Методичні рекомендації до вивчення теми.

Інвестування засобів виробництва є одним з основних напрямків розвитку економіки. Другою назвою вкладень у виробничий капітал є реальні інвестиції. Саме така назва вкладень в засоби виробництва застосовується в міжнародній практиці і у системі національних рахунків ООН.

В основу розгляду інвестицій у виробничий капітал має бути покладено багаж знань, що були набуті під час вивчення першої теми, а саме: класифікація інвестицій за формами вкладення.

Подальше ознайомлення з реальними інвестиціями має відбуватися в розрізі їх структурних складових: капітальних вкладень, інвестицій в оборотні фонди, вкладень в інтелектуальний потенціал у вигляді нематеріальних активів, таких як набутий досвід, освіта, професіоналізм, знання, навички, інформацію, дослідні зразки, моделі, ноу-хау, патенти, ліцензій.

Основну увагу необхідно приділити матеріальній частині реальних інвестицій, розглянувши основні елементи капітальних вкладень і розподіл реальних інвестицій за формами відтворення.

Необхідно запам’ятати, що форми здійснення інвестицій визначаються загальною стратегією розвитку підприємства та інвестиційною стратегією. Від її спрямованості залежать не тільки види реального інвестування, але й співвідношення між реальним та фінансовими інвестиціями. Якщо інвестор інституційний, то він працює переважно на фондовому ринку, а реальні інвестиції здійснюються ним тільки в межах, дозволених законодавством. Щодо підприємства-виробника, то воно віддає перевагу реальним вкладенням, які дозволяють освоювати нові види продукції, виходити на нові ринки тощо, а фінансові вкладення, як правило, пов’язані з інвестуванням у короткострокові фінансові активи або з метою встановлення контролю за діяльністю інших підприємств.

Крім того, види інвестування залежать також від стадії життєвого циклу. В економічній теорії загальний період усіх стадій життєвого циклу підприємства визначається 20 – 25 роками, після чого воно відроджується або припиняє своє існування. Переважно на перших стадіях розвитку підприємства інвестиції мають форму реальних, на останніх – фінансових. Причому великі підприємства мають частку фінансових інвестицій більшу ніж середні і дрібні.

Розрахунок показників ефективності вкладення реальних інвестицій є дуже важливою, відповідальною та складною роботою.

Як відомо, під ефективністю розуміють співвідношення результатів і затрат, пов’язаних з їх досягненням. В економічній діяльності економічну ефективність визначають шляхом порівняння результатів, одержаних у процесі експлуатації об’єктів інвестування і сукупних затрат здійснення інвестицій.

Ще не так давно у вітчизняній економіці використовувалося два показника для оцінювання ефективності капітальних вкладень: коефіцієнт ефективності (Е) та обернений до нього показник - період окупності (По), які розраховували так:

, (4.1)

, (4.2)

де П – середньорічний прибуток у період експлуатації об’єктів інвестування, тис. грн.;

К – сума капіталовкладень у ці об’єкти, тис. грн.

Застосування цих показників для оцінювання ефективності інвестицій в умовах ринкової економіки надало змогу виявити їх істотні недоліки. Основний недолік розглянутої методики полягає в тому, що вона не враховує фактор часу. Як відомо, інвестиційний цикл - довготривалий період. За цей час в економіці країни можуть відбуватися важливі процеси, що спричиняються економічним спадом, інфляцією або розвитком. Крім того, слід враховувати, що вкладені кошти могли б дати певний ефект, якщо б їх використали в іншій сфері діяльності, наприклад як депозитний вклад в банку. Ця методика не передбачає приведення майбутнього ефекту до теперішньої вартості вкладеного капіталу.

Другий істотний недолік традиційного способу оцінювання ефективності капітальних вкладень полягає в отому, що за основне джерело повернення вкладеного капіталу беруть тільки прибуток. Проте серед основних джерел фінансування інвестиційної діяльності особливо важливим є амортизація. Тому при виборі методу оцінювання доцільно звернутися до зарубіжної практики.

Найпоширенішим є метод оцінювання ефективності інвестицій за допомогою визначення розмірів грошового потоку, який складається із суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань за термін експлуатації. При цьому суму грошового потоку й капіталовкладень необхідно привести до теперішньої вартості.

До показників, які використовують для визначення ефективності інвестицій, належать сума чистого приведеного доходу, індекс доходності, період окупності.

Чистий приведений дохід – це абсолютна сума ефекту від здійснення інвестицій, що визначається за формулою:

, (4.3)

де – сума грошового потоку, приведена до теперішньої вартості, тис. грн.;

– сума інвестованого капіталу, тис. грн.

Приведення грошового потоку до його теперішньої вартості здійснюється методом дисконтування на основі складних процентів. Теперішню вартість грошового потоку за наведеною методикою можна розрахувати так:

, (4.4)

де – майбутня вартість грошового потоку, тис. грн.;

– ставка дисконтування, яка визначається на основі середньої депозитної або кредитної ставки за грошовими вкладами у банку і темпу інфляції, що передбачається на період;

- кількість періодів з початку інвестиційного циклу.

Чистий приведений доход не може бути від’ємним, бо в цьому разі зроблені інвестиції не принесуть доходу і будуть збитковими.

Індекс доходності – це відносний показник, що характеризує ефективність інвестицій. Він визначається відношенням суми грошового потоку, приведеної до теперішньої вартості, до суми інвестиційних коштів:

, (4.5)

Індекс доходності не може бути меншим за одиницю.

Чистий приведений дохід та індекс доходності перебувають у прямій залежності. Зі збільшенням абсолютної суми чистого приведеного доходу підвищується й індекс доходності, тому на практиці можна розраховувати один із зазначених показників. Проте порівнюючи кілька інвестиційних проектів, доцільно розраховувати обидва показники з метою глибшого вивчення проектів і вибору найкращого.

Період окупності – найпоширеніший з показників оцінювання ефективності інвестицій. Він допомагає відповісти на питання, за який період вкладені кошти повернуться інвесторам. Період окупності розраховується за формулою:

, (4.6)

де – середня сума грошового потоку в теперішній вартості в конкретному періоді.

Окрім вивчення показників оцінки ефективності капітальних вкладень, необхідно приділити увагу і розгляду процесів реального інвестування в Україні, зробити висновок про динаміку інвестиційних потоків в економіку країни, структуру реальних інвестицій.