15. Еволюційна модель економічного зростання Нельсона-Уінтера

Еволюційна модель Нельсона - Уінтера була створена на основі співпраці цих авторів і одержала назву штучної економічної еволюції (Artificial Economic Evolution). У своїй роботі ці учені продемонстрували можливість долати основну трудність у вивченні еволюційних процесів, виявили необхідність об'єднувати елементи, які належать зовсім іншим областям дослідження. Така комбінація припускає дві протилежні кваліфікації: 1) здатність справлятися з широкою різноманітністю елементів і 2 ) здатність виділяти деталі і інтегрувати елементи в концепцію еволюційного процесу.

Їх дослідження базуються на синтезі наступних ідей:

поведінкові зразки і їх передача;

створення нових поведінкових зразків;

різні типи механізмів вибору.

Модель Нельсона-Уінтера ґрунтується на наступних припущеннях:

• поведінка фірм обумовлено їх граничною раціональністю (правило базується на управлінському процесі і інерції);

• специфічні інвестиції в дослідження, розвиток і винаходи (R&D investment ) необхідні для нововведення;

• конкурентоздатна перевага фірм базується на їх інноваційній здатності;

• вибір фірм визначений їх інноваційною здатністю;

• інноваційна поведінка фірм визначає структуру галузі і її еволюцію.

Еволюційні моделі Нельсона - Уїнтера базуються на постулаті, що можливо визначити простір, в якому інноваційний пошук є вирішальним процесом. Стан фірми в період t описується наступними характеристиками: фізичним капіталом, продуктивністю, характеристикою виробу і іншими, а також вихідними умовами і функціями пропозиції і попиту, конкурентоспроможності і прибутковості. Стан фірм в наступний період (t+1) визначається його інвестиційними рішеннями і рішеннями у області досліджень, вірогідністю в отриманні нових рішень в просторі альтернатив. Знайдене рішення буде включено в управління станом фірми тільки в тому випадку, якщо це приведе до збільшення прибутковості фірми.

17. Модель Домара

В моделі Домара припускається, що:

- існує тільки ринок благ і він початково збалансований;

- на ринку праці є надлишкова пропозиція і це забезпечує постійний рівень цін;

- фактором зростання сукупного попиту і сукупної пропозиції є приріст інвестицій.

інвестиції є не тільки фактором створення доходу, а й фактором створення капіталу (основних фондів), Динамічна збалансованість попиту і пропозиції за Домаром визначається динамікою інвестицій, тому що вони створюють і нові доходи, і новий капітал. Таким чином, завдання зводиться до визначення обсягів і темпів зростання інвестицій, необхідних для підтримки збалансованого довгострокового зростання. Домар запропонував систему з трьох рівнянь:

Рівняння сукупного попиту:

∆YDt = ∆It / MPS(1)

де, ∆YDt – приріст сукупного попиту в періоді t;

∆It – приріст інвестицій в періоді t;

MPS – гранична схильність до заощадженнь.

Рівняння сукупної пропозиції:

YSt = MPK∙ ∆Kt (2)

де, ∆YSt– приріст сукупної пропозиції в періоді t;

∆Kt – приріст капіталу в періоді t;

MPK – гранична продуктивність капіталу.

MPK = ∆Y / ∆K або MPK = Y / K (3)

де, Y – створений продукт.

Остання формула пояснюється тим, що за умов відсутності технічного прогресу після досягнення обсягів капіталу, які забезпечують максимум прибутків, гранична продуктивність капіталу (∆Y / ∆K) стає постійною і дорівнює середній продуктивності капіталу (Y / K).

Для того, щоб на початок поточного періоду капітал збільшився на величину ∆K, у попередньому періоді необхідно здійснити певний обсяг інвестицій:

∆Kt = Kt – K t-1 = It-1 (4)

∆YSt = MPK ∙ It-1 (5)

Рівняння рівноваги:

∆YDt = ∆YSt (6)

або

∆It / MPS= MPK ∙ It-1, (7)

звідки

MPK∙MPS = ∆It / It-1 (8)

Змінити рівноважний темп зростання можливо лише за рахунок зміни граничної схильності до заощадження (MPS), тому що в стані динамічної рівноваги (виходячи з моделі Домара) гранична продуктивність капіталу (MPK) визначається існуючим рівнем розвитку техніки.