- •1 Наука хімія та її предмет
- •2 Фундаментальні закони хімії
- •2.1 Закони стехіометрії
- •Закон сталості складу
- •Закон еквівалентів
- •Закон кратних відношень
- •2.2 Закони газового стану
- •Закон об'ємних відношень
- •Закон авогадро
- •Кінетична теорія газів
- •Виведення законів ідеального газу
- •3 Види хімічних формул
- •4 Закономірності перебігу хімічних реакцій
- •Класифікація хімічних реакцій
- •5 Енергетика хімічних реакцій основні поняття термодинаміки
- •Перший закон термодинаміки
- •Закони термохімії
- •Напрямленість перебігу хімічних реакцій
- •2.3.1. Можливість перебігу хімічних реакцій
- •Другий закон термодинаміки
- •Третій закон термодинаміки
- •Визначення характеру і напрямку хімічних реакцій
- •6 Дисперсні системи
- •Характеристика розчинів
- •Способи вираження складу розчинів
- •Розчинність речовин
- •Колігативні властивості розчинів
- •. Тиск пари розчинів
- •Температури замерзання та кипіння розчинів
- •Явище осмотичного тиску
- •7 Властивості розчинів електролітів
- •Теорія електролітичної дисоціації
- •Електрохімічні процеси
- •Хімічні процеси на електродах
- •Електродний потенціал
- •Електроліз
- •2. Однакова кількість електрики виділяє на електродах під час електролізу еквівалентну кількість різних речовин.
- •Корозія металів
- •8 Основні класи неорганічних сполук
- •Принципи класифікації неорганічних сполук
Електрохімічні процеси
Електрохімія — розділ хімії, що вивчає процеси, які виникають на межі двох фаз за участю іонів і електронів. Ці процеси або супроводжуються появою електричного струму за рахунок хімічних реакцій (у гальванічних елементах), або зумовлені електричним струмом (в електролізерах).
Хімічні процеси на електродах
Під час хімічної реакції система прямує до рівноваги, що термодинамічно виражається зменшенням вільної енергії ΔG і дорівнює максимальній корисній роботі, яку виконує ця система, тобто ΔG= -Амакс Для електрохімічних процесів визначити ΔG можна за різницею електродних потенціалів окисника та відновника:
де n — число електронів, що передаються в електрохімічному процесі; F = 96485 Кл/моль — число Фарадея; пF =Q — кількість електрики; φох і φred — електродні потенціали окисника та відновника.
Що ж таке електродний потенціал?
Електродний потенціал
Відомо, що металам властива динамічна рівновага М=Мп+ + пе. Якщо метал занурити у воду, то під дією полярних молекул води його іони відриваються від поверхні й гідратованими переходять у рідину, що зумовлено зростанням ентропії при розчиненні. Внаслідок такого переходу рідина заряджається позитивно, а метал — негативно, оскільки на ньому з'являється надлишок електронів. Нагромадження іонів металу в розчині гальмує його подальше розчинення. В результаті встановлюється рухлива рівновага:
М + mН2О =М(Н2О)mn+ + пе.
Електростатичне притягання між катіонами у розчині (провіднику другого роду) та надлишковими електронами на поверхні металу (провіднику першого роду) утворює подвійний електричний шар, подібний до двох обкладок конденсатора. Шар катіонів, що прилягає до негативно зарядженого металу, називають адсорбційним (товщина 10 -8 см). Далі від металу, де концентрація іонів поступово зменшується, але зберігається певна орієнтація їх відносно металу, утворюється дифузійний шар (товщина 10 -7„.10 -3 см). Ступінь дифузійності зростає з підвищенням температури, зменшенням концентрації розчину та заряду металу. Отже, на межі поділу двох фаз метал—розчин виникає певна різниця потенціалів, яку називають електродним потенціалом. На рис. 4.1. зображено будову подвійного електричного шару та зміну стрибка потенціалу ф з віддаллю г від поверхні поділу фаз — металу та розчину його солі.
З рівняння рівноваги метал—розчин випливає, що перехід іонів металу в розчин супроводжується втратою електронів атомами металу, тобто є процесом окиснення. Зворотний процес — перетворення гідратованих іонів металу в атоми — відновленням. Стан рівноваги залежить як від активності металу, так і від концентрації його іонів. При зануренні металу не у воду, а у розчин його солі рівновага зміщується і можуть реалізуватися два механізми утворення подвійного електричного шару.
На поверхні активних металів виникає негативний заряд (відносно водню). Для малоактивних металів рівноважна концентрація іонів у воді дуже мала. Тому при зануренні такого металу у розчин його солі з концентрацією іонів більшою за рівноважну частина іонів переходить з розчину на метал і його поверхня заряджається позитивно, а розчин — негативно через надлишок аніонів солі, що залишилися в розчині.
Благородні метали не створюють різниці потенціалів за рахунок переходу іонів металу у розчин. Вони можуть лише адсорбувати на своїй поверхні іони, атоми або молекули з розчину. Наприклад, платина, покрита тонким шаром дрібнодисперсної платини (платинової черні), активно вбирає атомарний водень. При пропусканні водню крізь воду, в яку занурена платинова пластинка, виникає рівновага Н2=2Н. Якщо замість води взяти розчин кислоти, то рівновага встановлюється між воднем, адсорбованим на платині, та іонами водню у розчині 2Н++2е=2Н=Н2. Цій рівновазі відповідає певний потенціал, який залежить від концентрації іонів водню в розчині, тиску водню та температури.
Абсолютні значення електродних потенціалів ні теоретично розрахувати, ні експериментально виміряти неможливо, оскільки вони виникають між двома фазами різної природи (твердий метал—рідкий розчин), а ізолювати одну електродну реакцію, щоб виміряти її потенціал, не можна.