- •1. Співвідношення приватного і публічного права. Цивільне право як
- •2. Монізм і дуалізм приватного права
- •3. Предмет цивільно- правового регулювання
- •4. Принципи цивільного права
- •6. Функції цивільного права
- •7. Система цивільного права. Підгалузі, інститути, субінститути.
- •8 Наука цивільного права є джерелом, у якому теорія держави і права
- •9. Співвідношення цивільного і господарського права
- •10. Співвідношення цивільного і сімейного права
- •11. Співвідношення цивільного і трудового права
- •12.Поняття і види джерел цивільного права
- •13. Дія цивільного законодавства в часі, просторі, за колом осіб
- •14. Застосування актів цивільного зауонодавства. Аналогія права і аналогія
- •15. Поняття і предмет науки цивільного права
- •16. Основні етапи розвитку науки цивільного права
- •17. Сучасні цивілістичні школи України і рф
- •18. Основні сучасні цивільно- правові системи
- •19, 20. Загальна характеристика цивільного і торговельного законодавства
- •21. Загальна характеристика цивільного і торговельного законодавства
- •22. Загальна характеристика цивільного і торговельного законодавства
- •23. Поняття та ознаки цивільних правовідносин
- •24. Підстави виникнення цивільних правовідносин
- •25. Елементи цивільних правовідносин
- •26. Види цивільних правовідносин
- •27. Загальна характеристика фізичної особи як суб'єкта цивільних
- •28. Цивільна правоздатність фізичної особи
- •29. Цивільна діездатність фізичної особи
- •30. Опіка і піклування. Представництво інтересів діездатної фізичної особи
- •31. Місце проживання юридичної особи та його юридичне значення
- •32. Умови, порядок і правові наслідки визнання особи безвісно відсутньою
- •33. Умови, порядок і правові наслідки оголошення фізичної особи померлою
- •34. Акти цивільного стану
- •35. Правове положення фізичної особи- суб'єкта підприємницької діяльності
- •36. Загальна характеристика юридичної особи як суб'єкта цивільних
- •37. Правосуб'єктність фізичної особи
- •38. Виникнення та припинення юридичних осіб
- •40. Загальна характеристика Української держави, арк, територіальних
- •41.Поняття об'єктів цивільних правовідносин. Теорії об'єктів.
- •42.Види об'єктів цивільних правовідносин
- •43. Нерухоме майно як об'єкт цивільних правовідносин
- •44. Поняття і види правочинів
- •45.Умови дійсності правочинів
- •46. Форма правочинів
- •47. Недійсність правочинів
- •48. Поняття представництва. Відмінність представництва від суміжних
- •49. Повноваження представника
- •50.Представництво за довіреністю
- •51.Строки і їх значення у цивільному праві
- •52.Види строків
- •53.Поняття значення позовної давності
- •54.Види строків позовної давності
- •55.Зупинення і переривання строків позовної давності
- •56.Вимоги на які позовна давність не поширюється
- •57.Здійснення суб єктивних цивільних прав і обов язків
- •58.Поняття і способи захисту цив.Прав
- •59.Поняття та ознаки особистих немайнових прав фіз.Особи
- •60.Види особистих немайнових прав фізичної особи
- •61. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •62.Особисті немайнові права що забезпечують соц.Буття людини
- •63.Поняття та ознаки речових прав
- •64.Види речових прав
- •65.Відмінність речових прав від зобов язальних ?????????
- •66.Власність і право власності
- •67.Конституційне регулювання відносин власності
- •68.Зміст права власності
- •69.Набуття та припинення права власності
- •70.Набувальна давність
- •71.Юр.Гарантії здійснення права власності
- •72.Момент виникнення права власності у набувача майна за договором
- •73.Правовстановлювальні та правопідтверджувальні документи власника
- •74.Державна реєстрація прав на нерухоме майно
- •75.Загальна характеристика права приват.Власності
- •76. Загальна характеристика права приват.Власності фіз.Осіб
- •78.Право державної і комунальної власності
- •79.Правовий статус державних підприємств,як носіїв речових прав на майно
- •80.Право спільної власності
- •81.Право спільної сумісної власності
- •82.Право спільної часткової власності
- •83.Інші речові права
- •84.Види речових прав на чуже майно
- •85.Способи захисту права власності
- •86.Речово-правові способи захисту права власності
- •87.Зобов язально-правові способи захисту цивільних прав
- •89.Види прав інтелект.Власності
- •90.Право власності-право інтелект власності спів-ня??????
