20. Модель стійкого економічного росту н. Калдора

	Калдон припустив, що функція заощаджень та інвестицій описується S-подібно і пояснив це так: за умов спаду інвестиційний попит не еластичний до доходу бо в економ. існують незадіяні виробничі потужності. За умов піднесення попит на інвест. стає більш еластичним, але при досягненні повної зайнятості знову стає не еласт. Рівновага встанов. за умови S=I . На графіку є три т. рівноваги А,В,С. У т. В рівновага нестійка. На проміжку Уа-Ув недостатньо сукупного попиту рухає економіку до кризи, а на відрізку Ув-Ус до піднесення
Модель пояснює циклічні коливання ділової активності ендогенними чинниками: зміни у інвестиціях і заощадження.

21. Стійкість рівноваги у моделі Солоу-Свана.

Чи стійкий стан економіки, коли sq* = n *? При гнучкій системі цін відповідь на це питання є позитивною. Допустимо, що в початковій системі цін оптимальна капіталоозброєність праці ₁ <  *; тоді sq* > n ₁, що свідчить про надлишок пропозиції капіталу, і його ціна знизиться. У новій системі цін оптимальною для підприємців виявиться вища, ніж ₁, капіталоозброєність праці . Ріст буде продовжуватись до *. Відповідно при ₁ >  * через надлишок пропозиції праці знижуватиметься його ціна і капіталоозброєність.

Таким чином, технічна взаємозамінюваність чинників виробництва і гнучка система цін приводять економіку до стійкого економічного зростання при повному використанні праці і капіталу навіть у тому випадку, коли початковий стан не є рівноважним. Для представлення руху економіки до рівноважного зростання на мал. 1 побудований графік q( ).

мал. 1 Продуктивність праці і капіталу при технології Кобба-Дугласа.

Кут нахилу прямої, що сполучає будь-яку точку цього графіка з початком координат, представляє середню продуктивність капіталу, оскільки

Гранична продуктивність капіталу при даній капіталоозброєності праці рівна тангенсу нахилу дотичної в цій же точці; це випливає з того, що

Оскільки відповідно до неокласичної концепції , то відрізок ab як добуток tg на ₀ рівний прибутку на одного працюючого, а відрізок 0а - оплаті одиниці праці w; тому відношення цих відрізків представляє пропорцію розподілу національного доходу між працею і капіталом. Дотична до графіка q( ) перетинає вісь абсцис в точці w/r, оскільки відношення катетів прямокутного трикутника в квадранті II рівне r, а 0a = 0. Графічно умова (2) представлена на мал. 2. Крива sq( ) проходить під кривою q( ), так як s < 1. Нахил прямої , що йде з початку координат, заданий темпом приросту населення. Точка перетину обох ліній визначає рівноважні значення q* і *. Пряма n показує, скільки інвестицій має припадати на одного працюючого, щоб при зайнятості, що росте з темпом n капіталоозброєність праці постійно дорівнювала відповідній на осі абсцис величині. Крива sq представляє фактичні заощадження (а отже, і інвестиції) на одного працівника при відповідній капіталоозброєності. Зліва від * фактичні заощадження перевищують необхідні для постійної капіталоозброєності праці інвестиції, тому зростає, праворуч від * - навпаки.

М ал. 2. Рівновага в моделі Солоу- Свана

Враховуючи,що q/  =  , умову рівноважного зростання (2) можна представити у вигляді: s * = n. Зовні вона співпадає з умовою економічного зростання при повному використанні обох чинників виробництва в моделі Харрода-Домара. Проте за формальною схожістю умови повного використання праці і капіталу в обох моделях економічного зростання слід бачити істотну відмінність між ними. У моделі Харрода-Домара постійність продуктивності капіталу обумовлена технологією виробництва і стан економічної кон'юнктури не впливає на значення . У моделі Солоу-Свана продуктивність капіталу постійна тільки при рівноважному зростанні і не по технічних, а по економічних причинах; при нерівноважному зростанні значення змінюється, прямуючи до *. По мал. 1 і 2 можна відмітити, що  >  * при  <  *, і навпаки.