Питання для самоконтролю знань.

1. Інвестиції у виробничий капітал - це:

А. Вкладення в інноваційний капітал.

Б. Вкладення в фінансові інструменти.

В. Вкладення капіталу в реальні активи.

2. Реальні інвестиції реалізуються у наступних формах:

А. Матеріальні активи та інтелектуальна власність.

Б. Матеріальні активи та фінансові інструменти.

В. Інтелектуальні технології та інформація.

3. Реальні інвестиції спрямовуються на:

А. Розподіл цінних паперів портфеля.

Б. Збільшення виробничого капіталу.

В. Придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

4. Інвестиційна операція, пов’язана з будівництвом додаткових виробничих комплексів на підприємстві, виробництв на території підприємства, збільшення пропускної спроможності діючих виробництв і господарств – це:

А. Розширення.

Б. Реконструкція..

В. Модернізація.

5. Капітальні вкладення – це:

А. Усі види майнових і інтелектуальних цінностей, вкладених в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) чи досягається соціальний ефект.

Б. Вкладення у виробничий капітал підприємства.

В. Інвестиції у відтворення основних засобів виробничого і невиробничого призначення, на створення нових, реконструкцію і розвиток наявних основних засобів, включаючи об’єкти соціальної сфери.

6. Основними елементами капітальних вкладень є витрати на:

А. Будівельно-монтажні роботи.

Б.Розподіл цінних паперів портфеля.

В. Придбання ліцензій і патентів.

7. Інвестиційна операція, пов’язана з будівництвом підприємства, будівлі, споруди на нових земельних ділянках за первісним проектом – це:

А. Розширення.

Б. Технічне переобладнання.

В. Нове будівництво.

8. Інвестиційний комплекс - це:

А. Система підприємств і організацій, що виконують у виробництві функцію створення необхідних нерухомих основних фондів, достатніх для діяльності підприємств і організацій усіх галузей економіки.

Б. Сукупність коштів, інвестованих в реальні активи.

В. Політика управління реальними інвестиціями.

9. Третій етап інвестування в оборотний капітал характеризується:

А. Підтримкою кругообігу капіталу діючого підприємства.

Б. Інвестуванням у приріст оборотних засобів при розширенні обсягів і масштабів господарської діяльності.

В. Участю державних і місцевих органів влади, фінансово-кредитних установ та іноземних громадян в інвестуванні.

10 Чистий приведений доход визначається як:

А. Різниця між сумою грошового потоку, приведеного до теперішньої вартості, та сумою інвестиційних коштів.

Б. Відношення суми грошового потоку, приведеного до теперішньої вартості, до суми інвестиційних коштів.

В. Відношення суми інвестиційних коштів до суми грошового потоку, приведеного до теперішньої вартості.

Тема 5. Інноваційна форма інвестицій

В результаті вивчення даної теми курсу студент має

засвоїти:

• сутність інноваційних інвестицій;

• основні напрями сучасної інноваційно-інвестиційної політики;

• визначальні характеристики венчурного підприємництва;

• сутність інтелектуальних інвестицій.

План.

1. Роль інвестицій у забезпеченні інвестиційно-інноваційного розвитку підприємств

2. Основні напрями державної інноваційної політики.

3. Венчурне підприємництво.

4. Інтелектуальні інвестиції.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: ІННОВАЦІЯ, ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС, ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА, ВЕНЧУРНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ.

Література: 20, 36, 72.

Методичні рекомендації до вивчення теми.

Інвестиції, як відомо, є одним з найбільш важливих показників життєдіяльності суспільства в цілому. Тому, розгляд даної економічної категорії є неможливим без урахування комплексності й системності дії його елементів у загальній структурі ринку. Тому логічним представляється розгляд інвестицій у взаємовідносинах з іншими, дуже близькими з ними по суті економічними категоріями.

Інвестиції й інновації є дуже близькими за своєю економічною сутністю, оскільки забезпечують зростання фінансового, економічного, інтелектуального або будь-якого іншого потенціалу за рахунок вкладення капіталу в матеріальній або нематеріальній формі.

Інтегрованою формою їх поєднання є економічна категорія – „інноваційні інвестиції”, що представляють собою вкладення капіталу в об’єкти підприємницької або інших видів діяльності, яке супроводжується появою і доведенням наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить дохід, а також пов’язані з цим процесом техніко-економічні та інші зміни у соціальному середовищі.

Зрозуміло, що капіталовкладення без інновацій не мають сенсу, оскільки нема рації відтворювати застаріле обладнання, що вимагає витрачання значної кількості ресурсів, має низькій рівень технологічності і продуктивності праці. Однак, і інновації без капіталовкладень нереальні: немає капіталу – немає новітніх розробок. Старі підходи вже віджили своє. Колись науково-технічна й інвестиційна політика здійснювалися централізовано й головним чином за рахунок бюджетних джерел і фондів міністерств, а підприємства виступали в ролі прохачів і користувачів державних коштів і займалися безліччю дрібних інноваційних розробок. Сьогодні ж стало реальністю роздержавлення, формування інвестиційного й інноваційного ринків, що допомагають ресурсно забезпечити вирішення все більшої кількості насущних проблем інвестиційно-інноваційної діяльності. Державний і місцеві бюджети виділяють мінімум коштів на технічне переозброєння виробництва. Центр ваги в прийнятті рішень перемістився до власників капіталу й товаровиробників, які стурбовані виживанням, і як результат, мало уваги приділяють виробничим інвестиціям і нововведенням, цикл яких виходить за межі короткострокових інтересів.

Таким чином, студенти, що вивчають дану тему, мають дійти висновку про необхідність формування нових підходів до інноваційно-інвестиційної політики й, як слідство, до механізму її реалізації, а також удосконалення форм впливу держави на процеси, що відбуваються в цій сфері.

Їм необхідно запам’ятати, що інноваційна політика тісно пов’язана з інвестиційною і представляє собою комплекс заходів і рішень, спрямованих на встановлення рівноваги між попитом на інновації та їх пропозицією.

Розгляд інноваційної політики держави має відбуватися виходячи з результативності виконання основних її принципів: надання динамізму процесам науково-технічного розвитку; орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України; створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу; визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку; формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності; забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності; підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері; здійснення заходів щодо підтримки міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок; сприяння розвитку інноваційної інфраструктури; інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності.

Особливу увагу при вивчення даної теми необхідно приділити такій формі інноваційної діяльності, як венчурне підприємництво і його суб’єктам – венчурним фірмам.

Закінчувати розгляд теми необхідно вивченням сутності інтелектуальних інвестицій.