкою чаю, або в лісі на поляні, або в автобусі, поки ваші дітки їдуть в цирк або на екскурсію. Та хіба мало місць, де збираються люди, зацікавлені загальною справою?

У кожного є свої дивацтва: і у дитини, і у його мами, і у вчительки. Так це ж якраз і здорово! Ми не повинні бути схожі один на одного, як дві чисті зошитові сторінки.

15