33. Умови, порядок і правові наслідки оголошення фізичної особи померлою

Оголошення фізичної особи померлою. Вважається, що підставою оголошення

фізичної особи померлою є презумпція її смерті.

Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо в місці її

постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом

трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували

смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного

випадку, - протягом шести місяців (ч. 1 ст. 46 ЦК). Це може бути,

наприклад, землетрус у місці проживання фізичної особи, загибель

повітряного судна, членом екіпажу або пасажиром якого була особа, тощо.

Для того, щоб винести рішення про оголошення громадянина померлим, суд

повинен бути впевнений у імовірності смерті особи. Особливі умови

передбачені для оголошення померлими фізичних осіб, які пропали безвісти у

зв'язку з воєнними діями. Вони можуть бути оголошені судом померлими після

спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних

обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу

цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання про це законної сили

рішенням суду. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що

загрожували смертю останній або дають підстави припустити її загибель від

певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути

оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (ч, 3 ст. 46 ЦК).

За правовими наслідками оголошення фізичної особи померлою прирівнюється

до правових наслідків, які настають у разі смерті фізичної особи, а саме

на майно такої особи відкривається спадщина (ч. 1 ст. 1220 ЦК).

Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо

одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування

цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за

заявою останньої або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про

оголошення фізичної особи померлою (ч. 1 ст. 48 ЦК).

Виходячи з того, що оголошення фізичної особи померлою є юридичною

презумпцією, закон (на випадок появи фізичної особи) закріплює норми, які

забезпечать часткове повернення її до того майнового стану, що мав місце

до вступу рішення суду в законну силу.

По - перше, спадкоємцям фізичної особи, яка оголошена в судовому порядку

померлою, забороняється відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно,

що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Заборону відчуження

накладає нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на

спадщину. По - друге, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою,

з'явиться, то незалежно від часу її появи вона має право вимагати при

наявності певних умов: повернення свого майна, відшкодування його

вартості, повернення суми, одержаної від реалізації цього майна.

Вимагати повернення свого майна можна, за загальним правилом, лише від

осіб (юридичних або фізичних), які на час появи фізичної особи, котра була

оголошена померлою, володіють майном, що збереглося. Причому суттєвою

умовою реалізації даного права є те, що майно повинно бути отримано

безоплатно такою особою вже після оголошення фізичної особи померлою. Але

це право не поширюється на майно, придбане за набувальною давністю, а

також на гроші та цінні папери на пред'явника.

Вимагати повернення свого майна можна і від особи (фізичної або

юридичної), до якої воно перейшло за відплатним договором, але за умови,

якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що

фізична особа, яка була оголошена померлою, жива.

Причому, якщо майно не збереглося, то особа, яка набула його безоплатно,

не повинна відшкодовувати вартість останнього, а особа, до котрої майно

перейшло за відплатним договором, при умові, що вона знала про те, що

фізична особа, яка була оголошена померлою, жива, має відшкодувати

вартість цього майна.

Вимагати повернення суми, одержаної від реалізації цього майна, можна лише

у випадку, якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою,

перейшло у власність держави Україна, АРК або територіальної громади і

було ними реалізоване.

Від оголошення фізичної особи померлою слід відрізняти встановлення судом

факту смерті фізичної особи (п. 7 ч. 1 ст. 273 ЦПК), коли є докази смерті

фізичної особи у певний час і за певних обставин, але органи реєстрації

актів цивільного стану відмовляють заявнику в реєстрації смерті.