94. Ідейно-художній аналіз русальної пісні

Як у весняний період, у час Зелених свят та Русалій були і свої особливі ігри. Серед хлопців поширеними були бої, перебої та перегони. Бились один на один чи група проти групи. Ці ігри були дуже різноманітними за своїми правилами - учасники могли битись кулаками чи без рук (тільки грудьми). Можливо, ці ігри були символічним утвердженням повної перемоги літа над зимою, або ж були змаганнями між двома парубочими громадами. М. Костомаров висловлює думку, що ігрища на тематику боротьби є замовляннями перед військовими діями, війнами.

Зовсім іншого характеру була ритуально-обрядова гра "завивання берези" (на деяких територіях вона носить назву кумування). Цей обряд відбувався в лісі. Дівчата й хлопці парами завивали гілки на березі колом, обнімаючись крізь нього. Тоді хлопець зрізав цей "вінок", щоб гілки не розійшлися, а дівчина кидала його на воду, ворожачи на ньому, як у час купальських свят. Учасники обряду (чи це пара - хлопець з дівчиною, чи двоє дівчат) ставали кумами - найближчими друзями:

Ой кумочки, да голубочки,

Ми у ліс ідем, ми кумиться йдем!

І покумимося, й поголубимося!

А на дубочку два голубочки:

Они купляться, обіймаються й пригортаються...

Також парубки з дівчатами грали гру "Горюдуба", що теж є глибоко символічною: пара (дівчина з хлопцем) втікає від "ловця", який ловить дівчину, а всі у цей час вигукують: "Гори, гори ясно, щоби не погасло!" Ця гра була провіщенням купальських свят, щоб ясно горіло і сонце, і вогнище, яке воно уособлювало.

Отже, за тематикою, мотивами та образністю русальні пісні виявляють зв'язок із жанрами весняної обрядовості, із повір'ями, легендами, забобонами, а також містять казкові елементи та приказки.

95. Ідейно-художній аналіз колядки господарю

Характерними для народних колядок і щедрівок є їх урочистий, величальний настрій, в змісті – побажання успіхів у господарюванні, щастя в сім'ї і родині, здійснення задумів і мрій. Традиційними структурними елементами є заспів (основна частина колядки), приспів (рефрен), поколядь (або поспів), десятискладова і восьмискладова (в щедрівках) метрична будова вірша. Типовими колядними заспівами служать, наприклад, слова "Чи дома, дома, пан-господарю?", "Гордий і пишний пан-господарю", "Чи спиш, чи чуєш, пан-господарю". Поколяді – це своєрідне резюме змісту колядки з обов'язковим побажанням:

А за сим словом бувай же здоров,

Бувай же здоров, пан-господарю...

Дай же ти, Боже, в полі урожай.

В полі урожай – а гумно звожай.

А в гумні хлібно, в оборі – вбійно,

В дому весільно, на славу втішно.

При збереженні основних жанрових рис змісту і форми народні колядки та щедрівки протягом віків зазнавали значного впливу історичних подій, соціальних обставин різних епох, підлягали певним змінам і переробкам відповідно до потреб свого часу. Розглядаючи народні колядки за їх хронологічними ознаками, можна виділити кілька їх основних груп.

96. Ідейно-художній аналіз думи «Олексій Попович»;

Зокрема, щодо образу Олексія Поповича однойменної української думи О.Потебня дотримувався тези не про його спадковість від билинного Альоші, як про це писали М.Дашкевич, О.Веселовський (у ХХ ст. – П.Павлій, М.Плісецький), а про оригінальність думи, її глибший зв’язок із сербськими піснями про Леку Дукадинця й Марка Кралевича та болгарською про Станковича Дуку. В монографії „Пояснення українських і споріднених народних пісень” О.Потебня зазначав, що Альошою Поповичем Ростовським російських билин і Олексієм Поповичем Пирятинським укр. думи „можна побачити лише дуже несуттєву схожість, що не дає підстав для висновку про те, що укр. дума є „переробкою билинного образу, або що „південний Олексій Попович доживає свій вік в образі Олексія Поповича української думи” . Навпаки, в наступній болгарській пісні про Станковича Дуку із стихій укр. думи знаходимо: бурю на морі, сповідь грішника, головний його гріх проти матері, камінь йому на шию, висновок про непростимість гріхів щодо матері й сестри і поздоровлення слухачам”.