- •91.Права субєктів права інтелектуальної власності
- •92.Поняття та характеристика авторського права
- •93.Об єкти авторського права
- •94.Суб єкти авторського права
- •95.Особисті немайнові права автора
- •96.Майнові права автора
- •97.Поняття і характеристика суміжних прав
- •98.Загальна х-ка захисту авторських і суміжних прав
- •99.Загальна х-ка патентних прав
- •100.Правова охорона фірмових найменувань
- •101.Правова охорна торговельних марок
12.Поняття і види джерел цивільного права
Термін "джерела права" може засто совуватися у різних значеннях. В юрис
пруденції під джерелами цивільного права звичайно розуміють нормативні
форми (способи) вираження волі народу і дер жави (наприклад, в прийнятих у
встано вленому порядку компетентними органа ми актах, в яких містяться
норми права).
З трьох відомих історії основних форм (джерел) пра ва, а саме - звичай,
прецедент і нормативне-правовий акт, для українського цивільного права
характерною і майже єдиною формою є нормативно-правовий акт.
Форми, які використовує держава для втілення своєї волі у вигляді
цивільно-правових норм, досить різнома нітні.
За юридичною силою та територіальною ознакою джерела цивільного права
поділяються на:
А. Закони.
Б. Інші правові акти, в яких містяться норми цивіль ного права: укази
Президента України, постанови Кабі нету Міністрів України, нормативні акти
міністерств та відомств, виконавчої влади.
В. Діючі (ті, що не втратили сили) нормативні акти Союзу РСР та
Української РСР.
Г. Норми міжнародного права і міжнародні договори. Закони. Закон є
основною формою правотворення в Україні. За ступенем юридичної сили закони
поділяють ся на основні (конституційні) і звичайні, тобто ті, що
приймаються на підставі Конституції.
Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативні
акти приймаються на основі Конституції. Для цивільного права особливе
значення мають ст. ст. 13, 14, 41 Конституції, в яких встановлюю ться
цивільно-правові засади регулювання відносин вла сності, та ст. ст. 21—24,
27—34, які визначають основні права і обов'язки громадян України, зміст
правоздатнос ті громадян в нормах цивільного права.
13. Дія цивільного законодавства в часі, просторі, за колом осіб
Дія цивільного законодавства у часі. Норми права, що містяться у
цивільному законодавстві, регулюють суспільні відносини, які становлять
предмет цивільного права. Цивільне законодавство періодично оновлюється. В
ньому з'являються нові норми цивільного права, а застарілі норми
припиняють свою дію. В Україні постійно виникають суспільні відносини, які
піддаються регулюванню нормами цивільного права. В цих умовах дуже важливо
встановити, з якого моменту набирає чинності відповідна цивільно-правова
норма і на які відносини вона поширюється. Важливим є положення ст. 58
Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не
мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або
скасовують відповідальність особи.
У Прикінцевих та Перехідних положеннях до ЦК України (далі — Положення)
прямо передбачається, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.
При цьому його норми, за загальним правилом, мають застосовуватися лише до
тих цивільних відносин, що виникнуть після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним
кодексом України, то його норми застосовуються до тих прав і обов'язків,
що виникли або продовжують існувати на основі цих відносин після набрання
ним чинності.
Водночас у пунктах 5—8 Положень передбачається надання зворотної сили
окремим нормам ЦК (щодо відкритої, але не прийнятої спадкоємцями спадщини
до набрання чинності Кодексом та відумерлого майна, щодо застосування
позовної та набувальної давності, щодо визнання недійсним заперечуваного
правочину та правових наслідків недійсності нікчемного правочину).
Крім того, встановлено спеціальні правила про порядок застосування норм ЦК
до договорів, укладених до 1 січня 2004 року, але діючих після цього
строку, до відповідальності за порушення договорів, а також про порядок
припинення судового провадження у справах про припинення права власності
(пункти 10—11).
Порядок набрання чинності законами визначається ст. 94 Конституції
України, в якій передбачається, що закон набирає чинності після 10 днів з
дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом,
але не раніше дня його опублікування. Відповідно до Регламенту Верховної
Ради України від 27 липня 1994 р. (з наступними змінами) закони
публікуються державною та російською мовами Президією Верховної Ради у
"Відомостях Верховної Ради України" протягом 30 днів, а також у газеті
"Голос України" протягом 5 днів і є офіційною публікацією1.
Указом Президента України від 10 червня 1997 р. (з наступними змінами)
"Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання
ними чинності" передбачено, зокрема, таке:
1. Закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента
України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк
після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають
оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.
Офіційними друкованими виданнями є:
"Офіційний вісник України";
"Відомості Верховної Ради України";
газета "Урядовий кур'єр".
Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів
України можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через
телебачення і радіо.
Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється після
включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із
зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду.
2. Нормативно-правові акти можуть бути опубліковані в Інших друкованих
виданнях лише після їх офіційного оприлюднення відповідно до статті 1
цього Указу.
1 Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 35. — Ст. 338.
Нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають
Інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного
застосування.
3. Громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час
здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України,
інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету
Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або
одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.
4. Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України
набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення,
якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування
в офіційному друкованому виданні.
5. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з
моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не
передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають
права І обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх
опублікування в офіційних друкованих виданнях.
6. Якщо нормативно-правовий акт опубліковано у газеті "Урядовий кур'єр"
раніше, ніж у "Офіційному віснику України" та "Відомостях Верховної Ради
України", він набирає чинності після опублікування в цій газеті в порядку,
встановленому статтями 4 і 5 цього Указу."
З 1 січня 1993 р. нормативні акти, що їх видають міністерства, інші органи
державної виконавчої влади, органи господарського управління та контролю і
які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають
міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію
зазначених актів здійснює Міністерство юстиції України відповідно до Указу
Президента України від 3 жовтня 1992 р. "Про державну реєстрацію
нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади"
та прийнятої в його розвиток постанови Кабінету Міністрів України від 28
грудня 1992 р. № 731.
Державну реєстрацію нормативних актів відділів, управлінь, інших служб
обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а
також органів господарського управління та контролю здійснюють управління
юстиції обласної, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій. Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств і
республіканських комітетів Автономної Республіки Крим здійснює Головне
управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК.
Нормативні акти зазначених органів набирають чинності через 10 днів після
їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм
чинності.
Дія цивільного законодавства у просторі і за колом осіб. Закони Верховної
Ради України, укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету
Міністрів України, нормативні акти міністерств і відомств поширюють свою
дію на всю територію України. Разом з тим орган, що видав
цивільно-правовий нормативний акт, може обмежити територію дії даного
акта.
Дія цивільного законодавства України поширюється на всіх осіб, що
перебувають на ЇЇ території. До цих осіб належать громадяни України,
українські юридичні особи, держава Україна, територіальні громади. Дія
цивільного законодавства поширюється також на іноземних громадян, осіб без
громадянства, на іноземні юридичні особи, якщо інше не передбачено
законами України. Якщо дія цивільно-правового нормативного акта
поширюється на певну територію України, то зазначений нормативний акт діє
тільки щодо тих осіб, які перебувають на даній території. Іноді в самому
нормативному акті передбачено або випливає з його змісту, що він
застосовується лише до певної групи суб'єктів. До таких законів можна
віднести, наприклад, Закон України "Про захист прав споживачів".