22. Загальна характеристика цивільного і торговельного законодавства

Англіі і США

Судова практика посідає важливе місце у системі джерел права Англії, США

та інших країн. Тому їхні правові системи дуже своєрідні. Основний зміст

судової практики, або прецедентного права (case law), полягає у тому, що

рішення, винесене судом у справі, є обов'язковим для вирішення аналогічної

справи судом рівної чи нижчої інстанції.

Прецедентне право Англії складається з двох частин: загального права

(common law) і права справедливості (law of equity).

Єдине загальне право для всієї Англії було створено королівськими судами

13—14 ст. Друга гілка прецедентного права (права справедливості) склалася

на основі судових прецедентів спеціального суду лорда-канцлера, до якого

зверталися особи у випадках, коли не мали змоги звернутися до суду

загального права або коли справу у цьому суді було вирішено, з їхнього

погляду, несправедливо. У 19 ст. суди загального права і права

справедливості було об'єднано в єдиній судовій системі. Тепер вони мали

керуватися прецедентами як загального права, так і права справедливості.

Прецедентне право Англії було перенесено і до США, де у процесі

застосування та тлумачення перетворилося на власне право США, багато у

чому відійшовши від англійського. Однак правові інститути та категорії цих

країн дуже близькі. Тому прийнято говорити про єдину англо-американську

правову систему. Судовий прецедент у США зберігає сьогодні велике значення

у цивільному і торговому праві. Загальне право США — це право окремого

штату. Тому воно відзначається роздрібненістю та строкатістю. У

правозастосовній діяльності США велику роль відіграють приватні

кодифікації прецедент-ного права основних інститутів цивільного і

торгового права (Restatements of the Law of the USA).

Роль судової практики підвищується і у країнах континентальної Європи, хоч

формально вона не визнається джерелом права. Неясність і недостатність

норм писаного права дають простір для судового розсуду та правотворчості.

Отже, спостерігається процес зближення континентальної та англосаксонської

правової систем по лінії джерел права: у країнах континентальної Європи

дедалі більшого значення набуває судова практика, а у країнах

англо-американської правової системи зростає роль закону.

У східноєвропейських країнах нормативний характер актів вищих судових та

арбітражних органів є дискусійним у доктрині та практиці.

Звичай у системі джерел відіграє другорядну роль. Він, як правило,

доповнює закон за відсутності або недостатності відповідної норми. Звичаї

застосовуються головним чином добанківських, страхових та інших відносин у

сфері торгового права.

В Англії звичаї, що їх застосовують суди, перетворюються на норми

прецедентного права. Тому під звичаями тут розуміють лише норми права, які

діють у певній місцевості.

23. Поняття та ознаки цивільних правовідносин

Для задоволення своїх потреб у суспільстві люди змушені всту пати в

різноманітні відносини. Переважна більшість таких сус пільних відносин

регулюється правовими нормами. У міру того, як суспільні відносини

врегульовуються нормами права, вони пе реростають у правовідносини. Отже,

правовідносини - це части на суспільних відносин, які врегульовані нормами

права.

Норми цивільного права посідають важливе місце серед право вих норм у

суспільстві. Вони складають самостійну галузь права. Суспільні відносини,

врегульовані нормами цивільного права, називають цивільно-правовими

відносинами. Цивільно-правові відносини - це форма, завдяки якій норми

цивільного права ре алізуються в житті, бажаний результат їх

функціонування.

Учасниками цивільно-правових відносин можуть бути як фі зичні, так і

юридичні особи, держава, інші суб´єкти публічного права. Усі вони

мають певні суб´єктивні права та обов´язки сто совно один

одного. Причому невиконання обов´язків тягне за со бою застосування

до порушника засобів державного примусу.

Цивільно-правові відносини є досить поширеними в суспіль стві, адже вони

виникають на підставі норм, що супроводжують життя людини від народження і

до смерті, врегульовують май же усі грані її приватного життя. В окремих

із них учасниками виступають також органи внутрішніх справ, наприклад, при

розшуку безвісно відсутньої особи, або у відносинах, які виника ють на

підставі договору про охорону майна громадян тощо.

Оскільки цивільно-правові відносини є різновидом галузевих правових

відносин, то їм властиві також ознаки правових відно син у цілому, і

галузевих цивільно-правових зокрема. Серед за гальних ознак, які

характеризують цивільно-правові відносини, називають: виникнення їх на

підставі правових норм; належність учасникам відносин суб´єктивних

прав та обов´язків; можливість застосування до порушників засобів

державного примусу.

Галузеві ознаки цивільно-правових відносин зумовлені особ ливостями

предмета і методу цивільного права. Відповідно до ст. 1 ЦК України

цивільними є особисті немайнові та майнові відно сини, засновані на

юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх

учасників.

Ґрунтуючись на цьому, можна окреслити такі особливості цивільно-правових

відносин:

а) це є особисті немайнові відносини та майнові (відносини власності і

товарно-грошові);

б) вони засновані на юридичній рівності і майновій відокрем леності

учасників;

в) їх формування і здійснення базується на основі вільного волевиявлення

суб´єктів.

Окремо слід згадати ще про одну особливість цивільно-пра вових відносин.

Суб´єктивні права та суб´єктивні обов´язки їх учасників

виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів

(договорів та інших правочинів; заподіяння шкоди іншій особі тощо). Це

різноманітні життєві обставини, що належать як до сфери природи

(народження особи; стихійне лихо), так і до соціальної сфери життя

(укладання договору, пос тановления рішення суду). Вони виступають як

проміжна ланка між правовою нормою і цивільно-правовими відносинами. Без

юридичних фактів не встановлюються, не змінюються і не при пиняються жодні

цивільні правовідносини.

Отже, цивільно-правові відносини - це врегульовані нормами сучасного

цивільного права особисті немайнові та майнові від носини, засновані на

вільному волевиявленні майново відокрем лених, юридично рівних учасників,

які є носіями суб´єктивних цивільних прав та обов´язків, що

виникають, змінюються, при пиняються на підставі юридичних фактів та

забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.