22.Характеристики рівноважного зростання

Під рівноважним економічним зростанням розуміється такий розвиток національної економіки в довгостроковому періоді, при якому об'єми сукупного попиту і сукупної пропозиції, що збільшуються від періоду до періоду, постійно рівні між собою.

З цього визначення виходить, що при рівноважному зростанні сукупний попит і сукупна пропозиція збільшуються однаковими темпами, що дозволяє економіці зберігати постійний рівень цін. Послідовність станів рівноваги, які характеризують зміни реальних макроекономічних показників в часі, називається рівноважною траєкторією розвитку.

У макроекономіці виділяються два основні типи рівноважних траєкторій економічного зростання : стійкі і нестійкі. До стійких відносяться такі рівноважні траєкторії, відхилення від яких, викликане тим або іншим чинником, економіка здатна здолати на основі властивого їй механізму саморегулювання. Це означає, що порушена рівновага автоматично відновлюється після витікання деякого періоду.

Основними відмітними властивостями нестійких рівноважних траєкторій є:

–здатність ринкової економіки до збереження рівноваги в процесі розвитку у тому випадку, якщо така рівновага була одного разу досягнута;

–відсутність у економіки внутрішніх механізмів пристосування, що забезпечують відновлення рівноваги після його порушення. Таким чином, нестійкість рівноважних траєкторій означає, що при незмінності зовнішніх умов розвитку досягнута рівновага може зберігатися в економіці скільки завгодно довго, але порушення рівноваги веде до посилення відхилення реальної траєкторії розвитку від рівноважної і вимагає для свого відновлення втручання держави.

У макроекономіці існують два основні типи рівноважних моделей економічного зростання : неокласичні і неокейнсіанські.

Основною методологічною передумовою неокласичних моделей є гіпотеза про наявність досконалої конкуренції як на товарному, так і на ресурсному ринках.

Безпосередніми наслідками такого роду гіпотези є припущення: про автоматичне відновлення загальної макроекономічної рівноваги за рахунок гнучкості цін; про підтримку повної зайнятості і т. д.

Таким чином, при побудові неокласичних моделей по суті справи йдеться про «динамічну статику»: характер розвитку в майбутньому повністю аналогічний його стану в сьогоденні. Однією з найбільш широко відомихнеокласичних моделей рівноважного зростання є модель Р. Солоу.

Неокейнсіанські моделі рівноважного економічного зростання.Згідно концепції Кейнса, досягнення макроекономічної рівноваги при повній зайнятості у разі, коли ефективний попит недостатній для реалізації усього потенційного об'єму громадського продукту, припускає додаткові витрати, що ініціюються державою за рахунок збільшення дефіциту державного бюджету або зростання грошової маси в країні.

Найбільш відомі моделі: модель Е. Дома-ра, модель Р. Харрода, які частенько об'єднуються в одну, що називається моделлю Харрода - Домара.

23. «Золоте правило» нагромадження

«Золоте правило» накопичення

Приймемо як критерій оптимальності максимум споживання на одного зайнятого в кожному періоді: C/N       max і визначимо її залежність від капіталоозброєності праці. З урахуванням рівності

середню норму споживання можна представити у вигляді

Вона досягає максимуму при

Таким чином, об'єм споживання на одного працюючого досягає максимуму, коли темп приросту капіталу рівний його граничній продуктивності.

Для визначення норми заощаджень, що максимізувала середню норму споживання в динамічній рівновазі, продиференціюємо по s. Так як

Отже, середня норма споживання максимальна при

(3)

Рівність (3) представляє «золоте правило» накопичення: якщо норма заощаджень рівна еластичності випуску по капіталу, то в економіці, що зростає з постійним темпом, середня норма споживання досягає максимуму при повному використанні праці і капіталу.

Мал. 3. Норма заощаджень, відповідна «золотому правилу» накопичення

Оскільки в умовах досконалої конкуренції частка прибутку в національному доході рівна еластичності випуску по капіталу, то з рівності (3) виплитває, що відповідно до «золотого правила» весь прибуток повинен інвестуватися в реальний капітал.

При заданій технології і фіксованому темпі зростання трудових ресурсів кожній нормі заощаджень відповідає своя стійка капіталоозброєність праці. Щоб визначити, яка s забезпечує максимум , потрібно до графіка виробничої функції провести дотичну, тангенс кута нахилу якої рівний n, оскільки відповідно до «золотого правила» , а при рівноважному зростанні  = n. Точка перетину перпендикуляра, опущеного з точки дотику на вісь абсцис, з променем n визначить оптимальну норму заощаджень. Через цю точку повинна проходити крива sq.