Аналіз уроку

1. Мета уроку

2. Науковість і посильність

3. Пояснення основних понять

4. Зв'язок теорії і практики

5. Розвиток вмінь та навичок

6. Стимулювання самостійності та ініціативи учнів

7. Комплексне рішення задач навчання і виховання

8. Зв'язок з раніш вивченим, міжпредметні зв'язки, закріплення

9. Колективна праця і здійснення індивідуального підходу

10. Використання матеріальної бази

11. Якість оцінки знання, об'єктивність

12. Інтерес та емоційність уроку

13. Раціональна організація праці, гігієна, профорієнтація

14. Організованість і поведінка учнів, ставлення до роботи

15. Культура мови

16. Структура і хронометраж уроку

Хід роботи

Завдання № 1. Скласти перспективний план з біології та природознавства (клас за вибором студента).

Перспективний (річний) план відображує вивчення розділу біології за темами. Він дає змогу визначити місце теми в розділі за сезонами ро­ку, спланувати екскурсії, систему повторення, провести підготовчу ро­боту до теми із забезпечення її засобами наочності. Перспективний план потрібний кожному вчителеві-початківцю для самоконтролю в термінах вивчення матеріалу, проведення екскурсій, позаурочної та позакласної роботи, організації систематичного внутрішнього й міжпредметного повторення.

Схема перспективного (річного) плану

Тема	Кількість годин	Термін проведення	Лабораторні та практичні роботи	Демонстрації	Екскурсія	Позаурочна робота	Позакласне заняття

Завдання № 2

Скласти тематичне планування з біології та природознавства (клас за вибором студента).

Тематичний план дає змогу визначити місце кожного уроку в систе­мі уроків теми, значення кожного уроку в процесі засвоєння знань уч­нями та формування вмінь і навичок, своєчасно підготувати необхідні засоби навчання до кожного уроку, відображує систему навчання шко­лярів прийомам і методам самостійної діяльності.

Схема тематичного плану

№ п/п	Тема заняття	Дата проведення	Тип уроку	Лабораторні та практичні роботи	Основні поняття й терміни	Обладнання	Д⁄з (література)

План уроку визначає систему понять, що мають вивчатися, формування загальнонавчальних і спеціальних умінь відповідно до змісту, прогнозує розв'язання комплексу виховних завдань, розвиток особис­тих якостей учнів.

Завдання № 3. Скласти поурочне планування. Додаток А.

Структура й зміст уроку відображуються в поурочному плануванні, або, інакше кажучи, в конспекті уроку. Насамперед учитель формулює мету уроку, визначає його завдання, тип, структуру, продумує послідов­ність вивчення нового матеріалу протягом уроку.

Завдання № 4. Проаналізувати урок. Додаток Б.

Питання для закріплення знань:

1. У чому полягає підготовка вчителя до уроку?

2. На чому ґрунтується особистісно-орієнтоване навчання?

3. На яких принципах базується кредитно-модульне навчання?

4. У чому полягає сутність дистанційного навчання?

ТЕМА № 6

Методи та сучасні педагогічні технології навчання біології та природознавства

М ета: ознайомитись з методами та засобами навчання біології та природознавства; з’ясувати сучасні педагогічні технології навчання.

Опорний план-конспект

Метод — це спосіб організації практичного й теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями розглядуваного об'єкта, система регулятивних принципів перетворювальної практичної або пізнавальної діяльності.

Методи:

І. Теоретичні методи: вивчення історичної спадщини; абстрагування; аналіз; синтез; ідеалізація; моделювання; індукція; дедукція.

Вивчення історичної спадщини: праці вчених-біологів, педагогів, методистів, найкращих учителів із розвитку методичних ідей, мето­дичної думки на різних етапах існування людського суспільства стано­влять теоретичну основу наукової роботи з методики біології.

Абстрагування — це мислене відвернення від неістотних, другорядних ознак або властивостей предметів і явищ під час їх вивчення й виокремлення спільних та істотних, які характеризують даний клас предметів чи явищ.

Аналіз — логічний метод наукового пізнання, що полягає в мисленому або практичному розчленуванні об'єкта дослідження на складові частини (елементи або властивості), а синтез — це сполучення частин або властивостей об'єкта вивчення в одне ціле.

Ідеалізація — мислительний акт, що полягає в створенні теорети­чних об'єктів, які реально не існують.

Моделювання — непрямий метод наукового пізнання, який ґрунту­ється на застосуванні моделі як засобу дослідження.

Індукція — це форма наукового пізнання, що спрямоване на з’ясування причинно-наслідкових зв'язків між педагогічними явищами, уза­гальнення емпіричних даних на підставі логічних просувань від кон­кретного до загального, від відомого до невідомого.

Дедукція — це форма достовірного умовиводу окремого положен­ня із загального.

ІІ. Експериментально-емпіричні методи: спостереження; аналіз шкільної документації; анкетування; бесіда; інтерв'ю; педагогічний експеримент; математично-статистичні методи.

Спостереження є одним із основних емпіричних методів педаго­гічного дослідження, який полягає в систематичному й цілеспрямова­ному сприйнятті педагогічних явищ для вивчення їх специфічних змін у конкретних умовах, а також у пошуку змісту цих явищ.

Аналіз шкільної документації (класні журнали, тематичні й по­урочні плани, методичні розробки, щоденники й зошити учнів, контрольні роботи тощо) дає змогу визначити систему вивчення біології в школі та з 'ясувати якість знань учнів.

Анкетування — це широко застосовуваний метод педагогічного дослідження за допомогою анкет.

Бесіда — метод одержання інформації за допомогою словесного спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах.

Інтерв'ю — це також метод збирання первинної інформації в пе­дагогічних дослідженнях.

Педагогічний експеримент — головний серед усіх методів педаго­гічного дослідження. Це спеціально організована перевірка того чи ін­шого методу або прийому роботи для виявлення його дієвості й ефек­тивності.

Гіпотеза — це твердження, що являє собою науково обґрунтовану передбачувану або ймовірну відповідь на запитання, що ставить дослідницька проблема.

ІІІ. Математично-статистичні методи дають змогу на підставі розрахунків і статистичних даних виявити й пояснити складні взаємозв'язки педагогічних явищ.

Засоби навчання: весь комплекс засобів, що сприяють оснащенню навчального про­цесу, його вдосконаленню; матеріальні об'єкти, носії навчальної інформації і предмети живої природи, а також предмети, штучно створені людиною, що викори­стовуються вчителями й учнями в навчально-виховному процесі як інструмент їхньої діяльності;

Беручи за основу загальну класифікацію С. Г. Шаповаленка, засоби навчання з біології можна поділити на такі групи: