Змістовий модуль іі.

Види та форми інвестування

В результаті вивчення даної теми курсу студент має

Засвоїти:

• сутність і характерні ознаки ринку цінних паперів;

• основні види ринку цінних паперів;

• склад учасників ринку цінних паперів;

• визначення цінного паперу;

• види цінних паперів, що допущені до випуску і обігу в Україні;

• основи стратегії портфельного інвестування;

• можливості диверсифікації портфеля цінних паперів;

• сутність і задачі фондової біржі;

• основні види операції, що проводяться на фондовій біржі;

вміти:

- провести порівняльний аналіз щодо доходності, надійності і ліквідності цінних паперів.

ТЕМА 3. ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ

План.

1. Ринок цінних паперів та його учасники.

2. Фінансові інструменти ринку цінних паперів.

3. Стратегія портфельного інвестування.

4. Фондові біржі.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: ЦІННІ ПАПЕРИ, РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ, ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ, ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ, ПОРТФЕЛЬНЕ ІНВЕСТУВАННЯ, СТРАТЕГІЯ ПОРТФЕЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ, ДИВЕРСИФІКАЦІЯ, ФОНДОВА БІРЖА.

Література: 6, 12, 17, 43, 47, 72, 83, 92, 94.

Методичні рекомендації до вивчення теми.

Спрямованість інвестиційної діяльності українських інвесторів останнім часом усе більше орієнтується на фінансовий ринок., тому особливості його функціонування мають бути досліджені дуже уважно. Їх розгляд необхідно розпочати з вивчення сутності ринку цінних паперів, класифікації за регіональною ознакою, ступенем організації і об’єктами обслуговування.

Процес дослідження особливостей функціонування фінансового ринку має супроводжуватися оцінкою виконання основних його принципів:

• прозорості, що передбачає доступність для кожного суб’єкту ринку цінних паперів інформації щодо прояву дії всіх економічних законів його розвитку і наслідків цього прояву;

• відкритості, тобто рівних можливостей щодо виходу на ринок цінних паперів всіх бажаючих;

• упорядкованості функціонування відповідно діючих економічних законів як у державі в цілому, так і в межах самого ринку цінних паперів;

• конкурентності, тобто законної конкурентної боротьби всіх учасників інвестиційних відносин за ресурси, дефіцит яких є каталізатором не тільки протиріч і суперечок між суб’єктами інвестиційного ринку, але й генерації новітніх технологій, ідей, методів роботи, притаманних сучасним умовам інвестиційного розвитку.

Необхідно пам’ятати, що вітчизняний ринок цінних паперів досі характеризується недостатнім розвитком з досить обмеженим колом інструментів, відомих у світовій практиці. Основним видом фінансових інструментів інвестування виступають цінні папери.

Перелік цінних паперів, допущених до випуску і обігу в Україні є обов’язковим для вивчення. Це:

• акції;

• облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

• облігації місцевих позик;

• облігації підприємств;

• казначейські зобов’язання;

• ощадні сертифікати;

• векселі;

• приватизаційні папери; інвестиційні сертифікати.

Дослідження характерних властивостей цінних паперів варто здійснювати виходячи з їх функціонального призначення і розподілу на:

1. інструменти позики,

2. інструменти власності,

3. гібридні інструменти.

Якщо студент, який вивчає дану тему, бажає навчитися навичкам формування стратегії управління інвестиційним портфелем, йому необхідно вивчити теорію портфеля. Вона зводиться до того, що ухвалюючи рішення про інвестування у цінні папери інвестор прагне одночасно максимізувати доходність і мінімізувати ризик, що являють собою дві суперечності однієї мети, які повинні бути збалансовані при прийнятті рішення про інвестування.

При формування портфеля мають бути враховані:

• необхідний рівень поточного доходу;

• збереження капіталу;

• приріст капіталу;

• податкові аспекти;

• ризик.

Необхідно прийняти до уваги, що будь-які з цих факторів та їх комбінації відіграють значну роль при визначенні типа портфелю, що підходить для певного інвестора.

Уважно має бути розглянутий один з найбільш ефективних методів збалансування портфеля і зниження ризику втрат з придбаних цінних паперів -диверсифікація. В процесі вивчення теми необхідно виходити з того, що диверсифікація – розподіл цінних паперів портфеля таким чином, щоб досягти максимального доходу при мінімальному ризику. Як правило, це досягається шляхом розподілу капіталу між великою кількістю цінних паперів різної якості і різних строків погашення задля зниження портфельного ризику.

Окрему увагу слід приділити фондовій біржі, як організаційно оформленому і регулярно функціонуючому ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.