11. Співвідношення цивільного і трудового права

Дві галузі приватного права: цивільне та трудове, - є історично

взаємопов’язаними, адже трудове право виокремилося з системи цивільного в

процесі історичної еволюції і ускладнення правовідносин, до цього

перебуваючи його частиною. Дана теза підтверджується, якщо розглядати

історію розвитку права, ще з часів Римської імперії, яка дала світу

колосальну за значенням правову систему – римське право, правонаступником

якого нині є цивільне право, яке займає центральне місце у правових

системах держав світу і залишається найбільш розробленою галуззю права. На

основі цивільного права переважно відбувалося і відбувається формування

нових галузей правових систем. У трудовому праві, як і в праві соціального

забезпечення, природоохоронному, патентному та інших використано

понятійний апарат, юридичні конструкції і теорії, розроблені в цивільному

праві. Важливу роль відіграє цивілістика і у розвитку сучасного

правознавства. Можна зробити висновок про те, що трудове право в процесі

закономірного розвитку держави і права виокремилося в самостійну галузь,

причиною чого являється ускладнення трудових правовідносин.

Цивільне право виконує роль центрального розвитку правознавства, що

особливо проявляється в державах, юридичну систему яких можна зарахувати

до романо-германської сімї правових систем. Зазначаючи виняткову роль

цивільного права у цих державах, Рене Давид писав, що „...справжнім правом

залишається приватне право...” (західні юристи часто ототожнюють цивільне

і приватне право) і що „...формування юриста може бути забезпечене...

тільки вивченням цивільного права.”

Певна річ наразі не можна ігнорувати стрімкого розвитку інших галузей

права, зокрема й трудового, а також їхнього впливу на зміст і методи

цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Даний факт робить

цивільне і трудове право ще більш взаємопов’язаними.

З вищенаведеного слідує, що спільними в системах цивільного і трудового

права являються апарат визначень та понять, юридичні конструкції і

правознавчі теорії. Спільним для цих двох галузей також являється

переважаюча роль диспозитивного методу регулювання суспільних відносин,

адже основою обох галузей являються договірні відносини. Але відмінним є

те, що трудові правовідносини виникають на основі одного договору –

трудового, який може бути індивідуальним або колективним, цивільні – на

основі багатьох різнопланових правочинів та договорів (купівля-продаж,

міна, дарування, поставка, майновий найом, підряд, позика, доручення та

ін.). До того ж трудові правовідносини виникають лише на основі

двостороннього волевиявлення працівника та роботодавця, а основою

цивільних правовідносин може бути і односторонній правочин (заповіт,

дарування). Тому сфера дії цивільного права є значно ширшою і

різноплановішою за сферу дії трудового права. Через трудові правовідносини

реалізується конституційне право людини на працю (ст. 43 КУ), натомість

через цивільно-правові відносини реалізується значно ширше коло прав

людини.